Тема 6. Економічний розвиток, ріст і структурні зміни План лекції:

1. Економічний розвиток і його рівень. Економічний ріст.

2. Еволюція теорій економічного росту.

3. Структурні зміни в економічному розвитку.

Економічний ріст можна визначити як ріст реального національного продукту (доходу), ріст реального національного продукту (доходу) на душу населення. Показники динаміки економічного розвитку численні; вони не завжди піддаються кількісній оцінці й часто рухаються разнонаправлено. У зв'язку із труднощами виміру процесу економічного розвитку в макроекономіці найчастіше аналізують економічний ріст, тобто зміна обсягу вироблених у країні товарів і послуг, хоча це лише один із критеріїв економічного розвитку. Економічний ріст може вимірятися у фізичному й вартісному вираженні.

Економічний ріст визначається наступними факгорами: а) кількість і якість природних ресурсів країни; б) кількість і якість трудових ресурсів; в) ресурси капіталу; г) технологи; д) рівень сукупних видатків; е) ефективність розподілу ресурсів. Якщо економічний ріст досягається за рахунок кількісного збільшення факторів виробництва - він екстенсивний, якщо він відбувається на основі якісного вдосконалювання й більше раціонального використання цих факторів - інтенсивний.

Сучасні теорії економічного росту розвиваються в рамках неокласичного, кейнсианского, неокейнсианского й посткейнсианского напрямків, що знаходить висвітлення в державній стратегії економічного розвитку суспільства, методах і формах державного регулювання економічного росту.

Терміни й поняття

Економічний розвиток, економічний ріст, інтенсивний і екстенсивний економічний ріст, прожитковий мінімум, споживчий кошик.

Література

1. Лівшиць А.Я. Введення в ринкову економіку: Курс лекцій.- М.,1991.

2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Економіка: принципи, проблеми й політика: Пер.с англ. - К., 1993.

3. Ринкова економіка: Підручник в 3 т.- М.,1992.

4. Самуэльсон И. Економіка: Пер. с англ. В 2-х т.- М., 1992.

5. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Економіка: Пер. с англ. - М., 1993.

6. Курс економічної теорії /Під ред.М.Н.Чепурина, Е.А.Кисельовій. Кірова,1994.

7. Хейнс П. Економічний спосіб мислення: Пер.с англ. Изд. 2-і стереотипне - М., 1992.

8. Лемешевский И.М. Теорії національної економіки. Мінськ, 1994.

9. Основи ринкової економіки/ Під ред. В.Д.Камаева, Б.И.Долишенко. М., 1991.

10. Райзберг Р.Б. Ринкова економіка. М., 1993.

11. Загальна економічна теорія: Курс лекцій/Під ред. Г.П.Журавльовій. М., 1994.

12. Сидорович А.В., Тарануха Ю.В. Економічна теорія: наочні матеріали. М., 1993.

13. Сажина М.А., Чибриков Г.Г. Основи економічної теорії. М., 1996.

Розділ II. Моделі макроекономічної рівноваги

Розділ II. Моделі макроекономічної рівноваги

План лекції:

1. Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Нецінові фактори сукупного попиту.

2. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції. Нецінові фактори сукупної пропозиції.

3. Рівновага: реальний обсяг виробництва й рівень цін.

4. Зміна в рівновазі. Зсув кривої сукупного попиту. Ефект храповика. Зсув кривої сукупної пропозиції.

Для аналізу економічної діяльності в масштабі національного господарства й вироблення діючих важелів і методів регулювання необхідно опиратися на агрегированные параметри ринкової економіки - сукупний попит та сукупна пропозиція. Основна модель сукупного попиту та сукупної пропозиції представляє лише загальну схему їхньої взаємодії. Вона допомагає зрозуміти й вивчити конкретні ситуації на ринку товарів і послуг, що складаються під впливом як цінових, так і інших, нецінових факторів.

Крива сукупного попиту вказує на реальний обсяг національного виробництва, що економіка готова придбати при різних рівнях цін. Крива сукупної пропозиції показує реальний обсяг национальною виробництва, що може бути зроблений при різних рівнях цін.

Спадна траєкторія кривої сукупного попиту обумовлена ефектом процентної ставки, ефектом багатства, нли реальних касових залишків, і ефектом імпортних закупівель. Форма кривої сукупної пропозиції залежить від того, що відбувається з витратами на одиницю продукції - а тому й із цінами, які повинні дозволити підприємствам покрити видатки й дістати прибуток, - при збільшенні реального обсягу національного виробництва. Основні нецінові фактори сукупного попиту включають видатки споживачів усередині країни, підприємств, уряду й іноземних покупців. Нецінові фактори сукупної пропозиції включають ціни на ресурси, продуктивність і встановлені правові норми.

Перетинання кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції визначає рівноважний рівень цін і рівноважний реальний обсяг національного виробництва.

Економічна рівновага - це такий стан економіки, при якому зроблена продукція реалізована, а попит удоволений. Економічна рівновага припускає що наявна робоча сила й виробничі потужності використаються повністю, постійно відновлюються порушені пропорції. Економічна рівновага - це погоджений, рівноважний розвиток всіх ринків, тобто ринків товарів і послуг, робочої сили, грошей, капіталу. Воно досягається в ході взаємодії й взаимоприспособления всіх сфер, елементів, факторів виробництва. Теорію загальної економічної рівноваги розробив економіст і математик Л. Вальрас, що затверджував, що всяке ринкове господарство прагне до рівноваги у вигляді тенденції. Основним інструментом реалізації взаємозалежності й досягнення взаимосогласован-ных пропорцій є обмін.

Ефект храповика заснований на тім, що ціни легко підвищуються, але із працею знижуються. Тому збільшення сукупного попиту підвищує рівень цін, але при зменшенні попиту протягом короткого періоду не можна очікувати падіння цін.