70Порівняйте критерії оцінювання знань і критерії і критерії оцінювання навчальних досягнень

.Критерій - міра оцінки, показник, на основі якого визначається рівень оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Відповідно до критерії визначають норми оцінок.

Основними критеріями оцінки знань є: глибина, повнота, міцність, оперативність, якість, гнучкість, систематичність.

Глибина - критерій оцінки, під яким розуміють кількість усвідомлених учнем істотних зв’язків і відношень у знаннях.

Повнота - критерій оцінки, який визначається кількісні всіх елементів знання про вивчений об’єкт.

Міцність - критерій оцінки, що передбачає збереження в пам’яті вивченого матеріалу, безпомилковість його відтворення.

Оперативність - критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання у стандартних однотипних умовах,

Якість - критерій оцінки, під яким розуміють повноту, міцність, глибину, оперативність знань тощо.

Гнучкість - критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання в змінних, варіативних умовах.

Систематичність - критерій оцінки, що передбачає засвоєння навчального матеріалу в його логічний послідовності.

Названі вище критерії забезпечують можливість визначити рівні знань учнів. Виділяють такі рівні: репродуктивний (знання сприйняті, зафіксовані в пам’яті і можуть бути відтворені); реконструктивний (знання застосовуються в стандартних або варіативних умовах); творчий (знання продуктивно застосовуються в змінених, нестандартних ситуаціях).

Серед загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти виділяють:

• характеристику відповіді учня (правильність, цілісність, повнота, логічність, обґрунтованість);

• якість знань (осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність);

• сформованість загально навчальних і предметних умінь та навичок;

• рівень володіння розумовими операціями (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, узагальнення тощо);

• розвиток творчих умінь (уміння виявляти проблему, формулювати гіпотезу, перевіряти її);

* самостійність оцінювальних суджень.

На основі названих критеріїв і показників розрізняють такі рівні навчальних досягнень учнів: низький, середній, достатній, високий.

Початковий рівень характеризується первинними уявленнями про предмет вивчення, фрагментарністю відповідей.

Середній рівень - учень здатний вирішувати найпростіші завдання за зразком, відтворювати основний зміст навчальною матеріалу, володіти елементарними навчальними вміннями.

Достатній рівень характеризується знанням суттєвих ознак понять, учень оперує ними, розв’язує стандартні завдання, уміє робити висновки, виправляти допущені помилки, однак не вміє переносити і використовувати знання в інших навчальних ситуаціях.

Високий рівень - знання системні, учень застосовує їх для виконання творчих завдань, самостійно оцінює різні явища і, факти, відстоює особисту позицію.

76 Охаректеризуйте рівні засвоєння знань як опис цілей результатів навчання

Вплив рівнів засвоєння знань на характер учіння. Педагогічна і пси­хологічна науки виділяють такі чотири рівні знань:розпізнавальний, реп­родуктивний, продуктивний та творчий Перший і найнижчий рівень знань (розпізнавання) характеризується тим, що репродуктив­на діяльність із засвоєною інформацією виконується з опорою на під­казку. Тобто це така репродуктивна діяльність, коли зовнішня підказка виконує роль опори для її виконання.

Рівень засвоєння —розпізнавання. Зрозуміло, щоучіння має відбува­тися так, щоб в учня сформувався чуттєвий, а потім і пізнавальний об­раз об´єкта вивчення, щоб при повторному нагадуванні про нього учень міг виокремити даний об´єкт вивчення з багатьох інших, йому подібних, щоб при підказці учневі однієї — двох ознак, що належать цьому об´­єкту вивчення, він зміг назвати всі інші ознаки об´єкта. Коли учень відтворює матеріал самостійно, без опори на будь-яку підказку, а також застосовує його в типовій, звичайній, тобто подібній до навчальної ситуації, то це означає, що даний матеріал учень засвоїв на репродуктивному рівні. Зауважимо, що типовою ситуацією назива­ють таку, яка безпосередньо випливає зі змісту матеріалу, що вивчаєть­ся. репродуктивний рівень засвоєння характерний тим, що учень самостійно відтворює матеріал та вміє прикладати зас­воєний спосіб дій до ситуації, аналогічної до типової.

Наступний рівень засвоєння — продуктивний. Він передбачає ви­конання продуктивної діяльності, себто діяльності, пов´язаної з пере­творенням знань, засвоєних на репродуктивному рівні. У процесі про­дуктивної діяльності учень створює нову інформацію, новий продукт шляхом трансформації, перетворення раніше засвоєної з використан­ням уже засвоєних раніше способів діяльності у ситуації, близькій до типової. Покажемо це на прикладі з фізики. Вивчається закон Ома для повного кола. Учень повинен відповісти на запитання: "Як залежить спад напруги на зовнішньому опорі від величини цього опору?". Зви­чайно, щоб дати відповідь на це запитання, він має здійснити перетво­рення формули, яка виражає закон Ома для повного кола. Лише після Цього, учень зможе дати обґрунтовану відповідь, а не просто пригада­ти формулу даного закону, написати її. Як бачимо, перетворення знань засвоєних на репродуктивному рівні, є обов´язковим елементом про­дуктивного рівня засвоєння знань.Розв´язання задач, вправ, завдань на застосування одержаних знань у ситуації видозміненій, але близькій до типової, створює передумови переходу на вищий, теоретичний рівень абстракцій. При цьому міра самостійності пізнавальної діяльності учнів увесь час зростає.

Останній рівень засвоєння — творчий. Він передбачає відтворення знань як з елементами перетворення, так і з елементами кодування, тоб­то переведення інформації з однієї форми вираження в іншу. Наприк­лад, із вербальної у графічну, табличну, математичну, чи навпаки, а та­кож самостійне розроблення способів розв´язання незнайомої, тобто нетипової ситуації, і застосування цих способів до конкретних умов.Осмислення матеріалу на вищому рівні веде до необхідності застосування моделювання, створення моделей змісту, їхнього аналізу, виходу на нові теоретичні узагальнення, де значна увага приділяється кодуванню, переходу на нову форму вираження змісту, переходу до завдань у новій, нетиповій ситуації, розроблення способів їх розв´язання