4. Діалектика геракліта. Філософія элеатов.

ГЕРАКЛІТ. Родом з Ефеса. (530 - 470 ггднэ). Аристократ, що відсторонився від влади. Вихідний пункт навчання про світ - представлення про минущому, мінливому хар. всього існуючого.

Усі ім. речі виникли з матеріальної першооснови. Однак первовещ. - це вогонь. Вибір вогню в кач. первовещества обумовлений поглядами Г. на характер життя природи. Світ нах. у постійному процесі зміни, а з усіх прир. речей наиболе рухливий, мінливий вогонь. " Цей космос той самий для всього існуючого не створив ні який бог і ніякий еловек, але завжди був, є і буде вічно живим вогнем, мірами що загоряється і мірами погасаючої". Причина вічної зміни - боротьба протилежностей.

Світ залишається в основі вогнем, незважаючи на всі зміни. Душу теж з вогню, душа матеріальна - це найменш вологий вогонь. Усі речі виникають з вогню відповідно до необхідності. Світом править "логос".(закон, необхідність)"Навіть Сонце не може переступити логос." Світ есь процес у якому всяка річ переходить у свою противопол.(холодне в тепле, Вложное в сухе і навпаки)"Не можна двічі ввійти в одну ріку" У челов. життя превращ. у противопол. є боротьба. Вона "батько усього, цар усього". Завдяки боротьбі противопол. виявляється їхня внутрішня подібність "юессмертные-смертны, смертні - безсмертні; смертю один одного вони живуть, життям один одного вони вмирають."

Загальність зміни і перехід кожної якості в противоп. роблять усі кач. речей відносними.(морська вода - найчистіша і разом з тим грязнейшая: для риб -живильна, для людей -непридатна)

Логос - основа загальності й істинності чел. пізнання. В основі мислення лежать відчуття. Мислення предпочитает усе, що доступно почуттям зору і слуху. Мислення - загальне всім людям, усім дане пізнати себе і бути розумними. Навіть якщо щось залишилося схованим від світла, сприйманого почуттями, воно не могло бу укритися від разуминого світла, "від того, що ніколи не заходить"

Однак,считае Г. більшість людей не знають загального і вічного, не шукають пізнання, приймають многознание за розум.

ЭЛЕАТЫ. У 6-5 ввднэ центр дух. розвитку перемещ. у Ю.Італію.(землеробська область). Прбл. буття: буття є а небуття ні, буття єдине і неподільне, буття пізнаване.

КСЕНОФАН. 6-5 вднэ. Поет фил. побував у Ю. Італії взагалі багато подорожував. Наприкінці життя оселився в Элее, де під еговлиянием виникла школа элеатов. Критикував представлення про множесте богів.(Якби коня могли малювати те вони зобразили б своїх богів у виді коней) . Він пантеїст. Світ вічний і незнищимо, являє собою щось єдиний і цей єдине і є бог. Природа не божественна. Усі що народжується і росте їсти вода і земля. Про природу богів не може бути щирого знання тільки думка.

ПАРМЕНИД. Элея. 6-5 ввднэ. Склав закони для Элеи, що навіть там довго діяли. Світ - вещ. куля, у якому ніде немає порожнечі і, отже можливості руху. (усе заповнено) Усяку думку є думку про існуючому. Тому несуществ. ніяк не можна мислити як несущ., відкіля несуществ. немає. Звідси неможливе виникнення і знищення.

з абс. заповнювання випливає, що світ не має частин. Він єдиний. Безліч - обман почуттів. Звідси ж випливає висновок про неможливість руху, виникнення, знищення. Представлення про рух - льшь думка, повсякденні представлення, від яких варто відрізняти фил., як навчання про істину, недоступної сприйняттям.

Навчання П. повно ненаукових, мифол. представлень, У центрі світу - богиня-правителька (або правда і необхідність). Вона тримає жереб і править усіма неб. рухами.

ЗЕНОН. Учень Парм..Висунув ряд положень у защ. навчання П.(апорії) Доводив неможливість руху(метафізика). Припущення, що движ. мислимо приводить до протиріч - воно не може здійснитися.( Для того щоб рухатися стріла повинна в один момент часу знаходитися в опр. місці і не знаходитися в ньому. Але це суперечливо - неможливо) У цих парадоксах питання не в тім, чи можливо сприйняття движ почуттями, а в тім, чи можна мислити движ. за умови, що простір складається з нескінченної безлічі неподільних частин (актуальна бксконечность), а час з б. безлічі неподільних моментів.

У цих апоріях вперше в історії людства обговорюються проблеми безперервності і нескінченності. Апорії дали поштовх розвиткові діалектики. (цікаво що поняття актуально нескінченного було виключено з вживання в Г. і замінене поняттям потенційно нескінченного. Визнавалася бескон. подільність величин, але не призн. їх составленность з беск. числа актуально даних елементів).