100. Процес навчання: структурні компоненти та основні етапи

Процес навчання – це спеціально організована пізнавальна діяльність, яка моделюється (визначаються цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми) для прискореного опанування людиною основами соціального досвіду, накопиченого людством.

Структура процесу засвоєння знань:

1. сприйняття - відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, що діють у даний момент на органи почуттів;

2. розуміння (осмислення) - установлення зв'язків між предметами і явищами, процесами, з'ясування їхньої будівлі , складу , призначення, розкриття причин явищ або подій, тобто аналіз, синтез, порівняння і т.п. ;

3. узагальнення припускає виділення й об'єднання істотних рис предметів і явищ дійсності, досліджуваних у даний період;

4. закріплення забезпечує міцне запам'ятовування, поглиблює і розширює знання, розвиває учбово-пізнавальні уміння і навички;

5. застосування - уміння використовувати отримані знання на практиці в навчальному процесі і житті .

Складеними елементами процесу навчання є наступні компоненти (по Ю. К. Бабанскому): цільовий , стимулюючий-мотиваційний, змістовний, операційно-діяльний, контрольно-регулювальний, оціночно-результативний. Вони відбивають розвиток взаємодії педагогів і тих, яких навчають, у навчальному процесі.

Цільовий компонент являє собою усвідомлення педагогами і прийняття цілей і задач вивчення теми або навчального предмета в цілому. Стимулюючий-мотиваційний компонент припускає здійснення педагогом стимулювання в тих, яких навчають, інтересу до занять, розвиток мотивів навчання і пізнавальної активної діяльності тих, яких навчають,. Змістовний компонент визначається навчальним планом, державними навчальними програмами і підручниками по даному предметі . Операційно-діяльний компонент безпосередньо відбиває процесуальну сутність навчання. Він реалізується за допомогою визначених методів, засобів і форм організації викладання і навчання . Контрольно-регулювальний компонент припускає здійснення контролю з боку викладача за ходом рішення поставлених задач і самоконтролю тих, яких навчають, за правильністю навчальних дій, результатів навчання . Зворотний зв'язок протягом занять допомагає регулювати, коректувати навчальний процес. Оціночно-результативний компонент припускає оцінку знань тих, яких навчають,, самооцінку ними досягнутих у процесі навчання результатів відповідно до поставлених задач , проектування нових задач, заповнення пробілів у знаннях і уміннях.

Усі компоненти навчального процесу знаходяться в закономірному зв'язку й у сукупності забезпечують кінцевий результат (відповідні знання, уміння, навички).

101.Класифікації методів навчання.

Розвиток пізнавальних здібностей учнів, здобуття ни­ми знань, умінь і навичок, використання їх на практиці залежать від оптимального застосування методів навчан­ня, що зумовлено передусім цілями (специфікою) змісту навчання, віковими особливостями учнів. Метод навчання — це спосіб упорядкованої взаємодії вчителів та учнів, за допомогою якого вирішуються проблеми освіти, вихован­ня і розвитку в процесі навчання. Методи навчання класифікують залежно від того, як за їх допомогою вирішують дидактичні завдання. У дида­ктиці існують різні підходи до класифікації методів навчання. Один із найпослідовніших і найзручніших належить відомому досліднику в галузі дидактики Юрію Бабанському, який виділяє методи організації та здійснення навчаль­но-пізнавальної діяльності; методи стимулювання і моти­вації навчально-пізнавальної діяльності; методи контролю і самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності. Методи організації та здійснення навчально-пізнава­льної діяльності. Вони охоплюють сукупність методів нав­чання, спрямованих на передавання і засвоєння учнями, студентами знань, формування умінь і навичок. До них належать словесні, наочні й практичні методи навчання. 1. Словесні методи навчання об'єднують пояснення, розповідь, інструктаж, лекцію, бесіду, роботу з підручником. 2. Наочні методи навчання охоплюють ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження. 3. Практичні методи навчання охоплюють вправи, ла­бораторні роботи, практичні роботи, дослідні роботи. Крім словесних, наочних і практичних методів орга­нізації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності, вчителі використовують й інші групи методів. За типом пізнавальної діяльності виокремлюють пояснювально-ілюстративний, непродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький методи навчання. З огляду на особливості умовиводів методи організа­ції та здійснення навчально-пізнавальної діяльності по­діляють на індуктивний, дедуктивний, традуктивний. Індуктивний метод. При його використанні засвоєння знань здійснюється у процесі переходу від одиничного до загального. Дедуктивний метод. Передбачає перехід від загально­го до конкретного у процесі засвоєння знань. Педагог спо­чатку повідомляє загальне положення, формулу, закон, які ведуть до поступового вирішення конкретних завдань. Традуктивний метод. Полягає в засвоєнні навчально­го матеріалу від окремого до окремого через установлен­ня подібностей чи відмінностей. За домінуючою мислительною операцією виокремлю­ють аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, конкретиза­цію, виокремлення головного. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізна­вальної діяльності. Спрямовані вони на формування позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню учнів (студентів) нав­чальною інформацією. Вони охоплюють методи форму­вання пізнавальних інтересів і методи стимулювання обо­в'язку й відповідальності в навчанні. 1. Методи формування пізнавальних інтересів. Вони охоплюють методи навчальної дискусії; забезпечення ус­піху в навчанні; пізнавальних ігор; створення цікавих си­туацій; створення ситуації новизни навчального матеріа­лу; використання життєвого досвіду учнів (студентів). 2. Методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні. Передбачають пояснення школярам, студен­там суспільної та особистої значущості учіння; висування вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку; заохочення до сумлінного виконання навчальних обов'язків; оперативний контроль за вико­нанням вимог і, в разі потреби, -- вказування на недолі­ки, зауваження. Почуття відповідальності виховують, залучаючи слаб­ших учнів, студентів до наслідування прийомів роботи си­льніших. Можна також колективно проаналізувати скла­дне завдання. При цьому педагог повинен не лише вису­вати вимоги, а й перевіряти їх виконання.