• Самоаналіз уроку української літератури

• Стисла характеристика пізнавальних можливостей учнів.

• Характеристика дисциплінованості й організованості учнів.

• Характеристика ступеня складності навчального матеріалу для дітей.

• Обґрунтованість цілей і задач уроку, типу і структури уроку.

• Підготовча частина уроку, у т.ч. підготовка обладнання.

• Чим викликаний такий добір методів і форм організації учнів на уроці

• Що вдалося на уроці.

• Невдачі на уроці. Причини.

• Загальна самооцінка уроку.

• Задоволеність або незадоволеність уроком.

• Схема аналізу уроку української літератури

1. Чи правильно визначена ціль уроку й обрані засоби для її досягнення?

2. Якими шляхами формується світогляд учнів?

3. Як пов'язане викладання літератури з історією? Який зв'язок із національною культурою?

4. Що робиться для зв'язку навчання з життям нової незалежної держави України?

5. Чи дотримується принцип єдності форми і змісту при аналізі літературних творів? Якими шляхами він здійснюється?

6. Наскільки добре учні знають текст вивчених творів? Яку методику використовує вчитель, якщо не всі учні прочитали художній твір?

7. Якими шляхами йде вчитель до висвітлення основних проблем у творчості різних письменників?

8. Чи залучаються інші види мистецтва для більш глибокого розуміння основної ідеї твору або історичної закономірності і достовірності подій, розкритих письменником, поетом?

9. Як учитель вирішує задачі розвивального навчання?

10. Яке місце на уроці літератури займають технічні засоби навчання та наочність?

11. Чи сприяють заняття розвитку мовлення учнів, збагаченню їхнього словникового запасу?

12. Як учні опановують теоретико-літературні поняття, оперують ними?

13. Чи ведеться на уроці підготовка до творчої письмової роботи?

14. Чи використовує вчитель ігрові форми роботи?

15. Яке місце займає творчість учнів на уроці?

16. Наскільки емоційне мовлення вчителя? Вчитель на уроці читає напам'ять чи з листа?

17. Чи приділяється увага повторенню? Чи доречно воно?

18. Яким способом встановлюється зв'язок із раніше вивченим матеріалом?

19. Як учитель керує позакласним читанням? Як пов’язує позакласне читання й урок?

Словник методичних термінів

Актуалізація опорних знань - методичний прийом, який використовується в навчальній діяльності на етапі підготовки учнів до свідомого засвоєння нового матеріалу. Передбачає максимальну опору на активну розумову діяльність школярів з метою первинного узагальнення відомих понять і нової інформації.

Аналіз уроків української мови та літератури - порівняння конкрет­ного уроку, проведеного учителем, з теоретичною моделлю уроку, складеного за сучасними вимогами, що відповідають його тех­нології. В аналізі уроку враховується: визначення типу уроку та його місця в системі уроків з певного розділу, виявлення й оцінка ди­дактичної, розвивальної та виховальної мети; оцінка теми, викорис­таного матеріалу і правильності його застосування; оцінка співвідношення теорії і практики на уроці; відповідність методів і прийомів, засобів навчання цілям уроку і змісту матеріалу: відповідність віковим особливостям учнів і дотримання належ­ного наукового рівня; оцінка ефективності уроку-реалізації його основної ідеї, виконання плану уроку. Аналіз уроку передбачає оцінку роботи учнів, їхньої пізнавальної активності, набутих знань, умінь і навичок. Аналіз уроку мови включає і специфічні критерії: формування мовної та мовленнєвої компетенцій, забезпечення мовлен­нєвого середовища, творчий підхід до уроку, елементи новизни тощо.

Аспекти навчання мови - погляд, з якого сприймається або оцінюється те чи інше явище, предмет, подія; перспектива, в якій вони виступають. Це підходи, спрямування, що визначають закономірності, методи, прийоми, засоби навчання. Аспекти навчання мови є традиційні лінгвістичний, педагогічний, психологічний, мораль­ний та естетичний і нові - народознавчий (українознавчий), етнопедагогічний, культурологічний. Перераховані аспекти підпорядковуються найголовнішому - комунікативному. Цей аспект передбачає формування комунікативно-мовленнєвих умінь, тобто умінь говорити, слухати і сприймати, читати і писати, спілкування в різних ситуаціях, використовуючи виражальні засоби мови для побудови висловлювань різних типів і стилів мовлення, в усній і писемній, діалогічній (полілогічній) монологічній формах.

Блокове навчання. Вивчення мовного матеріалу блоками забезпечує необхідну якість знань, їх системність. Завдяки "стис­ненню" програмового матеріалу з’являється можливість плану­вати систему різнотипних уроків в межах конкретного розділу курсу з урахуванням тісного зв'язку в організації занять із розвитку зв'язного мовлення. Вивільнення навчального часу дозволяє урізноманітнювати завдання і підвищувати якість навчання.

Державна мова - закріплена традицією або законодавст­вом мова, спілкування якою обов'язкове в державних установах, адміністративних органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, культури, науки, у сфері зв'язку та інформатики. Державною мовою буває переважно мова корінного населення країни. Одним із найвищих виявів самоутвердження нації є державний статус її мови, який законодавчо забезпечує її вживан­ня в усіх сферах суспільного життя. Закон УРСР "Про мови в Українській РСР" (1989р.) визначив українську мову як державну. Остаточно статус державності української мови гарантований Конституцією України (1996р.), де, зокремах, зафіксовано: "Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування у всіх сферах суспільного життя на всій території України" (стаття 10).

Дидактичний матеріал – вид навчального матеріалу (звуки, що виділяються в потоці мовлення й розглядаються як фонетичні одиниці мови, окремі слова, слово­сполучення, речення, тексти), що використовується з певною метою, наприклад, для ілюстрації функції мовних одиниць у мовленні, для мовного розбору, навчання орфографії й пунктуації та ін. Крім того, дидактичним матеріалом у лінгводидактиці називають завдання, переважно індивідуального, диференційо­ваного характеру, що пропонуються учням для виконання: картки з вправами, питаннями й завданнями різного характеру, картки з текстом для лінгвістичного аналізу й коментування, для трансфор­мації тексту, ілюстрації і репродукції, картки для бесід і творів тощо.

Диференційоване навчання виявляється у варіантності змісту навчання, використанні різних за ступенем склад­ності та мотиваційним спрямуванням завдань, застосуванні гру­пової, парної форм роботи. Диференційоване навчання сприяє розвиткові творчого по­тенціалу учнів, удосконаленню їхньої комунікативної компетенції.

Досвід педагогічний - комплекс знань, умінь і навичок, здобутих на основі й у процесі власної педагогічної діяльності, форма засвоєння раціональних здобутків педагогічної спадщини. Передовий педагогічний досвід є важливим джерелом збагачення практики навчання й виховання, імпульсом до розвитку педагогіч­ної думки, об'єктивним критерієм істинності вироблених педаго­гічною практикою теоретичних положень, принципів, технологій, форм, методів навчання й виховання школярів.

Єдність теорії і практики у навчанні - загально-дидактичний принцип, що передбачає встановлення правильного співвідношення теорії з практикою під час навчання, добір тренувальних вправ і завдань, які даватимуть можливість закріплювати набуті учнями знання й формувати необхідні уміння й навички. Практична сформованість процесу навчання передбачає правильне співвіднесення теорії й практики на уроці.

Завдання методики навчання української мови –як науки діляться на фундаментальні і прикладні. Фундаментальні завдання дослідження процесів засвоєння учнями рідної мови, оволодіння мовленнєвою діяльністю (говорін­ням, слуханням, читанням і письмом), формування мовної, мов­леннєвої і комунікативної компетенції. Значення закономірнос­тей, принципів, методів, прийомів і засобів навчання. До фунда­ментальних завдань відносять дослідження особливостей навчання української мови як державної в різних типах шкіл України, використання транспозиції (перенесення знань, умінь і навичок з рідної мови на вивчення іншої) і попередження інтерференції (негативного впливу знань, умінь і навичок з рідної мови на засвоєння іншої).

Прикладні завдання навчання української мови визнача­ються питаннями психології навчального процесу: Чого вчити? Як учити? Чому саме так, а не інакше? Ці завдання пов'язані зі створенням програм і підручників, посібників та інших навчаль­них засобів. Усі завдання пов'язані між собою: розв'язання прикладних завдань спирається на фундаментальні дослідження.

Зміст курсу української мови - зміст навчання рідної мови розуміється як система знань, умінь і навичок, визначених програмою й підручником. Курс української мови - це цілеспрямо­вана система її виховних і пізнавальних можливостей. Завдання змісту: реформування його згідно з новою філософією шкільної освіти, метою й завданням виховання громадянина України; фор­мування мовної компетенції, тобто системи знань про мову, достатньої для здійснення комунікації в межах певної сфери спілкування; формування мовленнєвих умінь і навичок; оптимальне поєднання навчання мови з навчанням мовлення. Зміст курсу української мови в шкільній освіті визначається насамперед змістом і рівнем розвитку науки про мову, специфікою української мови як навчального предмета, психології, психолінгвістики, досвідом і практикою роботи вчителів. Зміст курсу української мови повинен формувати в учнів навички орфоепії й виразного читання, вміти правильно будувати ті чи інші висловлювання тощо.

Знання - перевірений суспільно-історичною практикою й під­тверджений логікою результат процесу пізнання дійсності; адекват­не її відображення у свідомості людини у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій. Невід'ємними якостями справжніх знань є широка ерудиція, мобільність, осмисленість, систематичність, усвідомленість. Виступаючи складовою світогляду людини, знання значною мірою визначають її ставлення до дійсності, моральні погляди й переко­нання, вольові риси особистості й служать одним із джерел нахилів та інтересів дитини, необхідною умовою розвитку її здібностей. 3нання з української мови становлять мовну компетентність учнів.

Індивідуалізація процесу навчання - організація навчально-виховного процесу, за якої вибір методів, прийомів, темпу навчання здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, рівня розвитку їхніх здібностей до навчання. Індивідуалізація процесу навчання на уроках української мови здійснюється в умовах ко­лективної навчальної роботи з класом та в межах завдань і змісту освіти: усі учні повинні оволодіти знаннями, уміннями й навичками в обсязі, визначеному чинною програмою на підставі державного стандарту. Однак рівень підготовки й розвитку здібностей до на­вчання не в усіх школярів однаковий. Це й зумовлює необхідність індивідуалізації процесу навчання. Таке навчання ґрунтуючись на глибокому знанні вчителем індивіду­альних особливостей дитини, її духовного світу, сприяє розвиткові пізнавальних здібностей усіх учнів, ураховує їхні нахили, інтереси .

Інтегрований урок - урок, на якому вивчають складні питання, що є предметом розгляду різних навчальних дисциплін, наприклад, мови й літератури; мови й історії; мови, літератури й образотворчого мистецтва, меншою мірою - мови й математики, мови й географії. Часто інтегрованими бувають уроки розвитку зв'язного мовлення, зокрема твір-опис за картиною, під час якого з'ясову­ються відомості про художника, малярська технологія (образо­творче мистецтво) і реалізуються вимоги чинної програми з мови.

Класифікація уроків розвитку зв'язного мовлення. У сучасній лінгводидактиці існує декілька класифікацій уроків розвитку зв'язного мовлення:

• залежно від виду творчої роботи й мети її проведення (О.Біляєв): уроки, присвячені виконанню учнями творчих робіт малих жанрів і уроки проведення великих за обсягом пись­мових переказів і творів та їх аналізу з учнями;

• залежно від дидактичної мети та виду творчої роботи (ав­тори посібника "Технологія сучасного уроку рідної мови"): урок підготовки і побудови усного висловлювання; уроки написання докладного або стислого переказу, урок підготовки й написання твору-розповіді, твору-опису, твору-роздуму, урок підготовки й написання творів газетних жанрів, урок підготовки і складання ділових документів;

• відповідно до провідної мети уроку української мови - інте­лектуального й мовленнєвого розвитку учнів, збагачення їхнього емоційного її духовного світу (Г.Шелехова): уроки формування нових понять, уроки формування комунікативних умінь і навичок, уроки вдосконалення усних і письмових висловлювань.

Мета уроку - передбачення результату роботи на уроці, на здобуття якого спрямована діяльність учителя й учнів; праг­нення вчителя до зразкової діяльності на уроці. Мета уроку має велике значення для організації уроку, постановки конкретних завдань.

Методи навчання - способи, прийоми, методика дослід­ження мовних явищ. За допомогою цієї категорії реалізуються всі функції навчання.

Мовленнєва компетенція - складова комунікативної компетенції; діяльність людини, спрямована на розуміння або створення тексту (усного чи писемного), що здійснюється у процесі мовленнєвої діяльності.

Мовленнєві уміння - уміння аналізувати тексти-взірці різних типів і стилів мовлення, визначати функції мовних одиниць у тексті, створювати власні висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації.

Мовна особистість - це такий носій мови, який добре володіє системою лінгвістичних знань (знає поняття і відповідні правила), репродукує мовленнєву діяльність, має навички активної роботи зі словом, дбає про мову і сприяє її розвитку. Мовна особистість - мовець, який забезпечує розширення функцій мови, творення україномовного середовища в усіх сферах суспільного життя, виявляє природне бажання повернутися у повсякденному спілкуванні до рідної мови, до відродження культури, традицій.

Мовні уміння - готовність до виконання теоретичної або практичної дії на основі засвоєних знань з мови. Мовні уміння виявляються у процесі спостереження над мовними явищами, виконання різних видів розбору, списування з певними завдан­нями, конструювання слів, словосполучень і речень.

Моделювання уроку - проектування навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці, що забезпечує високу стабіль­ність мовних знань, мовленнєвих умінь і навичок. Моделювання уроку є ефектив­ною формою технологічного підходу до уроку, що забезпечує системний спосіб його організації, спрямований на оптимальну побудову та реалізацію навчально-виховних цілей. Моделювання уроку ґрунту­ється на діяльнісному підході, що спрямований на інтенсифікацію навчання мови. Моделювання уроку вимагає від учителя умінь діагностувати, моделювати загально лінгвістичну теорію, розроб­ляти опорні конспекти, схеми, організовувати роботу з комп'ю­тером, створювати нові види наочності.

Модульне навчання - це пакет науково адаптованих програм для індивідуального навчання, що оптимізує на практиці академічні та особистісні досягнення учня з певним рівнем підготовки. Воно здійснюється за окремими функціо­нально автономними вузлами, відображеними в змісті, організаційними формами і методами, тобто за модулями, призначення яких - розв'язати конкретне коло психолого-педагогічних завдань.

Мотивація - система мотивів, або стимулів, що спонукає людину до конкретних форм діяльності або поведінки. Мотивами можуть бути потреби, інтереси, захоплення, емоції, установки, ідеали та ін. В одних випадках виникає інтерес до отримання високої оцінки, в інших - інтерес до змісту навчання.

Значення мотивів для поведінки, діяльності, формування особистості учнів надзвичайно велике. Одне із завдань учителя полягає у вихованні правильної мотивації школярів. Особливим видом мотивації є навчальна, що характеризується складною структурою. Однією з форм цієї структури є структура внутрішньої (орієнтованої на процес і результат) і зовнішньої мотивації.

Навички - дії, складові частини яких у процесі формування автоматизуються. Навички формуються на основі застосування знань про відповідний спосіб дії шляхом цілеспрямованого плано­мірного тренування.

Навчальна мета - підлягає певним закономірностям, урахування яких сприяє ефективній організації навчального процесу. Рідна мова і література є важливим засобом пізнання дійсності, тому дуже важливо пробудити в дитині цінителя об­разного слова, вдумливого й захопленого читача творів фоль­клору і художньої літератури.

Навчальна програма - документ, затверджений Міністерством освіти й науки, визначає мету й завдання курсу, обсяг і систему знань, коло умінь і навичок з української мови, які мають обов'язково отримати учні в процесі навчання.

Наступність у навчанні мови та літератури реалізується через опору на засвоєний і вивчений учнями матеріал, на основі якого взаємодіють старі и нові знання, у результаті чого утворюється система міцних і глибоких знань, умінь і навичок, пов’язана з перспективністю навчання.

Обладнання уроку - спеціально дібрані навчальні посіб­ники, словники, дидактичний матеріал, апаратура тощо, які відпо­відають темі й необхідні для роботи учнів на уроці. Своєчасне та повне використання обладнання є однією з найважливіших умов ефективності навчально-виховного процесу. Перед уроком учи­тель перевіряє якість обладнання, розподіляє матеріали, прилади, книги. Чіткість розподілу сприяє результативності проведення уроку.

Опитування - усна перевірка знань учнів шляхом поста­новки запитань з метою контролю, закріплення вивченого матеріалу, актуалізації опорних знань.

Особистісний підхід - послідовне ставлення педагога до учня як до особистості, самосвідомого відповідального суб'єкта власного розвитку та суб'єкта виховальної взаємодії. З цього випливає, що в центрі навчання знаходиться учень як особистість. Виходячи з його інтересів, рівня знань і сформованості вмінь словесник визначає мету і спрямовує навчальний процес на розвиток особистості кожного. Отже, способи репрезен­тації навчальної теорії, добір ілюстративного матеріалу, вибір методів, прийомів відбувається крізь призму особистості учня - його потреб, мотивів, інтелекту, здібностей тощо.

Оцінювання - визначення й вираження в умовних знаках ступеня засвоєння учнями знань, умінь і навичок відповідно до вимог шкільних програм, рівня дисципліни та старанності. Під час оцінювання враховується свідомість та міцність засвоєння наукової інформації, яка передбачається чинною програмою; знання й розуміння зв'язків і взаємозалежностей між вивченими законами, явищами, закономірностями та правилами, вміння користуватися набутими знаннями для правильного пояснення конкретних фактів і явищ реальної дійсності, самостійність суд­жень. Оцінювання здійснюється у процесі повсякденного вивчення вчителем результатів навчальної роботи учнів на уроках і вдома, за резуль­татами спеціальної перевірки знань, умінь і навичок. Урахову­ється ставлення учнів до навчання, творчий підхід, самостійність, виконання правил для учнів. Оцінка успішності учнів виража­ється в балах (у сучасних школах України впроваджено дванадцяти-бальну систему оцінювання). Оцінювання здійснюється згідно з норма­тивними документами Міністерства освіти і науки України.

Підготовка до уроку - послідовне, завчасне виконання учителем дій, що забезпечують проведення уроку. Підготовка до уроку скла­дається з опрацювання вчителем наукової педагогічної літера­тури, осмислення власного й чужого досвіду, складання конспек­ту уроку, підготовки необхідного обладнання, прогнозування ситуації спілкування з учнями. Полегшує підготовку до уроку систематична робота вчителя над складанням бібліографічного покажчика фахової літератури, конспектів методичних джерел, ксерокопій, збирання власної бібліотеки тощо. Підготовці до уроку повинен передувати самоаналіз попередніх уроків.

Підсумок уроку - один з основних структурних елементів уроку, що відіграє важливу роль у засвоєнні, узагальненні вивче­ного, його систематизації. На цьому етапі уроку учні усвідомлю­ють вивчене в узагальненій формі, поєднують нове у системі знань, умінь і навичок.

Поглиблене вивчення - це вивчення предмета, що, на відміну від загальноосвітнього, охоплює частину школярів, які проявляють підвищений інтерес до предметів філологічного циклу та прагнуть поглибити коло своїх знань, тобто набути знання понад програму. Ґрунтом для поглибленого вивчення предмета є загальноосвітній курс україн­ської мови або літератури. Зміст поглибленого вивчення визначається спеціальними програмами.

Проблемне навчання - така навчально-виховна система, в якій постійно створюються проблемні ситуації. Проблемне навчання мови - один з типів розвивального навчання, істотною відмінністю якого є розвиток творчого мислення і мовлення як єдиного процесу. Суть такого навчання полягає в пошуковій діяльності учнів, що починається з постановки питань, розв'язання проблем і проблемних завдань, закладених у навчальних програмах і підручниках, у проблемному викладі й поясненні знань учителем, у різноманітній самостійній роботі учнів. У проблемному запитанні завжди прихована супереч­ливість. Усвідомлена суперечність - одна сторона проблемної ситуації. Застосування такого навчання сприяє творчій діяльності учнів і формуванню творчих здібностей. Велике значення має мотиваційна сторона проблемної ситуації, наявність в учня такого рівня знань мови і мовленнєвих умінь і навичок, який був би достатнім, щоб почати пошук відповіді на нові запитання і способу виконання практичних завдань.

Програмоване навчання - метод навчання української мови, що виконує навчальну і контролюючу функції і забезпечує постійний зворотний зв'язок, індивідуалізує процес навчання, розвиває навички самостійної роботи. Основні риси такого навчання: 1) членування навчального матеріалу на мінімальні елементи, дози, їх сувора послідовність, що забезпечує кроки в діяльності учнів; 2) висока самостійність школярів під час виконання навчальних дій; 3) зворотний зв'язок після кожного кроку, кожної елементарної дії, після засвоєння кожної дози матеріалу.

Розвивальне навчання - спрямованість принципів, методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності засвоєння мови і розвитку мовлення. Таке навчання формує мисленнєві та мовленнєві здібності, сприяє формуванню мовної і мовленнєвої компетенції. Розвивальне навчання передбачає активну розумову діяльність учнів шляхом залучення їх до розв'язання проблемних завдань на уроці, вико­ристання системи пізнавальних завдань і розвитку комунікатив­них умінь та навичок.

Сучасний урок - форма навчання, яка своїми цілями (освітньою, розвиваль­ною, виховальною), змістом, структурою та методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання у школі і є високоефективною.

Технологія - система дій, яка підвищує ефективність навчання.

Технологічний підхід до уроку дає можливість сконструювати такий навчальний процес, який би відповідав змісту і навчальній меті, що ставить перед собою й учнями учитель.

Технологія навчання – сукупність адекватних цілям, завданням, принципам і умовам навчання, форм, методів, прийомів, які забезпечують ефективне поєднання теорії і практики на заняттях з української мови.

Уміння - здатність незалежно виконувати певні дії на основі набутих знань і навичок. Уміння передбачає використання раніше на­бутого досвіду, певних знань. Для методики навчання мови велике значення має формування мовленнєвих умінь - тобто здатності вико­нувати мовленнєві дії відповідно до комунікативних умов і мети спілкування. Розрізняють мовленнєві уміння, некомунікативні (форму­ються у процесі засвоєння учнями літературної норми) та кому­нікативні (формуються під час роботи над зв'язним мовленням).

Урок за єдиною темою висловлювання - урок, на якому використовується текстовий дидактичний матеріал, об'єднаний спільною темою, наприклад, «Природа», «Родина», «Мистецтво», «Комп'ютерні ігри», «Народна творчість» тощо. Проведення таких уроків дає змогу вчителеві реалізовувати комунікативно-діяльнісний та функціонально-стилістичний підходи до навчання мови, формувати національну мовну особистість.

Урок нестандартний - урок, що має довільну структуру, не відповідає стандартним типам. Такому уроку притаманні оригінальність, підвищена емоційність.

Ущільнене опитування - опитування двох і більше учнів одночасно з метою економії часу. Кожний з учнів одержує окреме завдання. Під час такого опитування один з учнів відповідає, а решта готуються, виконуючи завдання на дошці чи на аркуші паперу. Це дозволяє за короткий час опитати до п'яти-шести учнів. Ця форма опитування вимагає великого уміння і обережного застосування, оскільки, по-перше, учні, що готуються до відповіді, виключаються із загальної роботи класу, і, по-друге, клас може не слухати учня, що відповідає, оскільки слідкує за роботою тих, що працюють біля дошки. Досвід показує, що найкраще застосовувати таке опитування, викликавши одного учня відповідати перед класом, а іншим - дати завдання на картках.

Фронтальне опитування - одна з форм опитування, яка найчастіше проводиться після вивчення теми або розділу шкільного курсу української мови. Мета такого опитування - перевірити одночасно знання у великої кількості учнів. Опитування відбувається таким чином: учитель формулює ряд запитань, що будуть задані всьому класу, далі пропонує учням дати на них відповіді. Під час проведення опитування необхідно дотримуватися таких вимог: 1) чітко й логічно правильно формулювати запитання й завдання для учнів, 2) пропонувати учням не тільки репродуктивні завдання, а й проблемні; 3) під час опитування враховувати не тільки фактичну правильність, а й мовленнєве оформлення.