6. Софісти. Сократ

Філософське двтжение епохи зрілих рабов. демократій.(5 - 6 вднэ)

У 5 вднэ на зміну политий влади аристократії і тиранії в мн. містах Г. прийшла влада демокр. Розвиток созданых нею нових виборних установ - нар.збори і судна, що грало б. роль у боротьбі партій і класів своб. населення, породило потребу в підготовці людей, влад. мистецтвом судового і политий красномовства, що вміють переконувати. Деякі з найбільш выдвинувшихся в цій обл. людей ставали вчителями риторики, политий знань... Однак нерозчленованість тодішнього знання і б. роль, кот. придбала в той час фил., привели до того, що ці нові мыслителиобычно учили не тільки політ. і юр. мудрості, але зв'язували еее з загальними вопр. фил. і світогляду. Їх стали називати "софістами" тобто мудрецями, учителями мудрості. Пізніше софістами стали називатися ті,хто у своїх мовах прагнув до доказ. предвзятойц, інший раз свідомо помилкової, точки зору.

Така хар. спиралася на те, що нов. учителі ф. стали доводити до крайності думка про відносність усякого знання.

Ф. плин соф. неоднородно. Найбільше характерно ля всіх представників С. явл. теза про відносність усіх чел. понять, эттических норм і оцінок. Протагор: "Людина є міра всіх речей, що існують чо вони сущ., і не сущ., що вони не сущ."

Старша група: Протагор (481 - 411днэ), Горгий, Гиппий і Продик. Протагор був матеріалістом і учив про плинність матерії і про отностительности всіх сприйнять, Він доводив, начебто кожному твердженню може бути з рівною підставою протипоставлена суперечне йому твердження.

Горгий. Ніщо не існує. Якщо і є щось існуюче, то воно непознываемо. Якщо воно познваемо, то воно невимовно і неизъяснимо.

Старш. соф. були великими спецами у вопр. права й общ-полит питаннях.

Молодші софісти.(6 вднэ) У їхніх навчаннях особливо виділяються етичні і соц ідеї. Ликофрон і Алкидам заперечували необхідність класів (знатність це вимисел. Природа нікого не створила рабами і люди народжуються вільними.)

Фразимах расространил навчання про относительн. усяке знання на соц. етичні відносини і затверджував, що справедливість це те, що корисно сильному.

СОКРАТ. Афінянин (469-399днэ). С. зібрав навколо себе многочисл учнів, велика частина кот. виявилася ворогами раб. демократії. Це а також выступл самого С. проти дем. ладу відновили проти нього народ. Він був притягнутий до суду й отруївся.

Сам С. нічого не писав. Про його навчання известноолоко за повідомленнями учнів:Ксилофонт, Платон, Аристофана а так само Аристотеля. Для С. характерна логічність мови, іронія, викриття плутаності понять своїх співрозмовників і майстерне розчленовування питання, составл. предмет обговорення. Виступав проти Софістів.

Фил.по С. - навчання про тім як варто жити. С. виступає проти внатурфил., емпіричного вивчення природи, невисоко оцінює пізнавши знач. органів почуттів. Головна задача пізнання - позн. самого себе. (самопізнання)

Знання це виявлення загального для цілого ряду речей, Т.о. знання є поняття про предмет і досягається за допомогою визначення поняття. Повинна ім. єдина загальна і вища мета, кот. подчин. усі приватні цілі і кот. є безумовне вище благо.

В етиці С. отждествляе чеснота зі знанням. Ні людини, кот. знаючи , що він може зробити щось лучшеее, став би навпроти робити гірше. Дурна дія є незнання, а мудрість - зроблене знання.