3. Порівняння психіки тварин і людини
Щоб почати порівняння психіки людини і тварин потрібно спочатку дати визначення цього поняття. Психіка – сукупність душевних процесів і явищ (відчуття, сприйняття, емоції, пам'ять і тому подібне); специфічний аспект життєдіяльності тварин і людини в їх взаємодії з навколишнім середовищем. Знаходиться в єдності з соматичними (тілесними) процесами і характеризується активністю, цілісністю, співвіднесеною зі світом, розвитком, саморегуляцією, комунікативністю, адаптацією і т. д.
З'являється на певному ступені біологічної еволюції. Вища форма психіки – свідомість – властива людині. Психіка – загальне поняття, об'єднуюче багато суб'єктивних явищ, що вивчаються психологією як наукою. Є два різні філософські розуміння природи і прояву психіки: матеріалістичне і ідеалістичне. Згідно першому розумінню психічні явища є властивістю високоорганізованої живої матерії самоврядування розвитком і самопізнання (рефлексія).
Відповідно до ідеалістичного розуміння психіки в світі існує жодне, а два почала : матеріальне і ідеальне. Вони незалежні, вічні, не свідомі і не виводяться один з одного. Взаємодіючи в розвитку, вони проте розвиваються по своїх законах. На всіх ступенях свого розвитку ідеальне ототожнюється з психічним. Згідно матеріалістичному розумінню психічні явища виникли в результаті тривалої біологічної еволюції живої матерії і в даний час є вищим підсумком розвитку, досягнутим нею.
Учені, схильні до ідеалістичної філософії, представляють справу інакше. Згідно їх думці психіка не є властивістю живої матерії і немає продукт її розвитку. Вона, як і матерія, існує вічно. Також як в перетворенні з часом матеріального можна виділити нижчі і вищі форми (по тому таке перетворення називається розвитком), в еволюції ідеального (психічного) можна відзначити свої елементарні і прості форми, визначити власні закони і рушійні сили розвитку.
У матеріалістичному розумінні психіка як би раптово з'являється на певному етапі розвитку живої матерії, і в цьому полягає слабкість матеріалістичної точки зору.
Разом з тим є безліч фактів, які безумовно свідчать про залежність, що існує між мозковими і психологічними процесами, матеріальними і ідеальними станами. Це говорить про міцні зв'язки, що є між ідеальним і матеріальним.
Біологічні дослідження людського організму і тварин багато разів продемонстрували, що людська фізіологія майже повністю подібна до такої у деяких видів тварин (наприклад, приматів). Разом з тим з погляду розвитку природи чоловік є принципово новим в порівнянні з тваринним світом виглядом.
Унікальність людини як природного вигляду визначається його психічним пристроєм, що значно відрізняється від психіки тварин. Людська свідомість і обумовлений ним феномен людської особи не мають "аналогів" ні у одного з тваринних видів навіть з найбільш розвиненим інтелектом. По влучному виразу М. Шелера, людина "не знає, що він таке і знає, що він цього не знає".
Особа окремої людини складається з власне самого індивіда і його положення в товаристві інших людей. Індивід є біологічним тілом, що виникає і розвивається по законах розвитку природи. Розвиток його психіки і що визначається їм соціальний статус людини залежать від законів розвитку суспільства. У свою чергу, суспільні закони зазвичай складаються як традиції у відносинах між людьми і мають тісний зв'язок з глибинами людської психіки. Очевидно, що, пізнавши її пристрій, властиві їй причинно-наслідкові взаємозв'язки і обумовлені ними мотиви поведінки людей, можна навчитися успішно вирішувати багато психологічних і соціальних завдань в повсякденному житті.
Але чому ж деколи ми, люди, буваємо так безпричинно жорстокі і агресивні? Чому іноді людей, які не любили працювати руками, та і не уміли, тягне на дачу, ближче до свіжого повітря і тиші. І міняються люди. А іинстинкт власності – один з найболісніших для дітей людини. Дитина може бути доброю, не жадібною, але якщо у нього сильний цей інстинкт, він не може не віднімати у інших і не відстоювати те, що вважає своїм. Можливо, людина ще не зовсім відокремилася від природи, і відповіді потрібно шукати у предків людей і у тварин, наших братів, оскільки вийшли ми всі з природи.
Порівняння психіки тварин і людини: Історія порівняльних досліджень дала немало прикладів того загального, що виявляється в психіці людини і тварин. Тенденція вибудовування фактів, здобутих в цих дослідженнях, така, що в них між людиною і тваринами з часом виявляється все більше схожості, так що тварини психологічно як би наступають на людину, відвойовуючи у нього привілеї одну за іншою, а людина, навпаки, відступає, без особливого задоволення визнаючи в собі наявність вираженої тварини і відсутність переважного розумного початку. Приблизно до середини XVII в. багато хто думав, що між людиною і тваринами немає нічого спільного ні в анатомо-фізіологічному пристрої, ні в поведінці, ні тим більше в походженні. Потім була визнана спільність механіки тіла, але залишалася роз'єднаність психіки і поведінки (XVII—XVIII вв.).
У минулому сторіччі теорія еволюції Ч.Дарвіна хистким містком емоційної експресії перекрила психологічну і поведінкову пропасти, століттями що розділяла ці два біологічні види, і з тих пір почалися інтенсивні дослідження психіки людини і тварин. Спочатку під впливом Дарвіна вони стосувалися емоцій і зовнішніх реакцій, потім перекинулися на практичне мислення.
На початку поточного сторіччя дослідників зацікавили індивідуальні відмінності в темпераменті серед тварин (І.П.Павлов), і, нарешті, останні декілька десятиліть XX в. виявилися пов'язаними з пошуками ідентичності в комунікації, групових формах поведінки і механізмах навчення у людини і тварин.
Здавалося б, в психіці людини до теперішнього часу вже майже не залишилося нічого такого, чого не можна було б виявити у тварин. Насправді це не так. Але, перш ніж з'ясувати що існують між людиною і тваринами принципові відмінності, необхідно відповісти на питання про те, для чого педагогові необхідно знати результати подібного роду досліджень.
Майже все, що є в психології і поведінці тварини, отримується їм одним з двох можливих шляхів: передається по спадку або засвоюється в стихійному процесі навчення. Те, що передається по спадку, навчанню і вихованню не підлягає; те, що з'являється у тварини спонтанно, може виникнути і у людини без спеціального навчання і виховання. Це, отже, також не повинно викликати підвищеного неспокою з боку педагогів. Уважне вивчення психології і поведінки тварин, їх порівняння з психологією і поведінкою людини дозволяють встановити те, про що немає необхідності проявляти спеціальну турботу при навчанні і вихованні людей.
У людини окрім успадкованого і стихійного досвіду, що прижиттєво набуває , є ще свідомо регульований, цілеспрямований процес психічного і поведінкового розвитку, пов'язаний з навчанням і вихованням. Якщо, вивчаючи людину і порівнюючи її з тваринами, ми виявляємо, що за наявності однакових анатомо- фізіологічних завдатків чоловік в своїй психології і поведінці досягає більшого, ніж тварина, рівня розвитку, значить, це є результатом навчення, яким можна свідомо управляти через навчання і виховання. Таким чином, порівняльне психолого- поведінкове дослідження людини і тварин дозволяє правильніше, науково обгрунтовано визначати зміст і методи навчання і виховання дітей.
Перша відмінність всякої діяльності тварин від діяльності людини полягає в тому, що вона є діяльністю безпосередньо біологічною. Інакше кажучи, діяльність тварини можлива лише по відношенню до предмету, життєвої біологічної потреби, завжди залишаючись в межах їх інстинктивних, біологічних відносин до природи. Це загальний закон. У зв'язку з цим і можливості психічного віддзеркалення тваринами дійсності, що оточує їх, також є принципово обмеженими, оскільки включають лише сторони і властивості предметів, пов'язані із задоволенням їх біологічних потреб. Тому у тварин в протилежність людині не існує стійкого об'єктивно наочного віддзеркалення дійсності. Таким чином, для тварини всякий предмет навколишньої дійсності завжди виступає невіддільно від його інстинктивної потреби.
Ще одна особливість, яка відрізняє свідому діяльність людини від поведінки тварини, полягає в тому, що переважна більшість знань і умінь людини формуються шляхом засвоєння загальнолюдського досвіду, що накопиченого в суспільній історії і передається в навчанні. Тобто переважна більшість знань, умінь і прийомів поведінки, які має в своєму розпорядженні чоловік, не є результатом його власного досвіду, а отримується засвоєнням суспільно-історичного досвіду поколінь, що корінним чином відрізняє свідому діяльність людини від поведінки тварини.