97. Проблема зайнятості

Зайнятість — це складова відтворення працездатного населення суспільства. Зайнятість передусім означає, що потенційний носій особистої продуктивної сили — робочої сили чи підприємницького хисту — включений до складу продуктивних сил суспільства і здійснює працю чи підприємницьку діяльність.

Відтворення робочої сили — це не тільки зайнятість і праця. В сучасних умовах воно повинно органічно поєднуватися із задоволенням особистих потреб людини, в тому числі таких як: рівень оплати праці, характер праці, умови праці, тривалість робочого дня, охорона праці, компенсація за шкідливість, інтенсивність праці тощо. Людина працює не заради праці як такої: праця повинна піднести добробут людини, її соціальний статус у суспільстві, на підприємстві, у сім'ї, в особистому щасті.

Значну роль у суспільному виробництві відіграють і підприє­мці як продуктивна сила і душа ринкової економічної системи, але локомотивом продуктивних сил є творча діяльність науковців та освітян, які підносять продуктивну силу людського чинника і щоразу на все вищий щабель. Можемо дати таке визначення зайнятості: це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій чи іншій формі.

Слід мати на увазі, що ринкові відносини передбачають віль­ний вибір людиною професії та місця роботи відповідно до здіб­ностей, добровільну незайнятість громадян, не допускають при­мусової праці в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством країни. При цьому економічна наука відрізняє два види зайнятості громадян: повну і неповну. Повна зайнятість означає використання всіх придатних для цього ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатен працювати. Якщо економіка має недостатньо робочих місць, то формується неповна зайнятість: певна кількість робочої сили вимушено за­лишається без роботи. Зазначимо, що не всі придатні для зайнятості трудові ресурси мають бажання займатися тим чи іншим родом економічної діяльності, яка приносить їм дохід.

З точки зору класичної теорії, безробіття – це специфічне економічне явище, яке виикає в результаті підвищення заробітної плати. В умовах, коли заробітна плата досягає досить високого рівня, тобто знаходиться вище рівня, за якого всі, хто шукає роботу, знаходять, виникає надлишок пропозиції на ринку праці.

Класичний аналіз доводить, що безробіття виникає внаслідок постійних прагнень самих найманих робітників до підвищення своєї заробітної плати. Рівновага в цьому випадку досягається тільки за допомогою ринкового механізму. Безробіття може знижувати рівень заробітної плати, а це, в свою чергу, підвищує рівень зайнятості.

Класична теорія вважає безробіття тимчасовим добровільним явищем, коли працівники не погоджуються зі зниженням заробітної плати, і, як наслідок, віддають перевагу безробіттю.

Однак практика підтверджує необґрунтованість такої позиції. Тому на зміну класичній теорії приходить кейнсіанство,

Кейнс заперечував, що зменшення заробітної плати може привести до зростання зайнятості. Але він скептично ставився до спроб застосувати цей засіб, як найкращі ліки проти безробіття.

Існує ще одна точка зору, яка інакше пояснює причини безробіття. Вона стверджує, що безробіття є наслідком деформації та негнучкості ринку праці.

Ринок праці не є однорідним. Він складається з багатьох секторів і робочих місць, що мають різні вимоги та властивості. Існує велика різноманітність спеціалізованих ринків праці – залежно від професійної категорії або регіону. Взаємодія спеціалізованих ринків пов’язана з певними труднощами. Зокрема може бути, що безробітний не має відповідної освіти, необхідної на ринку, який розширюється в даний час, або структура заробітної плати настільки жорстка, що немає ніякої вигоди підвищувати кваліфікацію чи шукати нову роботу.

Згідно з цією точкою зору, безробіття та вільні робочі місця постійно виникають і потребують деякого часу для того, щб між ними встановилася рівновага. Передусім необхідно створити більш динамічний та гнучкий ринок праці. Для цього слід передбачити гнучку систему освіти, більш досконалу інформацію на ринку праці (розвиток бірж праці), географічну мобільність населення та вдосконалення податкової системи.Слід розглянути проблеми політики зайнятості в Україні. Крім того, рекомендуємо використати матеріали Закону України «Державна програма зайнятості населення на 2001—2004 роки». Так, чисельність працівників, зайнятих економічною діяльністю, поступово дещо збільшилася — з 20,4 млн. чол. у 2001 р. до 21,53 млн. чол. у 2004 р. Чисельність працівників, зайнятих на державних підприємствах, буде перманентно знижується (на 5 % щорічно)і становило в 2004 р. 7 млн. чол., тобто третину за­йнятого населення.Cлід врахову­вати і те, що за розрахунками спеціалістів процес скорочення населення в Україні триватиме протягом усієї першої половини XXI ст. Тому, очевидно, для процесу відтворення робочої сили в Україні будуть характерні такі дві особливості: розширене відт­ворення за якісними показниками (рівень освіти, нові спеціаль­ності, якість праці, більш прогресивна структура робочої сили тощо) і звужене відтворення за кількісними показниками (скорочення абсолютної чисельності населення, скорочення чисельності населення працездатного віку і т. д.).