4. По типам ставок:

- постоянные - которые не изменяются в зависимости от обстоятельств;

- переменные - которые могут изменяться в установленных органами государственной власти случаях, например, с изменением уровня мировых цен.

5. По способу вычисления:

- номинальные - тарифные ставки, указанные в таможенном тарифе;

- эффективные - таможенной пошлины на конечные товары, установленные с учетом уровня таможенных пошлина на импортные узлы и детали этих товаров.

II ТАРИФНАЯ КВОТА - это разновидность переменных таможенных пошлин, ставки которых зависят от объема импорта товара. Если объем импорта больше определенного количества, то устанавливается повышенная ставка тарифа.

37. Поняття нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі та його основні інструменти

Ступінь впливу нетарифних інструментів на міжнародну торгівлю важко кількісно оцінити, тому що їх вплив не має яскраво вираженого характеру. На відміну від тарифного регулювання, яке встановлюється у законодавчому порядку, нетарифні обмеження можуть запроваджуватися за рішенням органів виконавчої та місцевої влади. Згідно з даними ЮНКТАД, у загальному обсязі нетарифних заходів кількісні обмеження становлять до 20 %, стільки ж податкові заходи (внутрішні та прикордонні), дещо менше — технічні норми та правила. Лідерами у використанні нетарифних обмежень у міжнародній торгівлі є США, Японія та ЄС,

У наш час нетарифне регулювання застосовується лише з такими цілями:

— захист національної економіки;

— дотримання міжнародної безпеки;

— охорона життя та здоров'я людей;

— виконання міжнародних зобов'язань;

— підтримка стабільності міжнародної торговельної системи тощо.

5 Груп інструментів:

1. заходи втручання держави в економіку;

2. особливості митних та адміністративних процедур;

3. стандарти та інші спеціальні вимоги до товарів;

4. специфічні торгові бар'єри;

5. імпортні податки та збори;

Розрізняють такі кількісні інструменти нетарифних обмежень:

— ембарго;

— квотування (контингентування);

— ліцензування;

— "добровільні" обмеження.

Эмбарго - наложение государством запрета на ввоз другими странами или вывоз из страны золота или иностранной валюты, отдельных видов товаров — оружия, современных технологий и др.;

Квотирование - количественные ограничения (производства, сбыта, потребления, экспорта, импорта товаров), вводимые на определенный период времени.

Лицензирование  — процесс выдачи специального разрешения (лицензии). Лицензия (от лат. liсentia — право, разрешение) — документ (соглашение), дающий право на выполнение некоторых действий.

Ліцензування служить двом цілям:

1) кількісному регулюванню торгівлі — коли з видачею ліцензій надаються квоти, і в певний момент часу їх видача припиняється. У такому випадку ліцензування є складовою частиною квотування: ліцензія є лише документом, що підтверджує право ввезти або вивезти товар в рамках отриманої квоти;

2) контролю за імпортом та експортом. В такому випадку воно є самостійним інструментом державного регулювання.

"Добровільне" обмеження експорту — угода між урядом країни-імпортера та урядом та/або компаніями країни-експортера про обмеження поставок товару у рамках узгоджених обсягів в обмін на відмову імпортуючої сторони від введення жорстких обмежень на імпорт, загроза введення яких використовується як засіб тиску при підготовці укладення угоди.

Серед нетарифних методів регулювання важливу роль відіграють приховані методи, які можна назвати методами прихованого протекціонізму. До методів прихованого протекціонізму належать декілька сотень різноманітних бар'єрів немитного характеру, які створюються на шляху експорту та імпорту товарів органами державної центральної та місцевої влади.

Основними з цих методів є такі:

— технічні бар'єри;

— внутрішні податки та збори;

— державні закупки;

— вимоги про вміст місцевих компонентів.

Технічні бар'єри — усі державні заходи контролю та обмежень, пов'язані з вимогами до технічних параметрів товару, які можуть бути використані як засіб обмеження доступу тих чи інших товарів на внутрішній ринок країни.

Технічні бар'єри різноманітні за своєю природою та формами прояву. Вони можуть встановлюватись у вигляді:

— стандартів;

— технічних норм і правил;

— вимог до безпеки товарів;

— вимог до упакування, маркування та інших технічних характеристик продукції.