12.Сформулюйте завдання і зміст роботи з важковиховуваним учнем
Педагогічна практика стверджує, що серед учнів дедалі більше стає важковиховуваних. Проблема «важких» класів стає особливо болісною не тільки для міських, а й для багатьох сільських шкіл. Деякі школи роблять спроби позбутися важковиховуваних дітей, використовуючи для цього безліч способів — від умовлянь батьків перевести дитину до іншої школи до винесення питання про відрахування таких учнів на педраду або комісію в справах неповнолітніх. В окремих школах проблеми важковиховуваних учнів вирішуються за допомогою своєрідно сприйнятої диференціації, від якої застерігав А.С.Макаренко. Учні з вадами в навчанні і поведінці зводяться у так звані класи «педагогічної підтримки», «класи вирівнювання», «класи корекції» тощо. Така «педагогічна ізоляція» учнів провокує багато непередбаченостей, що тільки загострює проблеми сучасної школи. Вчителі, які працюють у цих класах, відмічають зростання негативних проявів у навчанні та поведінці, формування елементів криміногенної субкультури. Проблема важковиховуваких у кожний історичний період вирішувалась по-різному. Проблема важковиховуваності — це насамперед проблема ставлення до особистості з певними відхиленнями в поведінці з боку оточуючих. Виховна діяльність вчителя в цьому напрямі може здійснюватись за такою орієнтовною программою:
Вивчення рівня розвитку класного колективу.
Вивчення взаємин учню між собою, з учителями та батьками.
Вивчення громадської думки, настроїв і традицій класного колективу.
Вивчення ступеня впливу на учнів неформальних лідерів і мікрогруп.
Вивчення ступеня впливу на учнів формального активу класу.
Вивчення індивідуальних психологічних якостей «важких» учнів. Анкетування учнів на теми «Ваш клас», «Ви і ваші вчителі», «Ви і ваші батьки». Анкетування учнів з відхиленнями у поведінці на тему «Важкий підліток». Класні збори на тему «Морально-психологічний клімат у колективі та шляхи його оздоровлення» (за матеріалами анкетування). Збори учнів з батьками, учителями на тему «Наші взаємини та їх вплив на успішність і поведінку учнів» (за матеріалами анкетування). Засідання активу класу на тему «Про роль активу класу в профілактиці відхилень в поведінці учнів». Здійснення активних форм роботи (диспутів, вікторин, літературних і тематичних вечорів, дискусій та ін.), спрямованих на формування в учнів рис загальнолюдської моралі. Проведення індивідуальної профілактичної роботи з учнями, що мають відхилення у поведінці, з неформальними лідерами та членами мікрогруп. Педагогічна корекція може застосовуватися як до окремого учня, так і до групи, всього колективу класу. Важливо ставити учнів в ситуації, що потребують від них виявлення отриманих ними знань та поисїіння розходжень між фактами, що спостеріга¬лися, і наявними знаннями. Подаючи важковиховуваному учневі допомогу, ставлячи його у відповідні його потребам і інтересам, здібностям і психологічним якостям проблемні ситуації, педагог стимулює прояв таких привабливих соціально-психологічних рис, як адекватна самооцінка, відповідальність, гуманність, активність.
13.Вкажіть основні шляхи вдосконалення виховної роботи з батьками в процесі розвитку дитини.
Діяльність педагогів не може бути високоефективною, якщо немає тісного контакту з батьками. Учителю слід відповідно будувати свої взаємини з батьками гак, щоб допомогти дитині зберегти емоційний, душевний комфорт в умовах школи та сім'ї.
Із сім'єю в основному доводиться працювати класному керівнику. Згідно з вищесказаним М.І.Ващенко розподілив етапи спільної роботи вчителя і батьків:
1. Педагогічна діагностика сім'ї.
2. Визначення мети і завдань спільної виховної роботи з дітьми та їхніми батьками.
3. Планування спільних заходів з проблем виховання дітей, підвищення готовності батьків до взаємодії зі школою.
4. Організація різних форм спільної роботи школи та сім'ї.
5. Контроль та облік спільної роботи (аналіз комплексної роботи з батьками щодо їхньої підготовки до взаємодії з педагогами, до виховання дітей у сім'ї, систематичне спостереження за динамікою розвитку дітей).
6. Стимулювання узгодження і взаємозумовлених дій педагогів і батьків (обговорення позитивного досвіду спільних дій батьків та вчителів, батьків і дітей у сім'ї, умінь застосувати здобуті знання на практиці, обрання найбільш підготовлених батьків у групи „радників" та „експертів").
7. Корекція спільної діяльності (уточнення напряму роботи, засобів і методів її виконання відповідно до характеру взаємин між батьками й педагогами, готовності батьків до реалізації своїх виховних завдань і досягнень поставленої мети)
загальну класифікацію форм роботи, які поділяються на:
-Індивідуальні: індивідуальні бесіди, індивідуальні консультації, діалог, самоосвіта, робота в бібліотеці, перегляд художніх та документальних фільмів, допомога в оформленні санітарно-гігієнічних бюлетенів т. ін.;
- групові: групові бесіди; групові диспути з проблем правового, морального виховання, здорового способу життя; групові консультації; групові зустрічі з учителями; тематичні лекції, методичні заняття, обмін досвідом з питань виховання дітей з використанням активних форм роботи; рольових і ділових ігор тощо; зустрічі із спеціалістами різних напрямів, колективна підготовка класних годин, вікторин, виставок; усні журнали; робота за інтересами; надання допомоги неблагополучним сім'ям;
- масові: позакласний батьківський педагогічний всеобуч, батьківські збори; лекторії педагогічних, медичних, правових знань; семінари; загальношкільні змагання, конференції; тематичні вечори; педагогічні консиліуми, екскурсії, походи, ігри тощо
Формами вивчення родини можуть бути: відвідування сім'ї учня; листування з батьками; запрошення батьків до школи.
б) Педагогічна освіта батьків передбачає різноманітні форми роботи. Система роботи з підвищення педагогічної культури батьків здійснюється через індивідуальні та колективні форми роботи.
Основними формами є:
- читання лекцій;
- проведення бесід у школі чи вдома, але не для того, щоб „виявляти" чи „вжити заходів", а оцінити досягнення, поставити нові завдання, знайти способи допомоги;
- відвідування батьків вдома;
? консультації батькам - нетрадиційна назва - психолого-педагогічні дні довір'я;
? проведення вечорів запитань і відповідей;
- відкриті уроки для батьків;
? конференція з обміну досвідом родинного виховання;
? диспути;
- усні журнали;
- прес-конференції „Ми і наші діти";
- зустрічі за круглим столом (обговорення застосування різних методів досвіду) доцільно проводити наприкінці циклу занять з батьками;
? виконання батьками практичних завдань:
? ознайомлення батьків з педагогічною літературою;
- дні відкритих дверей;
? вечори „На сімейний вогник", „Портрет сім'ї", „Вечір сімейних традицій";
- випуск тематичних газет „Дозвілля родини", „Говорять професії батьків";
? конкурси
. Тому, крім традиційних форм роботи, існують нетрадиційні форми роботи класного керівника з батьками учнів.
До них належать:
- центри педагогічних знань при навчальних закладах;
- педагогічний десант - виступи педагогів з актуальних проблем виховання дітей на підприємствах, в організаціях, де працюють батьки, влаштування виставок, випуск спеціальних стіннівок;
? дерево родоводу - зустрічі поколінь, роздуми над проблемами виховання, звернення до джерел народної педагогіки;
- у сімейному колі - анкетування батьків, індивідуальна робота, допомога родинам через консультації, практичні поради, зустрічі із лікарями, психологами, юристами;
- сімейна скринька - з досвіду сімейного виховання;
- „родинний міст" - зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання дітей;
? народна світлиця - звернення до народних традицій, ігри;
- батьківська школа - організовується у формі клубу: передбачається проведення диспутів, банків ідей, випуски рукописних газет, інформаційних бюлетенів, бесід, добірки літератури, надання практичної допомоги;
? азбука родинного виховання - обговорення проблем, труднощів виховання дітей у неповних сім'ях, виступи спеціалістів - лікарів, юристів, психологів, надання батьками індивідуальної допомоги;
? дні довіри - у визначені дні педагоги, лікар, психолог ведуть прийом батьків І консультують їх з проблем виховання,
- сімейні свята в класі - започатковують етнопедагогіки, формування особистості школяра через природу, спілкування батьків з вихованцями через природу, спільну діяльність батьків, дітей і педагогів;
- день добрих справ - спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей;
- вечір великої родини - участь беруть батьки, діти й педагоги: організація відпочинку, ігри, театральні виставки тощо: „Альбом-естафета": „Як ми відпочиваємо" - досвід організації відпочинку в родинні;
? клуби;
- дискусії (обговорення проблем виховання школярів);
? педагогіки (з досвіду) - презентація родинної педагогіки і набір показників її схвалення;
? батьківський ринг - взаємостосунки, взаємозбагачення членів родини, розв'язання педагогічних ситуацій;
- рольові їх педагоги, об'єднуючи сім'ї для спільного проведення днів народження дітей, календарних, народних свят
Звичайно, не можна запевняти, що педагог здатний повністю подолати негативний вплив сім'ї, перемогти силу, яка розпоряджається долею дитини, паралізує зусилля школи, вчителя. Сім'я як головне джерело життя дитини здебільшого сильніша за школу.
І все ж копітка робота із сім'ями учнів необхідна. Варіантів роботи в системі вчителі - учні - батьки може бути багато, та основа їхня єдина - пошуки конструктивних способів взаємостосунків на довірі, взаємоповазі, взаємодопомозі, доброзичливості
14 У діяльності багатьох учителів часто трапляється така ситуація: на попередньому уроці всі учні добре зрозуміли правило (визначення, закон, формулу, теорему), добре відповідали, наводили приклади, а на наступному – більшість з них відтворює вивчене невпевнено, нечітко, з помилками, а дехто навіть забуває зміст матеріалу попереднього уроку. Виявляється, що при виконанні домашнього завдання, у багатьох учнів були з великі труднощі. У чому причини цього суперечливого явища? Які шляхи розв’язання цієї проблеми (за В. Сухомлинським)?
15. Чому при перевірці виконання домашнього завдання треба уникати запитань, які передбачають цілком точне відтворення учнями того, що викладав учитель, чи того, що зафіксовано в підручнику? Наведіть приклади трансформації таких контрольних запитань (за фахом).
У своїй праці «Сто порад вчителю» В.О. Сухомлинський написав: « треба уникати питань, які вимагали б відповіді що абсолютно точно повторює те, що висловлювалося вчителем або завчено з книги. Є в педагогічному процесі одна дуже цікава річ — я б назвав її трансформацією знань. Є на увазі таке поступове уявне поглиблення в знання, в результаті якого учень кожного разу, повертаючись до вивченого раніше, бачить у фактах, явищах, закономірностях щось нове, розглядає, аналізує якісь нові сторони, риси, особливості фактів, явищ, закономірностей. Трансформація знань повинна бути покладена в основу повторення. Про це хочеться дати окрему раду.»
Домашня робота виконує такі дидактичні функції:
розширення, поглиблення і закріплення знань, умінь, отриманих під час уроків;
формування умінь і навичок самостійної навчальної діяльності;
розвиток самостійності мислення, індивідуальних нахилів і здібностей учнів [50, 120].
Домашня робота є важливою складовою навчального процесу, оскільки навчання може бути ефективним лише за умови, якщо навчальна робота під час уроків підкріплюється добре організованою домашньою роботою учнів. Засвоєння умінь і навичок, а також повторення навчального матеріалу відбувається головним чином у процесі домашньої роботи учнів, яка, доповнююючи і продовжуючи урок, сприяє поглибленню і розширенню знань учнів, привчає їх до самостійного мислення.
На уроках, як би вони добре не проводилися, відбувається фіксація знань у короткочасній пам’яті. Для їх переведення у довгочасну пам’ять необхідне наступне повторення, яке найчастіше відбувається під час домашньої роботи. Крім того, засвоєння знань і формування навичок залежить від індивідуальних особливостей учнів, відбувається в різному темпі. Учням, що навчаються в одному класі, на це потрібен різний час, що під час уроку неможливо забезпечити. Домашня робота також сприяє формуванню відповідальності, навичок самостійної діяльності.
17. Вільний час учня народжується на уроці… Важливе значення має організація правильного режиму домашньої навчальної праці. Прямий обов'язок учителя — культивувати цей режим, недостатньо при цьому мати на увазі лише свою навчальну дисципліну. У контексті колективної виховної роботи вчителі мають постійно нагадувати учням, коли вихованці мають виконувати домашні завдання, скільки часу виділяти на ту чи іншу роботу, якою має бути послідовність дій, коли робити перерву і як її використовувати, яких гігієнічних умов варто дотримуватися. В.О. Сухомлинський з цього приводу писав: "Дитина — жива істота, її мозок — найтонший, найніжніший орган, до якого треба ставитися дбайливо й обережно. Повноцінність розумової праці визначається не тільки й не просто її темпом і напруженістю, а насамперед правильною, продуманою, розумною її організацією. Педагог-учений в результаті багаторічної дослідної роботи вибудував оптимальну структуру режиму робочого дня вихованців. Діти мають займатися розумовою працею 6—7 годин у першій половині дня, в наступні години — різноманітною діяльністю, не пов'язаною з великим розумовим напруженням; протягом останніх 5—6 годин перед сном напружена розумова праця абсолютно не припустима; діти й підлітки повинні рано лягати спати й рано пробуджуватися. У другу половину дня (після повернення зі школи) вихованці мають проводити час на свіжому повітрі, займатися посильною фізичною працею, читанням художньої літератури, розвагами, які не вимагають значного розумового напруження. Учителі, виходячи з цих закономірностей, мають допомогти учням скласти науково обґрунтований режим дня, ознайомити з ним батьків і допомагати вихованцям у дотриманні його у повсякденному житті. В режимі дня залежно від віку учнів треба визначити час для виконання домашніх навчальних завдань, а також вільний час. Знову ж таки з цього приводу В.О. Сухомлинський у праці "Сто порад учителеві" писав: "Це здається з першого погляду парадоксом: учень може успішно навчатися лише за умови, коли не весь час його йде на навчання, а залишається багато вільного часу. Але це не парадокс, а логіка педагогічного процесу. Чим насиченіший робочий день учня шкільними заняттями, чим менше залишається в нього часу на те, щоб подумати про щось, безпосередньо не пов'язане з навчанням, тим імовірніше перевантаження, відставання. Проблема вільного часу — це одна з найважливіших проблем не тільки навчання, але й інтелектуального виховання, всебічного розвитку. Вільний час необхідний учневі, як повітря для здоров'я: він необхідний для того, щоб учень успішно навчався і не відчував постійної загрози відставання... Вільний час — перша умова багатства інтелектуального життя вихованця... ...Вільний час учня народжується на уроках, його творцем є розумний, думаючий учитель. Його перший помічник у створенні вільного часу — сам учень. Але є ще одна умова, від якої залежить створення вільного часу. Це режим праці й відпочинку". У системі організації домашньої навчальної роботи учнів постає важливе питання: коли учень має готувати домашнє завдання, яке отримав на сьогоднішньому уроці? Відомо, що переважна більшість учнів виконує завдання напередодні того дня, коли за розкладом вивчається ця дисципліна. Чи доцільно це? Ні. Можливо, це зумовлено тим, що цим самим учень прагне відкласти наскільки це можливо неприємне для нього заняття, відтягнути до того часу, коли вже неможливо більше відтягувати. Така практика хибна в самій своїй основі, суперечить сутності перебігу пізнавальної діяльності особистості. Можна уявити: сьогодні на уроці української мови вивчалася складна тема — правопис відмінкових закінчень іменників другої відміни в родовому відмінку. Учень нібито непогано засвоїв навчальний матеріал. Отримав домашнє завдання. Наступний урок з мови — через три дні. За цей час учень забув основний теоретичний матеріал. Тому під час виконання домашнього завдання він стикається з труднощами. Доводиться повертатися до заучування правил, щоб виконати письмове завдання. Це й веде до перевантаження учнів.