- •1. Не та етнічний чинник її формування.
- •2. Не та її осн.Ознаки. Принципи та методи дос-ня не.
- •3. Основні внутрішні та зовнішні чинники формування та розпаду державних утворень.
- •4. Основні періоди та особливості становлення укр.Державності.
- •5. Наведіть приклади прояву загального та особливого в ек-ці у.
- •5. Боротьба з тіньовою економікою та корупцією.
- •6. Зміст та функції інститутів, інституційного середовища.
- •7. Базисні інститути не, їх сутність, форма прояву та реалізації в у.
- •8. Охарактеризуйте інституціональні особливості х та у-матриць.
- •9. «Інституційна пастка». Форми прояву та шляхи подолання.
- •10. Охарактеризуйте взаємозв’язок інститутів і влади
- •11.Чому владні інституції мають можливість обирати рентоорієнтовану поведінку?
- •12. Чим пояснюються надмірні трансакційні витрати в економіці України?
- •13.Зміна пріоритетів в умовах перехідного періоду
- •14.У чому полягає сутність та значення демократії, економічної демократії, бюрократії?
- •15.Дайте характеристику поняття «економічна свобода» у ринковій економіці.
- •16.Основні форми економічного порядку. Соціальний порядок.
- •Охарактеризуйте структурні елементи громадянського суспільства.
- •Ринковий та корпоративний механізми регулювання національної економіки
- •Державне регулювання економіки. Суб’єкти, об’єкти та методи регулювання.
- •Охарактеризуйте основні етапи формування теорії національної економіки докейнсіанської доби.
- •Охарактеризуйте основні етапи формування теорії національної економіки посткейнсіанської доби.
- •Назвіть основні напрямки розвитку теорії суспільного добробуту.
- •Теоретичні джерела концепції соціальної ринкової економіки.
- •24.Зміна пріоритетів при переході до «соціального ринкового господарства»
- •25.Державне управління та функції держави.
1. Не та етнічний чинник її формування.
НЕ – представляє собою ек-ку певної країни, що має ознаки ек.системи (загальне) та власні особливості і принципи розвитку (особливе), що проявляються в: ек.потенціалі, особливостях нац.ек.політики, особливостях прояву госп.механізму регул-ня, традиціях, внутрішніх чинниках ровитку, особливостях забезпечення ек.безпеки держави, галузевій системі орг-ї і госп.комплексах економіки країни, місці і ролі економіки в системі світового господарства, в рівні прод.сил сусп.-ва, культури, техніки і технології.
НЕ виникла лише на стадії оформлення людського сусп-ва як нації. Етнічний чинник є основним інтеграційним чинником в процесі національного державотворення, оскільки за невеликим винятком (Бельгія, Швейцарія) більшість країн утворились на етнічній основі. В 1981р. 164 держави поділились на 5 груп, з них 45 держав є єдиною нацією-групою, де одна етнічна група нараховує понад 95% населення (Яп, Норв, Польща), 62 держави з однією нацією-групою (це ті держави, де етнічна нація - 60-90% насел – Кит, В.Б.).
За даними ЮНЕСКО, в світі є 4-6тис.етносів, 800 з них вважаються націями, є 240 держав. Слід зазначити, що не кожна етнічна група є національною, хоча кожна національна група є етнічною.
Системоутворюючі ознаки нації: принцип територіальної цілісності; спільність ек.життя; спільний координаційний центр; спільність психологічного складу (к-ра, мова, традиції); суверенітет, як верховенство держави на власній території у вирішенні внутр.питань розвитку та його незалежність у сфері міжнародних відносин; нац.свідоміть та ідеологія.
2. Не та її осн.Ознаки. Принципи та методи дос-ня не.
НЕ – представляє собою ек-ку певної країни, що має ознаки ек.системи (загальне) та власні особливості і принципи розвитку (особливе), що проявляються в: ек.потенціалі, особливостях нац.ек.політики, особливостях прояву госп.механізму регул-ня, традиціях, внутрішніх чинниках ровитку, особливостях забезпечення ек.безпеки держави, галузевій системі орг-ї і госп.комплексах економіки країни, місці і ролі економіки в системі світового господарства, в рівні прод.сил сусп.-ва, культури, техніки і технології.
Осн.ознаки НЕ: • єдина мета – забезпечення сталого ек.зростання сусп.-ва; • стр-ра НЕ та ієрархічність; • орг-функціональна взаємозалежність між елементами системи; • керованість; • наявність механізмів самозбереження і саморозвитку; • зворотні зв’язки між елементами системи; • відкритість; • динамічність; • цілісність.
Методи досл-ня НЕ: ЗАГАЛЬНОНАУКОВІ: системний метод, методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, наукової абстракції, поєднання логічного та історичного. СПЕЦІАЛЬНІ: ЕММ, соц-ек експеримент, анкетування, позитивний і нормативний ек.аналіз.
Принципи досл-ня НЕ: принцип науковості, принцип системності (НЕ, як цілісний госп.комплекс), принцип діалектичної єдності (враховуються загальні, специфічні і одиничні особливості розвитку НЕ), принцип безперервності і динамізму, принцип історичності, принцип цілепокладання (будь-яке знання повинне отримуватись і використовуватись для досягнення певних цілей), принцип збалансованості (оптимальне поєднання наукового знання і його практ.застосування).