46.Розвиток пізнавальних здібностей.

Здібності людини можуть мати різну спрямованість і відповідати різним видам діяльності. Це дає змогу стверджувати про якісну характеристику здібностей. Людина вступає до світу як особистість, що вже має певні природні властивості та задатки, яле самі здібності формуються та розвиваються під час діяльності людини на основі задатків, що були генетично визначені. Тобто здібності – це функція не тільки задатків, а й розвитку, куди задатки входять як передумова чи умова. Під кутом зору якості здібності є складним поєднанням різ­них психічних властивостей і якостей, що взаємно допов­нюють одна одну, забезпечують успішне виконання діяль­ності й допомагають добитися мети різними шляхами. Багато психологів вважають, що на відміну від знань, навичок та умінь здібності повністю обумовлені природженими задатками, а виховання та навчання їх тільки виявляють. Протилежна позиція: особливості психіки цілком та повністю визначаються якістю виховання та навчання. (наприклад, часто діти відсталих племен після відповідного навчання нічим не відрізнялись за європейців).

Якості, з яких складаються здібності, перебувають у постійній динаміці. Дефіцит одних якостей часто поси­лює розвиток інших. А. Біне і Т. Сімон розробили тести розумової обдарова­ності для дітей, які вступали до школи. В. Штерн запропонував ві­кову шкалу, досліджував розумовий і хронологічний вік, і на цій основі пізніше почали визначати коефіцієнт розу­мової обдарованості дитини IQ, вважаючи його кількіс­ною характеристикою здібностей. Для вимірювання та розвитку здібностей потрібні науково обґрун­товані тести, які б виявляли динаміку оволодіння знання­ми, навичками і вміннями. Поки що проблема об'єктив­ного кількісного вимірювання здібностей не має задовіль­ного вирішення.

Таким чином розвиток дитини не визначається тим середовищем звідки вона, отже він повністю визначається її задатками та навчанням. Чому? Задатки складають тільки половину здібностей людини, тільки навчання має змогу їх розвинути на належний рівень. Задатки відрізняються від знань, вони містять в собі лише деякий додаток до них, який складається з способів відбору цих знань, їх обробки та узагальнення. Таким чином задатки та природні здібності підвищують успішність деяких видів діяльності, підвищують швидкість навчання суб’єкта. Рівень же розвитку вмінь та навичок залежить від виховання та навчання. Тому, ми дуже часто бачимо, що люди більш даровиті досягають менших результатів, ніж менш обдаровані, але більш навчені.

47.Емоційна сфера особистості.

Людина ніколи не може бути байдужою до предметів і явищ навколишньої дійсності, стосунків з іншими людь­ми, суспільних подій. Вони викликають задоволення чи незадоволення, сміх, радість, здивування, горе, смуток то­що. Різноманітні переживан­ня, в яких виражається ставлення людини до того, що діється навколо неї, до інших людей і до самої себе, позна­чають поняттями «емоції» і «почуття». Одним із найдавніших за походженням психічних станів і процесів є емоції. Емоція з психологічної точки зору — узагальнена чуттєва реакція, що виникає у відповідь на різні за характером ек­зогенні (ті, що йдуть з навколишнього середовища) і ендогенні (ті, що виходять із власних органів і тканин) сигнали, які обов'язково викликають певні зміни у фізіологічному стані організму. Емоції відображають не предмети і явища, а їх об'єк­тивні відношення до потреб людини як організму. Вони викликають у свідомості не образи предметів чи явищ, а переживання, тому не є формою пізнання. Важливою функцією емоцій є сигнальна. З величез­ної кількості подразників, які діють на органи чуття, лише деякі виділяються, справляють враження і збері­гаються як забарвлені певним емоційним тоном обра­зи пам'яті. Фізіологічне це зумовлено тим, що певні по­дразники стають для людини сигналами благополуччя чи неблагополуччя, а переживання почуття є підкріп­ленням системи умовних рефлексів. Отже, життя без емоцій було б так само неможливим, як і без відчуттів. Варто лише на хви­лину уявити собі людей, позбавлених емоцій, як перед нами відкриється глибока прірва взаємного нерозуміння і повної неможливості встано­вити суто людські стосунки.