- •1. Порівняльний аналіз виховних систем у давньогрецьких полісах – спарті та афінах
- •2. Пед. Погляди давньогрецьких філософів – Аристотель.
- •3. Особливості організації навчального процесу у серньовічних університетах
- •Факультет 7 свободных исскуств
- •Организация учебного процесса
- •Диспуты
- •Бакалавры и магистры
- •4. Мета і завдання виховання за я. А. Коменським. Принцип природовідповідності за яна амоса коменським
- •5. Обгрунтування яна амоса коменським класно-урочної системи.
- •6. Програма виховання джентельмена за дж. Локком.
- •7. Концепція природовідповід. Вих-ня ж.-ж.Руссо
- •8. Мета та напрями виховання за й.Г.Песталоцці.
- •9. Особливості навчально-виховної роботи відповідно до основ теорії елементарної освіти й.Г. Песталоцці
- •10. Виховання за а.В. Дістервегом
- •11. Перші школи кИївської рУсі: «книжного учіння», монастирські та парафіяльні
- •12. Організація навч.-виховного процесу в українських братських школах
- •13. Організація навчально-виховного процесу у Києво-Могилянській Академії
- •14. Внесок Ломоносова в розробку структури навч.-вихов. Процесу в Московському університеті (му)
- •15. Організація навчально-виховного процесу у Харківському колегіумі.
- •16. Просвітницько – педагогічна діяльність г.С. Сковороди на харківщині.
- •17. Ідея «спорідненої праці» г.С.Сковороди
- •18. Вимоги до особистісних і професійних якостей учителя у спадщині г.С.Сковороди.
- •19. Харківський імператорський університет
- •20. Відкриття педагогічного інституту при Харк. Унів-ті
- •21. Ідея народності у спадщині к.Д.Ушинського. Стаття «Про народність у громадському вихованні».
- •22. Антропологічне розуміння ушинським праці. Стаття «праця в її психічноому і виховному значенні»
- •23. Педагогічні погляди українських освітян (с. Русова, х. Алчевська, б. Грінченко).
- •24. Педагогічні погляди м.І. Пирогова.
- •25. Характеристика громадянсько – педагогічного руху та шкільних реформ 60 – х рр. Хіх ст.
- •26. Мета виховання в колективі за а.С.Макаренком. Стадії розвитку колективу, умови вих. Особистості в колективі.
- •27. «Книга для батьків» макаренка. Типи батьківських авторитетів.
- •Типи авторитетів:
- •28. Організація сухомлинським навчально-виховного процесу у «школі під блакитним небом»
- •29. Формування педагогічної культури вчителя. Книга в.О. Сухомлинського «сто порад учителеві».
- •30. Ідея оптимізму та гуманізму в спадщині а.С. Макаренка та в.О. Сухомлинського.
15. Організація навчально-виховного процесу у Харківському колегіумі.
Особливо відомим у серед. 18ст. стає Харківський колегіум. У Хар.кол. навчалися діти усіх верств населення. У колегіумі постійно переглядався зміст освіти, вводились нові предмети для задоволення потреб у знаннях українського дворянства. Так, з 1765р. започатковане вивчення французької та німецької мов, поглиблюється курс математики. Вивчається інженерна справа, геодезія тощо. Проводиться загальнокультурна і естетична підготовка (література, музика, живопис, архітектура). Якщо на першому етапі навчання процес у Харківській колегії здійснювався за зразком колегії Київської (граматика, поетика, риторика, філософія, богословя), то у другі пол.. 18 ст. він був перероблений за зразком планів Московського університету (математика, інженерна справа, геодезія, історія, географія, теологія, право, медицина).
Це зумовлювалось потребами розвитку на Україні промисловості і намаганнями дворянства та української старшини дати своїм дітям досконалу й широку освіту. У колегії навчалися представники різних станів, за винятком дітей кріпаків.
16. Просвітницько – педагогічна діяльність г.С. Сковороди на харківщині.
З 1759 по 1769 рік Сковорода працює викладачем Харківського колегіуму. Він викладає поетику, синтаксис, грецьку мову і курс "благонравності". Останній курс Сковорода читає принципово по-новому. Для цього він підготував підручник "Начальная дверь ко христианскому до6ронравию”. Природно, цю цей його курс не був підтриманий церковниками і він був звільнений за вільнодумство.
З цього часу Сковорода деякий час працює добровільно з найкращими студентами Харківського колегіуму у позанавчальний час у монастирських садах (на околиці м. Харкова). Пізніше, майже чверть віку, він мандрує лівобережною Україною, навчаючи при цьому простий український люд.
Першу збірку "Сад божественних пісень" він написав у 50-ті роки. Пізніше, мандруючи Слобожанщиною, він зібрав багатий матеріал для власної творчості. Саме в цей час були створені його основні філософські, педагогічні та літературні твори - трактати, діалоги та притчі. Створені у різні роки байки були об'єднані у 1774 році в збірник "Басни Харковськія".
Будучи вже немічним, останні роки свого життя Сковорода провів у маєтку свого єдиного і вірного друга, екс-віце-генерал-губернатора Харківської губернії М. Ковалинсьского у с. Іванівці. Він, як свідчать матеріали листування з М.Ковалинським, розмірковував над "Біблією". Помер він 9 листопада 1794 р. і похований в селі Іванівці на Харківщині (нині с. Сковородинівка Золочівського району). У наші дні у бувшому маєтку М.Ковалинського знаходиться музей Г.С. Сковороди.
Г. Сковорода зробив істотний внесок у скарбницю вітчизняної культури. Крім знань філософії, іноземних мов, літератури, тодішньої педагогіки, він чудово співав, грав на скрипці, флейті, сопілці, бандурі, чудово малював. Його багатопланова літературна, філософська, педагогічна спадщина належить до визначних надбань прогресивної вітчизняної культури XVIII ст.
Науково-педагогічні погляди українського мислителя формувалися під впливом історичної епохи XVIII століття, яку європейські культурологи називають епохою Просвітництва. Саме у XVIII ст. на основі значних наукових здобутків стало можливим реально, а не утопічно поставити питання про вдосконалення людини як основи досягнення суспільного прогресу.
Природно, що вирішальну роль у цьому зв'язку зіграли професори Києво-Могилянської академії. Цьому сприяли також його викладацький досвід у Переяславському та Харківському колегіумах, приватна практика виховання дітей з багатих українських родин, а також просвітницько-педагогічна діяльність протягом останніх 25-ти років серед простого українського люду.
Заслугою Г.Сковороди є те, що він розкрив принцип гуманізму як розуміння вихователем думок, переживань та прагнень дитини, віру у благородне особистісне начало, та в силу виховання. За Г.Сковородою, цей принцип реалізується лише за умови, коли вихователь виявлятиме високу чуйність і повагу до вихованця. Ілюстрацією успішної реалізації цього принципу самим Г.Сковородою можна вважати той факт, що коли протягом 1764-1769 рр. він вже не працював у Харківському колегіумі, то в монастирських угіддях передмістя Харкова згуртував навколо себе найздібніших вихованців згаданого колегіуму. Вони вивчали з ним різні науки, співали чотирьохго-лосі кантати самого Сковороди і т.ін.