108.Види та форми оцінок у навчанні. Система ects.

З метою об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів у школі впроваджено 12-бальну шкалу. Вона побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів. Відповідно до неї виділяють чотири рівні навчальних досягнень. I рівень (1—3 бали) — початковий. Відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу елементарна, фраг­ментарна, свідчить про початкові уявлення про предмет вивчення. II рівень (4—6 балів) — середній. Учень відтворює ос­новний навчальний матеріал, здатний виконувати завдан­ня за зразком, має елементарні вміння. III рівень (7—9 балів) - достатній. Учень знає істотні ознаки явищ, закономірностей, а також самостійно засво­ює знання в стандартних ситуаціях. При цьому він демон­струє здатність до аналізу, абстрагування, узагальнення то­що, робить висновки, виправляє допущені помилки. Відпо­відь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча йому бракує власних суджень. Учень може самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності. IV рівень (10—12 балів) — високий. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними. Учень уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяль­ність має дослідницький характер. Він самостійно оцінює різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляє і від­стоює особисту позицію. У вищих навчальних закладах збереглася чотириба­льна система оцінювання знань, умінь і навичок, що має чотири оцінки: «незадовільно», «задовільно», «добре», «відмінно». Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив прогалини у знаннях основного навчально-прог­рамного матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань. Такі студен­ти неспроможні продовжити навчання чи приступити до професійної діяльності після закінчення вузу без додат­кових занять із відповідної дисципліни. Оцінки «задовільно» заслуговує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхід­ному для подальшого навчання і майбутньої роботи за професією, який справляється з виконанням завдань та ознайомлений з основною літературою, рекомендованою програмою, її виставляють студентам, що припустилися огріхів у відповіді на іспиті та при виконанні екзаменаційних завдань, але продемонстрували спроможність ви­правити помилки. Оцінку «добре» виставляють студентам, які виявили повне знання навчально-програмного матеріалу, успішно виконують передбачені програмою завдання, засвоїли ре­комендовану програмою основну літературу. Оцінки «відмінно» заслуговує студент, який виявив все­бічні, системні і глибокі знання з навчально-програмного матеріалу, правильно виконує завдання, передбачені програ­мою, ознайомлений з основною і додатковою літературою, що рекомендована програмою Недоліками такої системи оцінювання знань студен­тів є суб'єктивізм, слабка диференційованість шкали, не­відповідність шкільній системі, до якої звикли студенти як колишні школярі. Одним з ефективних шляхів подо­лання цього у вищій школі є використання модульно-рейтингової системи навчання. Системи оцінювання знань у різних країнах різні. На­приклад, у Німеччині найвища оцінка — «1», найнижча • — «6». Кожній оцінці відповідає певна кількість балів з ураху­ванням так званої тенденції оцінки. Так, бали 15, 14, 13 від­повідають відмінній оцінці «1»; 12, 11, 10 — «2»; 9, 8, 7 — «З»; 6, 5, 4 — «4»; 3, 2, 1 -- «5»; про цілковиту відсутність знань з предмета сигналізує 0 балів, що означає оцінку «6». Під час атестації учнів оцінки виставляють лише в балах.