- •1. Порівняльний аналіз виховних систем у давньогрецьких полісах – спарті та афінах
- •2. Пед. Погляди давньогрецьких філософів – Аристотель.
- •3. Особливості організації навчального процесу у серньовічних університетах
- •Факультет 7 свободных исскуств
- •Организация учебного процесса
- •Диспуты
- •Бакалавры и магистры
- •4. Мета і завдання виховання за я. А. Коменським. Принцип природовідповідності за яна амоса коменським
- •5. Обгрунтування яна амоса коменським класно-урочної системи.
- •6. Програма виховання джентельмена за дж. Локком.
- •7. Концепція природовідповід. Вих-ня ж.-ж.Руссо
- •8. Мета та напрями виховання за й.Г.Песталоцці.
- •9. Особливості навчально-виховної роботи відповідно до основ теорії елементарної освіти й.Г. Песталоцці
- •10. Виховання за а.В. Дістервегом
- •11. Перші школи кИївської рУсі: «книжного учіння», монастирські та парафіяльні
- •12. Організація навч.-виховного процесу в українських братських школах
- •13. Організація навчально-виховного процесу у Києво-Могилянській Академії
- •14. Внесок Ломоносова в розробку структури навч.-вихов. Процесу в Московському університеті (му)
- •15. Організація навчально-виховного процесу у Харківському колегіумі.
- •16. Просвітницько – педагогічна діяльність г.С. Сковороди на харківщині.
- •17. Ідея «спорідненої праці» г.С.Сковороди
- •18. Вимоги до особистісних і професійних якостей учителя у спадщині г.С.Сковороди.
- •19. Харківський імператорський університет
- •20. Відкриття педагогічного інституту при Харк. Унів-ті
- •21. Ідея народності у спадщині к.Д.Ушинського. Стаття «Про народність у громадському вихованні».
- •22. Антропологічне розуміння ушинським праці. Стаття «праця в її психічноому і виховному значенні»
- •23. Педагогічні погляди українських освітян (с. Русова, х. Алчевська, б. Грінченко).
- •24. Педагогічні погляди м.І. Пирогова.
- •25. Характеристика громадянсько – педагогічного руху та шкільних реформ 60 – х рр. Хіх ст.
- •26. Мета виховання в колективі за а.С.Макаренком. Стадії розвитку колективу, умови вих. Особистості в колективі.
- •27. «Книга для батьків» макаренка. Типи батьківських авторитетів.
- •Типи авторитетів:
- •28. Організація сухомлинським навчально-виховного процесу у «школі під блакитним небом»
- •29. Формування педагогічної культури вчителя. Книга в.О. Сухомлинського «сто порад учителеві».
- •30. Ідея оптимізму та гуманізму в спадщині а.С. Макаренка та в.О. Сухомлинського.
7. Концепція природовідповід. Вих-ня ж.-ж.Руссо
Ж.-Ж. Руссо вбачав завдання виховання у створенні людини, а не в підготовці дитини до б.-якої професії. Виховання має готувати людину до активної сусп. діяльності, до боротьби з перешкодами. Навчити жити – у цьому сутність і значення виховання. Ж.-Ж. Руссо чітко визначив протиріччя між формуванням людини-громадянина і вихованням «природної людини», що дивиться на світ власними очима, залежить лише від власного розуму. Ж.-Ж. Руссо відмовився від б.-якого трафарету у вих-ні, наголошуючи, що дитина має стати тим, ким їй долею передбачено бути.
У вихов. концепції Ж.-Ж.Р. основоположний моментом є ідея природного вих-ня – формув. особистісних якостей дитини з урахув. її вік. особливостей у природ. середовищі. Контакт з природою має зміцнити дитину фізично, навчити користув. органами чуття, забезпечити вільний розвиток. Важливою є ідея свободи як факту виховання, готових і наданих обставин життя вихованця.
Вікова періодизація. До 2-х р. фізичне виховання. 2-12 р. розвиток тіла, органів чуття, накопичення суттєвого досвіду; дитина не здобуває розумової чи моральної освіти. 12-15 р. почин. розумове вих-ня не за програмою, а залежно від своїх питань і спостережень. Завдання вчителя – зацікавити дитину, спричинити появу в неї питань, будувати навчання, спираючись на досвід й ініціативу дитини. 15-25р. Моральне виховання, статеве вих-ня. Уникати всього шкідливого, збуджувального. До 17-18р. не слід розповідати про релігію. Після 20р. найкращий вік для громадських доручень.
Життєве призначення жінки обмежувалось роллю матері й дружини, їй не варто заглиблюватися в науки. У дівчини слід виховувати покірливість, слухняність, розвивати її фіз.здібності. Для дівчат з дитинства обов’язк. є реліг. вих-ня.
8. Мета та напрями виховання за й.Г.Песталоцці.
Основна мета виховання, за Й.Г.Песталоцці, – розвиток природних здібностей людини, що закладені в ній, постійне їх удосконалення. Він проповідує «гармонійний розвиток сил і здібностей людини», всі хороші задатки людини повинні бути максимально розвинуті. Він порівнює мистецтво вихователя з мистецтвом садівника.
Центром вих-я є формування людини, її морального обличчя, дійової любові до людей. Якраз це повинно вести людину вперед. Песталоцці працював над проблемою взаємозвязку сімї і школи. В романі «Лінгард і Гертруда» він показав, як можна поліпшити життя селян через організацію виховання дітей в сімї і школі.
Суспільне виховання повинно йти за сімейним, бо сімейне життя повинно бути визнане єдиною вищою основою вих-я. Песталоцці ставить перед собою завдання реорганізувати народну школу, розробивши для неї нові методи виклад-я, що базуються на законах розвитку людського розуму. Дитина в школі повинна почувати себе природно і вільно.
На думку Песталоцці, потрібно створювати умови для задоволення природного прагнення дитини до руху. Виконання найпростіших рухів, участь в іграх, особливо в походах, екскурсіях – ось той комплекс, що готує грунт для нормального фізичного розвитку дитячого організму.