Терміни й поняття

Сукупний попит та пропозиція, криві сукупного попиту та пропозиції, нецінові фактори сукупного попиту та пропозиції.

Література

1. Лівшиць А.Я. Введення в ринкову економіку: Курс лекцій.- М.,1991.

2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Економіка: принципи, проблеми й політика: Пер.с англ. - К., 1993.

3. Ринкова економіка: Підручник в 3 т.- М.,1992.

4. Самуэльсон И. Економіка: Пер. с англ. В 2-х т.- М., 1992.

5. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Економіка: Пер. с англ. - М., 1993.

6. Курс економічної теорії /Під ред.М.Н.Чепурина, Е.А.Кисельовій. Кірова,1994.

7. Хейнс П. Економічний спосіб мислення: Пер.с англ. Изд. 2-і стереотипне - М., 1992.

8. Лемешевский И.М. Теорії національної економіки. Мінськ, 1994.

9. Основи ринкової економіки/ Під ред. В.Д.Камаева, Б.И.Долишенко. М., 1991.

10. Райзберг Р.Б. Ринкова економіка. М., 1993.

11. Загальна економічна теорія: Курс лекцій/Під ред. Г.П.Журавльовій. М., 1994.

12. Сидорович А.В., Тарануха Ю.В. Економічна теорія: наочні матеріали. М., 1993.

13. Сажина М.А., Чибриков Г.Г. Основи економічної теорії. М., 1996.

Тема 8. Споживання, заощадження й інвестиції

План лекції:

1. Споживання й заощадження. Взаємозалежність дохід - споживання й дохід заощадження. Середня й гранична схильність до заощадження й споживання.

2. Фактори споживання й заощаджень, не пов'язаних з доходом. Вплив податків на обсяг споживання.

3. Інвестиції. Очікувана норма чистого прибутку. Реальна ставка відсотка.

Відповідно до класичної теорії зайнятості, чистий капіталізм здатний забезпечити практично постійну повну зайнятість. Цей висновок ґрунтується на законі Сэя й на припущенні про еластичність цін і заробітної плати.

Економіста-класики затверджували, що оскільки пропозиція створює попит, то загальне надвиробництво неможливо. Цей висновок, як уважалося, дійсний і тоді, коли мають місце заощадження, тому що грошовий ринок, зокрема ставка відсотка, автоматично приводить у відповідність плани домогосподарств по заощадженнях і інвестиційні плани підприємств.

Відповідно до класичної теорії зайнятості, навіть якщо й відбудеться тимчасове скорочення загальних видатків, то воно буде компенсовано зниженням цін і заробітної плати, так що реальний обсяг виробництва, зайнятість і реальний дохід не знизяться.

Кейнсианской теорією зайнятості відкидається положення про те, що ставка відсотка зрівнює заощадження, інвестиції, оскільки вважається, що суб'єкти заощаджень і інвестори представляють здійснення різні групи, що приймають рішення про заощадження й інвестиції по різних причтах, які, в основному для суб'єктів заощаджень, не зв'язані зі ставкою відсотка. Крім того, через зміни в: я) величині грошей на руках у населення й б) позичках, надаваних банками й іншими фінансовими установами, пропозиція коштів може перевищити або бути менше поточних заощаджень, у зв'язку з тим що заощадження й інвестиції не рівні.

Кейнсианцы ставлять під сумнів положення про еластичність цін і заробітної плати, виходячи із практичних і теоретичних міркувань. Вони затверджують, що: а) наявність профспілок і монополій, законодавства про мінімальну ставку заробітної плати н маса інших подібних факторів, по суті, усувають можливість істотного зниження цін і заробітної плати й що б) зниження цін і заробітної плати зменшує загальний дохід, а виходить, і попит на працю.

Погляди класиків і кейнснанцев можна проілюструвати на моделі сукупного попиту та пропозиції. Відповідно до економістів-класиків, а) крива сукупної пропозиції є вертикальної, що н визначає рівень обсягу виробництва; б) крива сукупного попиту є незмінної, що визначає рівень цін. Кейнсианцы же вважають, що а) горизонтальна крива сукупної пропозиції проходить нижче кривій, що відповідає обсягу виробництва продукції при повній зайнятості, і що б) крива сукупного попиту нестабільна.

Основними інструментами кейнснаиской теорії зайнятості виступають графіки споживання, заощаджень я інвестицій, що показують, які суми домогосподарства мають намір споживати н зберігати, а підприємці - інвестувати залежно від різних можливих рівнів доходу й виробництва, але при певному рівні цін.

Розташування кривих споживання й заощаджень визначається такими факторами, як: а) розмір багатства домо-хозяйств; б) рівень пін; в) очікування майбутнього доходу, цін н продукції; г) відповідний розмір споживчої заборгованості; д) оподатковування. Графіки споживання й заощаджень відносно стабільні.

Середня схильність до споживання н заощадженню характеризує частина, або частку, будь-якого рівня загального доходу, що споживається або зберігається. Гранична схильність до споживання й заощадження характеризує частина, або частку, будь-якої зміни в загальному доході, що споживається або зберігається.

Безпосередніми факторами, що визначають інвестиція, є: а) очікувана норма чистого прибутку н б) реальна ставка відсотка. Криву попиту на інвестиції в економіці в цілому можна побудувати, звівши разом інвестиційні об'єкти й розташувавши їх по спадні відповідно до очікуваної чистої прибутковості від них і застосувавши правило про те, що інвестиції будуть вигідними до крапки, при якій реальна ставка відсотка дорівнює очікуваній нормі чистого прибутку. Крива попиту на інвестиції відображає зворотну залежність між ставкою відсотка й рівнем сукупних інвестицій.

Зсуву кривої попиту на інвестиції можуть відбутися в результаті змін в: а) витратах на придбання, експлуатацію й обслуговування основного капіталу; б) податках на підприємця; в) технології; г) наявному основному капіталі; д) очікуваннях.

Ми допускаємо спрощення, що рівень інвестицій, обумовлений поточною ставкою відсотка, і крива попиту на інвестиції зі зміною рівня сукупного доходу не змінюються.

Тривалі терміни служби основного капіталу, нерегулярність великих нововведень, мінлива природа прибутку й мінливість очікувань визначають нестабільність видатків на інвестиції