91. Тривалість економ циклів

Основними критеріями, що використовують для характеристики економічних циклів, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. З цього погляду всі економічні цикли поділяють на такі:

1. цикли Кондратова, або довгохвильові цикли, тривалість яких дорівнює 40 – 60 рокам. Їх головна рушійна сила – радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;

2. цикли Кузнєца – їх тривалість дорівнює 20 рокам, а рушійними силами є зрушення у відтворювальній структурі виробництва;

3. цикли Джаглера з періодичністю 7 – 11 років як підсумок взаємодії багатьох грошово – кредитних факторів;

4. цикли Китчина з тривалістю 3 – 5 років, що зумовлюється динамікою відносної величини запасів товарно – матеріальних цінностей на підприємствах;

5. приватні господарські цикли, що охоплюють період від 1 до 12 років та існують у зв’язку з коливанням інвестиційної активності;

Незважаючи на спільні для всіх циклів фази, окремі цикли суттєво відрізняються один від одного тривалістю й інтенсивністю.

В останні (1992 – 1999 ) роки структурні зрушення України мали негативний характер як за оціночним критерієм приросту кінцевого ефекту, так і за критерієм соціальної спрямованості національного товаровиробництва і ринку. Ще при тоталітарному режимі владні структури України боролися за те, щоб змінити співвідношення у двосекторній моделі груп А і Б у напрямку підвищення частки й обсягу виробництва галузей групи Б. Саме ця сфера безпосередньо працювала на задоволення потреб людини. Але змінити ті тенденції, що склалися, за тоталітарних умов не вдалося. Базові галузі групи А продовжували зростати випереджаючими темпами і досягли частки 72…75% загальноекономічного обсягу. При цьому значну частку сфери групи А становив військово – промисловий комплекс. І навіть після проголошення політики радикальної структурної перебудови економіки, в умовах загального спаду ВВП, промислового і аграрного виробництва зазначені тенденції в зміні структури залишилися переважаючими. Питома вага групи А підвищувалась за рахунок переважно металургійного та хімічного комплексів, що виробляють продукцію на експорт. Так, частка чорної металургії зросла з 9% у 1990 р. до 23% у 1998 р. Натомість більш як удвоє скоротилась питома вага машинобудування. Диспропорція збереглась і в першому кварталі 1998 р. Спад виробництва у машинобудуванні становив 3,8%, а в чорній металургії його обсяг зріс на 4,1%.

Погіршення фінансового стану підприємств залишається прогресуючим.

Якщо у 1995 році збитковими було 12% загальної кількості підприємств, у 1996 р. – 30%, то 1997 р. – уже близько половини.

За підсумками двох місяців 1998 року були збитковими цілі галузі: чорна металургія, хімічна, нафтохімічна, легка промисловість, індустрія будівельних матеріалів машинобудування та металообробка. А ось динаміка рентабельності АПК: 1995 р. – плюс 10% 1996 р. – мінус 11%, 1997 р. – мінус 27%.

Зрозуміло, що трансформаційна криза в Україні має загальний, всеохоплюючий характер, але її основною складовою є структурна криза. До цього потрібно додати, що енергоємність, витратоємність на одиницю продукції у декілька разів менша, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою.