8. Філософія аристотеля.

До нас дійшли не всі тексти А.. Багато хто з дошедших по видимому не явл. текстами самого А.. Наприклад "Метафізика" очевидно представляє складені слухачами зводи різних за часом курсів А. Дуже важливі для поним. А. його сочин.: "Про душ", "Фізика", "категорії". Ф. А. охоплює питання логіки, психології теори пізнання, Навчання про буття,

космологію, фізики, зоології, політ. економії, політики, етики, педагогіки, риторики, естетики. Він обговорює і критикує окремі положення П., атомистов, піфагорійців, ранніх матеріалістів. Ці крит. уведення представляють б. цінність.

Критика П. теориии "ідей", Логіка. Навчання А. - об'єктивний ідеалізм. Воно склалося в рез. критики учений.П. про ідеї. Ця теор.(про ідеї) несостоят. з ряду причин:

1. Ідеї П суть прості копії, або двійники, почуттєвих речей і не відрізняються від них по своєму змісті.

2.Тому що П. відокремив світ ідей від світу речей, то ідеї нічого не можуть дати існуванню речей. І хоча П. затверджують, начебто речі причетні до ідей, ця їхня причетність просто метафора. Навчання П не може пояснити отнош ідей до речей ще і тому, що П. заперечує здатність ідей бути непоср. сутностями речей.

3.Затверджуючи , начебто ідеї відносяться до ін. ідей, як загальне до частки П. впадає в протиріччя. При такому розумінні кожна ідея є одночасно і сутність, тому що будучи загальної, вона присутня в менш загальної, і несутність, тому що сама вона у свою чергу причетна до більш загальної ідеї, що коштує над нею, кот. і буде її сутністю.

4.П. навчання про ім. ідей незалежних по отнош до речей почуттів світу приводить до безглуздого висновку: тому що між ідеями і речами є подібність і тому що по П., для всього подібного повинна сущ едея, те крім ідеї , наприм. чел. і крім соотв їй речей, повинн сущ ідея того подібного , що сущ між ними. Далі для цієї нової ідеї чіл і для нах під нею першої ідеї і її речей повинна сущ ще одна - третя - ідея...

5.Відокремивши ідеї у світ вічних сутностей, відмінний від мінливого чувств. світу, П. позбавив себе возм. пояснити факти народження, загибелі і руху.

По А. кожна един. річ є єдність матерії і форми. Форма нематеріальна, але вона не є і потойбічна сутність. Так мідна куля є єдність речовини - міді - і форми - шаровидности, кот. додана міді майстром, але в реально ім. кулі вона складає одне з речовиною.

Противопол. матерії і форми небезумовна. Мідь є матерія стосовно кулі, але вона ж і форма по отнош. до фіз. елементів, з'єднанням кіт., по А. є мідь. Мідь позбавлена форму тому що ще не явл. кулею й у той же час вона є можливість форми. Форма є дійсність того можливістю чого явл. матерія. Згідно . у межах світу чувств. речей можливий последов. перехід від матерії до співвідносній їй формі і наоборо. Категориии ці таким чином стають текучими.

кожна форма можнт рассм. і як матерія для кот. повинна сущ соотв. їй вища форма. Наприклад якщо цегла, явл. формою глини, рассм. як матерію, то формою цієї мат. буде будинок. Однак так ми піднімаємося

до форми, кот. уже не можна рассм як матерію. Такою граничною формою явл. перводвигатель або бог. - ідеалізм. Але взагалі по А. почуттєво- восприн речі є єдність матерії і форми.

Теорія пізнання. Вихідна точка - существ. незалежної від суб'єкта об'єктивної дійсності. Ощущ. чіл. є відображеннями, копіями предметів вн. світу. Т. о. джерелом пізнання явл. почуттів досвід, а ощущ. припускає незалежний від свідомості предмет сприйняття. І хоча він думає , що в розумі немає нічого, що е було б раніш в ощущ., твердження це він не распростаняет на останні аксіоми науки, кіт на його думку не можуть бути виведені з вищих стосовно них положень і кот. повинні бути визнані умоглядними, а не досвідченими передумовами знань.

Логіка по А. - науа про доказ, а також про форми мислення, необх для пізнання. Зв'язку думок явл. по А. відображеннями объект. сущ зв'язків. А. рассм. лог. будівля суджень, питання про терміни, про визначення будівлі і про прав умовиводів і в. У центрі всіх цих иссл. лежить теорія умовиводів. У соотв. зі специфікою античного знання, огранич. прямим спостереженням і побудовою умозрит. гіпотез, А. головне знач. додає достовірним і необхідним висновкам, а не висновкам імовірності і можливості. Тому він на перший план ыдвигает движ думки від загального до частки (дедукція) а на индукциюобращ. мало уваги.

Космологія і фізика. Космологія - геоцентрична. Земля - куля. Джерело руху - бог (перводвигатель).

Фізика. Одним з найважливіших принципів явл. навчання про целесообр. у природі. Цей принцип распростран. на все буття і навіть на бога. Ця целесообр. є внутрішньою і несвідомою целес. природи. Приклади целесообр. бачив у росту організмів.

Суспільно політ. теорії А. Наукове споглядання є вища доблесть, найбільше соверш. вид блаженства. Созерц діяльність розуму ім. заради себе самої, не прагне ні до якої зовнішньої мети і закл. у собі їй одна властива насолода. Найкращий із усіх класів - землеробський., однак вони в силу свого способу життя і территор. розпорошеності не можуть активно втручатися у вопр. керування, Цією справою повинні заїм среднезажиточнуе класи общесва.

А разлачает 3 хор. і 3 погані форми керування гос-вом. Гарними він вважає форми, при кот. виключена можливість корисливого використання влади, а сама влада служить суспільству в цілому - такі монархія, аристократія і полиття (влада середнього класу, основ. на змішанні олігархії і демократії). Погані або звироднілі форми - це тиранія, олігархія і крайня демократія.