18.Римські юристи про право і його види

Римські юристи розрізняли три основних види права: цивільне право (ius civile) - позитивне місцеве право, яке охоплювало звичаєве і преторське право та рішення народ­них зборів; право народів (ius gentium) і природне право (ius naturale). Право народів і природне право збігаючись по формі, різнилися ставленням до рабства. Природне пра­во (божественне) визнавало всіх людей від природи рівни­ми, право народів, як право міжнародного спілкування, ви­знавало рабство (у римському суспільстві назагал раб не визнавався суб'єктом права. Його прирівнювали до знарядь праці, до речей).Визнання реальності природного права, що згідно із тлумаченнями римських юристів, було невід'ємною часткою діючого права, застосовувалось виключно як теоретико-правова конструкція, для обґрунтування в діючому праві обо­в'язковості дотримання таких моральних принципів як рів­ність усіх перед законом, дотримання слова, чемне повод­ження з людьми, заступництво за підданих, захист рабів від жорстокого поводження з ними (шляхом максимального спрощення процедур їх звільнення, інші форми застосуванння). Вимоги і властивості природного права рівнозначно відносились як до права позитивного, так і до права народів. Таке праворозуміння пояснювалося тим, що слово «частка» в римському праві не передбачало автономності розділів права, а під­креслювало взаємопов'язаність і взаємообумовленість властивостей, теоретично виокремлених у структурі діючого права.

19.Політико правові ідеї раннього християнства

Важливим чинником, що вплинув на зміст політико-правових поглядів середньовічного суспільства, стала поява християнства (друга половина І ст.) і надання йому з 325 р. статусу державної релігії Римської імперії. Християнство стрімко поширювалося серед народів і вже до падіння Римської імперії 476 р. мало сильний вплив на суспільно-політичну думку. Відтоді система християнських поглядів застосову­валася для з'ясування проблем всесвітнього та зем­ного порядку, справедливості й права. Ранні християнські ідеї пронизані месіанськими поглядами. Згідно з ними, краще впорядкування на землі можливе в майбутньому після другого пришестя Ісуса Христа. Зло, насилля та беззаконня буде виключено з життя, а наявний суспільний устрій заступить "царство Боже", себто ідеальна держава, де пануватимуть мир, порядок і спра­ведливість.Ранні християнські пам'ятки: Євангелії Марка, Матвія, Іоанна, Луки, які висвітлюють історію Ісуса Христа, а також Апокаліпсис Іоанна Богослова, де засуджували земні порядки, несправедливість і політичну владу, та викладено думки про новий суспільний устрій.Згодом почали пропагуватися ідеї про бо­жественне походження влади та беззаперечне їй підкорення. В основі права християнство того періоду вбачало правду, справедливість, які йдуть від Бога. Правда відкривається людині у вигляді досконалого закону, закону свободи. Воля людини обмежується Божим Законом і має служити йомуОднією з перших системних християнських дер­жавно-правових концепцій було вчення гіппонського єпископа Аврелія Августина ("Про град божий" ).