як ви розумієте абстрактний учень.

неоднакові дитячі сили, потрібні для розумової праці. Один сприймає, осмислює, запам’ятовує швидко, зберігає в пам’яті довго й міцно; в іншого ж розумова праця відбувається зовсім по-іншому: матеріал сприймається дуже повільно, пам’ять зберігає знання недовго й неміцно, хоч пізніше —Немає абстрактного учня, до якого можна було б прикласти механічно всі закономірності навчання й виховання. Немає якихось єдиних для всіх школярів передумов успіхів у навчанні. І саме поняття успіхи в навчанні — річ відносна: в одного показником успіхів є «п’ятірки», для іншого й «трійка» — велике досягнення. Уміння правильно визначити, на що здатний кожен учень у даний момент, як розвивати його розумові здібності в дальшому, — це надзвичайно важлива складова частина педагогічної мудрості.

При перевірці виконання дом завд

Ефективність розумової праці під час перевірки знань значно зростає, якщо знання узагальнень (правил, формул, законів, висновків) перевіряється новим осмислюванням узагальнень на нових фактах. Не допускайте, щоб єдиною метою перевірки знань було — поставити учневі оцінку. Нехай якнайчастіше оцінювання знань поєднується з іншими цілями, передусім з новим осмислюванням, розвитком, поглибленням знань. Не допускайте крайності — оцінювання кожної відповіді, кожної письмової роботи — це призводить до негативних результатів.

Як навчати учнів виховувати себе

Багатства духовного життя колективу і окремої особистості – взаємопов’язані. Особистість і колектив – дві сторони однієї медалі. Виховувати людину означає виховувати в неї вимогливість до самої себе. Виховання почуттів, дисциплінованості думки і волі, вироблення і урівноваження характеру – це все людина повинна робити сам,бажати стати кращою, ніж учора. Самовиховання можливе лише тоді, коли душа людини дуже чутлива до найтонших засобів впливу: доброго слова, поради, похвали чи осуду. Педагогічне керівництва самовихованням учня – це передусім відносини педагога і вихованця, проникнуті взаємною вірою в добрі наміри. Мистецтво виховання полягає саме в тому, щоб попередити погані вчинки.

Чому Сухомлинський не радить ставити погану оцінку

Оцінка лише тоді стає стимулом, який спонукає до активної розумової праці, коли взаємини між учителем і учнем побудовані на взаємному довір’ї і доброзичливості. Якщо хочете, оцінка — це один з найтонших інструментів виховання. З того, як ставиться учень до оцінки, поставленої вчителем, можна зробити безпомилковий висновок про те, як він ставиться до вчителя, наскільки вірить йому й поважає його. Ніколи не поспішайте з виставленням незадовільної оцінки. Пам’ятайте, що радість успіху —.це могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Якщо очі цього школяра говорять про те, що він не готовий до відповіді, я взагалі не оцінюю знань, — треба спочатку добитися, щоб учні знали.

Кожен учитель мріє про те цікавим

не допускайте, щоб до дитини застосовувались фізичні засоби впливу. Немає нічого шкідливішого й лиховіснішого, ніж «сильні», вольові засоби. Фізичні покарання є насильством не тільки над тілом, але й над духом людини. Потрібно добитися того, щоб її серце стало чутливим, ніжним, добрим, непримиренним до зла й неправди, щоб воно не тільки вміло любити добро, але й ненавиділо зло.

Як досягнути того, щоб уважними

Оволодіння увагою — це дуже тонкий, філігранний вплив педагога на мислення дитини. Інтерес викликається передусім внутрішніми стимулами, спонуканнями: тим, що думка, яка відклалася в свідомості школяра в процесі читання; ніби оживає, оновлюється, спрямовується до моїх думок,— учень не просто чує, сприймає новий для нього матеріал, він видобуває з глибини своєї свідомості факти, явища, думає над ними.

Мимовільна увага має поєднуватися з довільною. Загальновідомо, що інтерес до предмета й увага учнів збільшуються засобами наочності. Але наочність як принцип навчання має ширше значення, а якщо вбачати в наочних посібниках тільки засіб збудження уваги учнів, то це загрожує примітивізмом і в навчанні, і особливо в розумовому вихованні.

Яким чином Ви зможете наочність

Єдиним засобом виховання уважності є вплив на думку, і наочність лише тією мірою сприяє розвитку і поглибленню уважності, якою вона стимулює процес мислення. Наочний образ предмета може сам по собі привернути увагу на тривалий час, але мета застосування наочності полягає зовсім не в тому, щоб на весь урок привернути увагу учня, — наочність приноситься на урок для того, щоб на якомусь етапі пізнання діти відволікались від образу, перейшли в думці до узагальнюючої істини, закономірності. Насамперед треба пам’ятати, що наочність — це загальний принцип розумової праці маленьких школярів. К.Д.Ушинський писав, що діти думають «формами, звуками, фарбами і відчуттями.

Як виховувати пам»ять

Чим більше знань, здобутих власними зусиллями, напруженням волі, чим глибше зачепило логічне пізнання емоційну сферу учня, тим міцніша пам’ять, тим у чіткішому порядку, стрункіше укладаються нові знання в свідомості. Чим складніші й важчі завдання постають перед пам’яттю, тим кропіткішим має бути виховання мислення, думки, розумових здібностей. Дитині, яка бачить тільки поверхневі, для всіх очевидні ознаки предметів, речей, явищ, яка не зробила жодного «відкриття», проникаючи в їхню глибину, суть, не пережила почуття подиву перед несподіваним взаємозв’язком явищ, цій дитині буде важко запам’ятовувати. Дошкільні роки і навчання в початковій школі — чудовий час для закладання фундаменту міцної пам’яті.

Сформулюйте основні правила бесіди

Якщо ви бачите, що в дитини є потреба розкрити вам свою душу, порозмовляйте з нею. Дитина чистосердечно розкриється перед вами, якщо ви ніколи не звернетеся ні до кого по допомогу втихомирити її. Вмійте читати між рядками сказаного дитиною те, що недомовлене. Бережіть таємницю, яку вам довірив учень! Якщо людина розкрилася перед вами – це вже великий успіх виховної роботи. Самоповага не терпить грубих, сильних, вольових засобів. Якщо грунт для самовиховання підготовлений, можна починати процес самовиховання – складну роботу розуму і серця, почуттів і переконань.

Сформулюйте поради - самодисципліна

Якщо ви хочете, щоб у вас було достатньо часу, щоденно читайте. Адже у всьому, що ви читаєте – тисячі точок дотику з матеріалом, який вивчається на уроках.

*Умійте слухати вчителя. Конспектуйте матеріал за вчителем. Це навчає мислити і перевіряти самого себе.

*Починайте рано робочий день. Робіть зарядку. У ранкові години виконуйте найскладнішу, творчу розумову роботу та роботу з науковими дослідженнями. Тоді ви не будете засиджуватися допізна.

*Сформулюйте систему розумової праці. Мова йде про співвідношення головного та другорядного.

*Вмійте створювати для себе внутрішні стимули.

*Правильно обирайте книги для читання

*Умійте собі казати»ні». Оберіть ті заняття, які не приносять вам шкоди.

*НЕ витрачайте часу на дурниці.

* розумова праця не може бути успішною, якщо вам заважатимуть.

* Позбавляйтесь від поганих звичок

* «Завтра» – найнебезпечніший ворог працелюбства

* ніколи не припиняйте розумову працю.

Сформулюйте основні правила бесіди

з колективом

Кожна виховна бесіда має свою мету. Іноді мета стосується всіх вихованців, а іноді метою на всіх , але найбільше на одного з вихованців. Треба завжди вірити в те, що ви говорите .Виховувати - значить примушувати вихання думати про самого себе. При цьому не можна казати: думайте про себе, про своє майбутнє. Заклик має полягати у самій логіці мислення. Бесіда – це тільки умовна назва. Насправді тут немає бесіди: учні чують слово педагога. І не завжди треб примушувати учнів висловлюватися. Головне, щоб всередині людина зрозуміла, якою вона є і захотіла бути хорошою. Я якщо сенсом виховної бесіди з колективом є лише засуджування зла, то ніякого виховання у вас не буде. Якщо ви це робите відкрито, то колектив буде тільки співчувати тому, кого ви засуджуєте. З вашої бесіди ніхто не повинен піти ображеним.