13.Філософські погляди дж.Беркли и д.Юма.

Англія, кінець 17 нач 18 в. Йде процес становлення бурж суспільства в зап Європі. Поширюються ідеї просвящения. У центрі вопр. фил. просвящения стояв вопр. про отнош. знання до віри, про отнош. нового природничонаукового світогляду до сверхестеств. подій, про кіт говорило свящ писання. Исория англійського просвящения виявилася в знач. мері историейразвития релігійного своюодомыслия, а ідейною формою цього свободомысл. став деїзм.

Деїзмом назыв погляд на релігію як на віру, кіт обмежується лише визнанням бога як першопричину, первотолчка, відмовляючись отвсех ост положеений релігії, КІТ. РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ ЯК СУПЕРЕЧНОМУ РОЗУМОВІ.

Вфил.відношенні деисты коливалися між непоследов. матеріалізмом і ідеалізмом.

Джон Толанд. Відкидає нерухомість Спинозовской субстанції. Світ як ціле вічне, але постійно змінюється. Життя і рух характеризують не тільки окремі речі, але і субстанцію. "рух є істотне св-во матерії.., настільки ж невіддільне від її природи , як невіддільні від неї непроникність і протяг." Матерія лежить в основі мислення.

Деїзм і релігійне вільнодумство представляли серйозну опастность для ідеології феод. суспільства. Саме в цей час починає працювати ідейний борець проти просвящения Дж. Беркли

Б. відкидає материалист. вихідний пункт ф. Локка і повідомляє відчуття єдиної сприйманої чел. реальністю. Локк прагнув з'ясувати метод, за допомогою якого ми приходимо до ідей про матерію і простір. Цей метод є по Л. - абстракція. Б. намагається всіма доступний довес способами , що розум чел. не здатний до утворення опис. Л абстракції. Загальна абстр ідея протягу, або простору неможлива. Вона абсурдна і внутрішньо суперечлива. Те ж саме і з абстр. матерії. Док-ву цього Б присвятив "Трактат про початки челов знання" , "Три розмови між Гиласом і Филонусом", де він не ховає, що його головна мета- боротьба проти матеріалізму і всіх його проявів у науці.

По Б., в основі поняття про мат.(і про простір) лежить допущення, начебто ми можемо відволікаючи від часток св-в речей, сприйманих за допомогою відчуттів, утворювати відвернену ідею про загальний для них вещ. субстраті. Але це неможливо. У нас немає чувст. сприйняття матерії як такий. Ми восприн. лише окремі речі і кожне з цих сприйнять є сума окремих відчуттів або "ідей". "ми бачимо окремі кольори, а не окрашеную матерію"...

Не може бути і загальної отвлеченой ідеї про матерію і простір. Слово стає загальним не тому, що воно є знак отвл. загальної ідеї, а тому, що воно здатно бути знаком багатьох приватних ідей. Розум чел. може утворювати загальну ідею про речі, але не загальну отвлеч. ідею. Отвл. ідея мат не може додати до св-вам речей жодного властивості понад тих, кот. відкриваються в них у відчутті.

Навчання це- субъект. ідеалізм. Визнається ім. лише челов. свідомості, у кіт. Б. розрізняє ідеї і душі. Ідеї - це сприймані нами суб'єкт якості. Душі - сприймаючі, діяльні нематеріальні суб'єкти дух. діяльності.

Ідеї- пасивні; це лише стану. Душі ж активні. Б. намагається довести, що речі виникають завдяки сприйняттю і зникають, коли прекращ. сприйняття.

Б. плутається уникнути соліпсизму, тобто висновку про те, що ім. лише один сприймаючий суб'єкт. Він затверджує, що суб'єкт ім. у світі не один. Річ , кот. перестав сприймати один суб'єкт може бути сприйнята іншими. Але навіть якби всі суб'єкти зникли, речі не перетворилися б у ніщо. Вони продовжили б ім. як сума ідей у розумі Бога. Бог не може зникнути. Тому не мож зникнути і весь сотвор. їм світ.Бог вкладає у свідомість окремих суб'єктів зміст відчуттів. - Це вже крок по напр. до об'єкт ідеалізмові.

Давид Юм. (1711 - 1776) Син небагатого Шотландського поміщика. Юм - скептик, агностик. Закінчив Эдинбургский університет. Після поїздки у Фр. видав "Трактат про чел. природу", "Досвіди моральні і політичні". У 1963 Юм знову у Фр.. Він був знаком із Фр. просвітителями (Деламбер, Гельвеций, Дідро...)

Задача знання бути керівництвом для практ орієнтації. При цьому единств. предметом достов знання вважає об'єкти математики. Усі ін. об'єкти исследов. стосуються тільки фактів, кіт не можуть бути доведені логічно, а виводяться исключ. з досвіду.

Досвід однак розуміється ідеалістично. Дійсність - потік вражень. Причини, поражд. ці враження - непізнавані. Ми не можемо навіть знати ім. чи весняний світ. Сущ враження наших почуттів (ощущ) і впечатл. внутрішніх діяльностей душі (рефлексії) Від цих 2 видів первон. ощущ залежать ідеї пам'яті і воображ. Жодна ідея не може бути утворена без предшеств. їй враження.

Відношення між причиною і дією не може бути виведено ні інтуїтивно ні шляхом док-ва. Можливо причинний зв'язок і сущ. Можливо, що з 2 подій, след. одне за ін. , предыд подія дійсна причина, а послід. - наслідок. Але так це або не так - установити неможливо. Прич. зв'язок якщо і сущ - непізнавана. Однак люди схильні робити висновку від наблюд. у минулому дій до подібних же дій цих об'єктів у буд. (за весною випливає літо) Вони діють виходячи з упевненості, що та ж посл буде і майбутньому.

Чому люди дійств подібним чином? це р-т звички. Однак дія звички ніколи не може перетворити наше чекання відомого порядку у вірогідність щирого знання. - скептицизм.

Потік наших впечтлений усе-таки не хаотичний. Враження не рівноцінні і цього цілком достатньо для орієнтації у світі.

В онтології(уч про буття) Юм заперечує сущ категорії субстанції і зводить ідею субст. до ідеї сукупності окремих якостей.

У ф. релігії він обмежується єдиним допущенням, начебто причини порядку у Вселеної имеютопределенную аналогію з чіл розумом. Отвергаетвсякое богослов'я. Релігія не може бути основою моралі.