III.Хронічна форма:

а) догіпертензивна стадія

б) гіпертензивна стадія

в) хронічна ниркова недостатність (з вказанням ступені).

Клініка гострого нефриту

Можливі два варіанти перебігу:

1. Бурхливий початок, вираженість симптомів.

2. Моно-безсимптомний - поступовий початок, нерізко виражені клінічні симптоми.

Скарги: поява набряків, частіше на обличчі, вранці, які швидко наростають. Пов’язані вони з підвищенням проникності капілярів, збільшенням альдостерону, АДГ.

Головний біль, важкість в голові – пов’язано з підвищенням артеріального тиску, і в ряді випадків з підвищенням внутрішньочерепного тиску.

Порушення зору - виникає внаслідок спазму судин і крововиливів в сітківку.

Задишка (ядуха) – результат серцевої недостатності внаслідок підвищення AT, а також гідротораксу.

Біль в попереку - спостерігається у 1/3 хворих, обумовлений розтягненням капсули нирок, а також спастичного характеру внаслідок вираженої гематурії.

Виділення сечі кольору "м’ясних помиїв", мала кількість сечі - олігурія, відсутність сечі - анурія.

Загальний огляд - шкіра бліда, набрякле обличчя, вимушене положення хворого (напівсидячи чи сидячи внаслідок задишки).

Температура нормальна чи субфебрильна.

З боку серцево-судинної системи — зміщення верхівкового поштовху вліво за рахунок перевантаження лівого шлуночка внаслідок підвищення AT, зміщення межі серця вліво по тій же причині. Тони серця приглушені, брадикардія, акцент II тону над аортою, систолічний шум на верхівці, при значному ураженні серцевого м'язу - ритм галопу. Пульс — напружений, уповільнений.

З боку органів дихання - при накопиченні рідини в плевральній порожнині притуплення перкуторного тону, аускультативно - ослаблене везикулярне дихання. Може бути пневмонія і бронхіт.

З боку нервової системи — "драматичне" ускладнення по Тареєву – ниркова еклампсія, що проявляється виснажливим головним болем, нудотою, блюванням, збудженням, підвищенням сухожильних рефлексів, позитивним симптомом Бабінського. Потім втрата свідомості, судоми, розширення зіниць, мимовільне відходження сечі та калу. Причина — ангіоспазм мозкових судин та набряк мозку.

Додаткові методи обстеження:

Аналіз сечі (протеїнурія, мікро-макрогематурія, циліндрурія). Спочатку олігурія (період наростання набряків), потім через 1-3 доби — поліурія.

Аналіз крові - невелиий лейкоцитоз з лімфоцитопенією, прискорення ШОЕ, гіпопротеїнемія.

Рентгенографія - транссудат в плевральній порожнині, збільшення в розмірах серця.

AT - підвищення систолічного тиску до 200-220 мм.рт.ст.(може бути й менше), діастолічний тиск 100-160 мм.рт.ст. - постійно.

ЕКГ - перевантаження і гіпертрофія лівого шлуночка, уповільнення АV провідності (подовження PQ), низький вольтаж зубців Р і R, зниження Т, зміщення ST нижче ізолінії.

Підгострий злоякісний екстракапілярний нефрит

(форма нефриту, що швидко прогресує, підгострий проліферативний нефрит)

Характеризується нефротичним синдромом, гіпертензією, прогресуючою нирковою недостатністю.

Хронічний нефрит

Може бути наслідком гострого нефриту (первинно-хронічний) або вторинно-хронічним без вказівки на гострий початок захворювання.

Клінічна класифікація хронічного нефриту

1. Латентна форма характеризується тільки сечовим синдромом (протеїнурія, гематурія, циліндрурія).

2. Нефротична форма (набряково-альбумінурічна) характеризується: набряками, протеїнурією, гематурією, вираженою циліндрурією, гіпо- і диспротеїнемією, гіперхолестеринемією.

3. Гіпертензивна форма характеризується підвищенням артеріального тиску, невираженими змінами в сечі (протеїнурія, еритроцитурія, циліндрурія).

4. Змішана форма характеризується поєднанням нефротичної та гіпертонічної форми.

Пієлонефрит – неспецифічне бактеріальне запалення стінок ниркових мисок, інтертубулярного інтерстицію з наступним ураженням кровоносних судин і загибеллю паренхіми нирок.

Гострий пієлонефрит. Етіологія: кишкова паличка, стафілокок, протей.

Фактори, що підвищують ризик захворювання: алергія, перевтома, гіпо­авітамінози, переохолодження, вагітність, розлади уродинаміки.

Патогенез: гематогенний і висхідний (урогенний) шляхи інфекції.

Клініка: загальний тяжкий стан хворого, судоми, висока температура тіла, пітливість, біль в поперековій ділянці, м'язове напруження в цій ділянці, позитивний симптом Пастернацького.

Аналіз сечі: протеїнурія, циліндрурія, лейкоцитурія, бактеріурія.

Аналіз крові: лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ.

Хронічний пієлонефрит. В більшості випадків є наслідком гострого пієлонефриту. Пієлонефрит є інфекційно-запальним ураженням слизової оболонки чашечок та мисок з переходом запалення на інтерстициальну тканину і ураженням кровоносних судин. Сечовий синдром при пієлонефриті характеризується нестійкою незначною протеїнурією, що рідко досягає 3 г за добу, незначною і нестійкою еритроцитурією, значною лейкоцитурією, часто-бактеріурією. Лейкоцити в осаді сечі у здорових людей виявляються у кількості 1-2-3 в полі зору мікроскопа. Велика ж кількість лейкоцитів, які вкривають все поле зору мікроскопа і дають значний осад у сечі (піурія), характерна для інфекційного запалення сечовивідних шляхів (ниркових мисок і чашечок – пієліту і пієлонефриту, сечового міхура – циститу, сечовидільного каналу – уретриту.

Клінічні форми :

1. Латентна форма: мінімум клінічних проявів, загальна слабкість, швидка втомлюваність, субфебрильна температура, незначна протеїнурія, лейкоцитурія, бактеріурія - переміжного характеру.

2. Рецидивуюча форма. Характеризується чергуванням періодів загострення та ремісії, постійні неприємні відчуття в поперековій ділянці, періодичне значне підвищення температури з судомами. В сечі: лейкоцитурія, циліндрурія, бактеріурія.

3. Гіпертензивна форма. Характеризується підвищенням АГ. Сечовий синдром не виражений.

4.Азотемічна форма (або стадія хронічної ниркової недостатності).

ХРОНІЧНА НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ (ХНН)

ХНН — неминучий вихід більшості невиліковних хронічних захворювань нирок. ХНН виникає внаслідок поступової загибелі нефронів при будь-якому прогресуючому захворюванні нирок, пов'язаному із порушенням їх гомеостатичних функцій (білкового, вуглеводного і ліпідного обміну), розвитком азотемії, порушенням кислотно-лужної і водно-електролітної рівноваги, розвитком анемії, остеопатій, артеріальної гіпертнзії й інших проявів. Єдиним морфологічним еквівалентом ХНН є нефросклероз.

Важливою особливістю ХНН є те, що аж до розвитку уремії у хворих зберігається достатній діурез або навіть поліурія. При ХНН виділяється сеча з монотонно низькою відносною густиною, подібною до плазми крові (близько 1010-1011). Олігоанурія розвивається лише в термінальній стадії ХНН, коли гине більше 90% діючих нефронів.

Основними причинами ХНН є гломерулонефрити (приблизно 70% випадків), пієлонефрити (майже 25% випадків) й інші захворювання нирок (5%).

З 2005 р. в Україні (після затвердження ІІ з‘їздом нефрологів України) для позначення хронічної ниркової патології застосовується термін «хронічна хвороба нирок» (ХХН), який поєднує хронічні ураження нирок будь-якої етіології (гломерулонефрит, пієлонефрит, амілоїдоз нирок, сечокам‘яну хворобу тощо). В основу класифікації ХХН покладено зміни швидкості клубочкової фільтрації, яка відображає головну функцію нирок та вміст у крові креатиніну. Найпростішим методов визначення швидкості клуб очкової фільтрації вважається розрахунок за формулою Cockroft-Gault:

(140 – вік у роках) х маса тіла (кг)

ШКФ (мл/хвил) = ----------------------------------------------