Глава 9 емпіричні соціальні дослідження

XIX — ПОЧАТКУ XX СТ.

§ І. Л. А. Кетлє про статистичні закономірності соціальних явищ

Становлення і розвиток соціології відбуваються водно-час із поширенням соціальних досліджень різноманітних сфер суспільного життя. Емпіричні дослідження економіки, політики, демографічних процесів, громадської думки істот­но стимулюють розвиток соціального пізнання, дають ціка-

243

вий матеріал для аналізу потреб, інтересів, цінностей і ство­рюють можливості для розвитку емпіричних соціологічних досліджень і обслідувань.

При всій близькості термінів «обслідування» і «дослід­ження» є сенс в окремих випадках не ототожнювати їх. Під соціальним обслідуванням слід розуміти вивчення, пе­ревірку чи огляд обмежених у просторі й часі локальних соціальних процесів та явищ для збору певного емпіричного матеріалу з метою констатації стану окремих об'єктів чи прийняття вузькообмежених дій практичного характеру. Обслідування, як правило, не передбачає широких науко­вих узагальнень і висновків і пов'язане із суто практичними потребами.

Соціальне дослідження — процес наукового вивчення со­ціального об'єкта з розкриттям істотних причинно-наслід-кових зв'язків між явищами, тенденцій і закономірностей їх розвитку в даній системі і у зв'язку з іншими соціальними факторами.

Обслідування констатує-переважно явища, досліджен­ня — їх сутність, причини та взаємозв'язки.

Звичайно, таке розрізнення понять не претендує на пов­ноту, але, на нашу думку, зробити це потрібно, оскільки значимість вивчення численних соціальних явищ в історії соціології істотно відрізняється за їх наслідками та значен­ням для соціального пізнання, у тому числі і для розвитку соціологічної теорії. Крім того, в контексті даного розділу, де розглядається саме цей процес, важливо розрізняти ті емпіричні соціальні дослідження, які відіграли свою роль для розвитку методології, методики, техніки, теорії і прак­тики соціального та соціологічного пізнання, від тих, що мали вузькоутилітарне значення і не внесли нічого в соці­альне пізнання.

Попередній процес інтенсивного розвитку пізнання соці­альних явищ накопичив такий інформаційний заряд, що XIX ст. переповнилося соціологічною «енергією», і соціоло­гічні теорії, соціальні обслідування й дослідження лавино­подібно слідують одне за одним, несучи нові відкриття, знання, методи, підходи, які стимулюють подальший роз­виток соціальної та соціологічної думки.

Тож коротко розглянемо деякі проблеми і тенденції в розвитку емпіричних обслідувань і досліджень, характерних для XIX ст.

Прискореними темпами відбувається розвиток статистич­них і демографічних досліджень.

Найяскравішою фігурою в цих галузях у XIX ст. був відомий бельгійський і французький учений А. Кетлє.

244

Ламбер Адольф Жак Кетлє (1796—1874) —математик, соціолог, демограф, один із засновників сучасної теорії ста­тистики, вперше всебічно використав статистичні методи для вивчення різноманітних соціальних явищ у різних сфе­рах суспільного життя. Він обгрунтував на практиці широ­кі можливості застосування «точних» кількісних методів до явищ соціального життя. Вперше в історії на основі кон­кретних статистичних закономірностей між соціальними явищами Кетлє прийшов до висновку, що немає принципо­вих відмінностей у дослідженні закономірностей природни­чих і соціальних методами математичної статистики, оскіль­ки і там і тут існують об'єктивні закони.

Кетлє вводить поняття «середньої людини», під якою розуміє середню узагальнюючу величину, яка відображує узагальнені середні ознаки (вікові, інтелектуальні, мораль­ні і т. п.). Основні принципи застосування статистики для вивчення соціальних процесів Кетлє вперше розкриває у своїй'праці «Про людину та розвиток її здібностей чи досвід соціальної фізики».

На час виходу книги Кетлє його ім'я було досить відоме у Франції та інших країнах завдяки прогнозу кримінальних злочинів, який він у 1829 р. провістив на 1830 р. у пресі. Соціолог завбачив загальну кількість злочинів і їх окремі види та кількість за категоріями. Через рік Франція була приголомшена точністю збігу прогнозу та реальної картини злочинів за 1830 р. Це було торжество нової науки.

Кетлє пише, що суспільство містить у собі зародки по­тенційної злочинності, оскільки в ньому мають місце умови, Що сприяють її розвиткові, а тому злочинець виступає ніби знаряддям. Суспільний стан немовби обумовлює кількість і певний порядок звершення вчинків. Це, на його думку, створює можливості для вдосконалення людей завдяки змі­ні установ, звичок, освіченості і всього того, що впливає на їх буття.

Для таких висновків у Кетлє були підстави: проаналі­зувавши кількість вбивств, учинених у Франції протягом шести років, він виявив відносну сталість певних видів зло­чинів, засобів їх здійснення та співвідношення між ними.

Кетлє підкреслював, що ці закономірності в суспільстві нічим не відрізняються від природних закономірностей фі­зичного світу, оскільки причинність у природі та суспільст­ві викликає відповідні наслідки. На його думку, соціальні закони притаманні суспільству як цілому, і саме тому вони впливають на довільні дії людини, яка має розглядатись як частина, елемент суспільного цілого. У суспільстві законо­мірність є наслідком прояву узагальненого індивідуального,

245

маси одиничних проявів, де індивідуальне втрачає свої спе­цифічні характеристики, стирається і виступає у формі за­гального наслідку — закономірності. Таке глибоке розумін­ня механізмів прояву соціальних закономірностей цілком логічно вело Кетле до ідеї про «середню людину», чи «фік­тивного» індивіда.

Кетле пише, що незважаючи на те, що діяльність людини залежить від її волі, розуму, інтересів, ми можемо визначити певні закономірності та тенденції людської поведінки. Ана­лізуючи велику масу фактів індивідуальної поведінки й узагальнюючи їх методами математичної статистики, мож­на створити певний «фіктивний» тип людини, узагальнені середні характеристики якої будуть відображувати її точ­ніше, ніж кожен індивідуальний випадок. Це і є та «серед­ня людина», яку можна описувати як певну фізичну і духов­ну реальність на основі узагальнених даних. Зміни в сус­пільстві таким чином відображаються у зміні відповідних параметрів «середньої людини».

Це була спроба введення середньостатистичних показ­ників для систематичного всебічного вивчення соціальних процесів.

Кетле розробив ряд математичних методів обробки ем­піричного соціального матеріалу, зокрема йому належить розробка ймовірнісних методів, які дають змогу в певних межах давати досить точні прогнози розвитку суспільних процесів.

В історію соціології ім'я Кетле не ввійшло, хоча і не зов­сім справедливо, бо він раніше від О. Конта спробував створити особливу науку про суспільство, яку назвав «со­ціальною фізикою». Саме ця назва змусила Конта відмови­тися від такого терміна і ввести новий — «соціологія». Про це вже йшлося вище.

На відміну від Конта, який лише говорив про необхід­ність використання «соціальною фізикою» методів природ­ничих наук, Кетле вважав, що її основним методом мусить бути статистичний метод дослідження соціальних явищ. Цей метод базувався на глибоких математичних принципах, на відміну від демографічних та статистичних досліджень XVII—XVIII ст. Кетлє встановив кореляцію між показни-- ками, розкрив фундаментальність соціальних закономірно­стей. Він відкрив і математично довів наявність загального та закономірного в соціальних процесах.

На основі аналізу переписів населення, що набули знач­ного поширення в європейських країнах, Кетле формулює загальнонаукові принципи їх проведення. Серед найістотні­ших принципів, які лежать і в основі сучасних переписів,

246

він виділяє такі: загальне охоплення переписом усіх осіб і груп населення країни без винятку, обов'язкове фіксування статі, віку, сімейного стану, професії переписуваного, здійс­нення перепису населення за єдиною програмою, ведення запису лише із слів опитуваного без будь-яких вимог під­твердження повідомлених даних на основі документів, по­свідчень і т. п.