66.Свідоме і несвідоме в теорії е.Берна.

Із концепцією структури особистості З.Фрейда певною мірою узго­джується трансактний аналіз Еріка Берна

В основі структурного аналізу поведінки, думок, почуттів Е. Берна -положення про те, що кожна людина: 1) була колись дитиною; 2) мала батьків або дорослих, які їх замінили; 3) здатна адекватно оцінювати навколишню дійсність, якщо вона здорова.

Ці положення дозволили сформувати уявлення про особистість, яка має три складові: дорослий - батько - дитина. Кожна складова має свої функції:

1.Дорослий - сприймає і переробляє логічну інформацію, приймає помірковані рішення, без емоцій перевіряє їх реалістичність. Сприяє адаптації в нетипових ситуаціях з усвідомленням наслідків і відповідальності прийнятого рішення; «дорослому» притаманні всі ознаки свідомої поведінки.

2.Батько характеризується двома станами — турбота і критич­ність. Батьківське «Я» складається із правил поведінки, норм, що дозволяє індивіду орієнтуватися в стандартних ситуаціях на основі стереотипів поведінки, що звільняє свідомість від простих, повсяк­часних завдань. Саме батьківське «Я» забезпечує вірогідність успіху в ситуаціях дефіциту часу на роздуми, аналіз тощо.Стан «батьківське -Я» - це наші переконання, вірування, забобо­ни, цінності та установки. «Батько» — це внутрішній коментатор, реда­ктор і оцінювач. Важко не погодитися з тим, що цей рівень наближе­ний до передсвідомого, або «Супер-Я».

3.Дитина - це життя за принципом почуттів. На поведінку впливають почуття, що залишилися з дитинства.

Дитяче «Я» виконує особливі функції: оригінальності, зняття на­пруження, отримання задоволення, інколи «гострих», необхідних пев­ною мірою для нормальної життєдіяльності, вражень. Дитяче «пра­цює», коли недостатньо сил для самостійного вирішення проблем або людина не здатна подолати перешкоди, протидіяти тиску іншої люди­ни. Цей стан має прояв у двох видах: а) природне дитяче «Я» (спонтан­ні реакції, радощі, печалі тощо); б) пристосоване дитяче «Я» — боязли­вість, страх, відчуття провини, вагання, невпевненість тощо; в) дитяче «Я», що заперечує.

69.Інформаційні механізми психологічного захисту.

До цієї групи віднесено такі захисти: заперечення, придушення, раціоналізація та витіснення.

Заперечення - це прагнення запобігти новій інформації, що несумісна з уявленням, яке склалося. Інформація, що бентежить і може спричинити внутрішній конфлікт, не сприймається – людина активізує „фільтр заперечення”. Заперечення як вид захисту формується ще в дитячому віці часто не дозволяє людині аде­кватно оцінити дії оточення, що, в свою чергу, ускладнює поведінку.

При запереченні інформація не доходить до свідомості. Оцінка потенційної загрози інформації, яка ще не сприйнята свідомістю, здійснюється на найпершому етапі — етапі попереднього узагальненого сприйняття ситуації.

Придушення інформації – блокування неприємної, небажаної інф при переході її в память, або при її виході з памяті у свідомість. Зняти придушений внутр конфлікт можливо за допомогою свідомої діяльності – перебудови ієрархії цілей.

Раціоналізація (Р) - вибірковість щодо частини інф, яка сприймається і далі використовується за схемою, відповідно до якої власна поведінка має вигляд контрольованої і такої, що не суперечить об’єктивним умовам. Особливість Р.- намагання гармонізувати бажане й дійсне так, щоб не втратити самоповаги.Р. – це випрасовування своєї поведінки і своїх принципів.

Витіснення –активне виключення із свідомості неприйнятного мотиву чи неприємної інф.