5.Політично правові вчення школи китайських юристів

Шан Ян. - теоретик легизма і один із засновників школи «законників» (фацзя) був правителем області Шан за часів циньського правителя Сяо-гуна (361—338 рр. до н. е.).Легистськіє переконання, окрім Шан Яна, розділяли і розвивали багато видних представників впливової школи фацзя (Цзин Чань, Шень Бу~хай, Хань Фей і ін.). Погляди цієї школи, крім «Шан цзюнь шу», викладені також в цілому ряду інших старокитайських джерел, зокрема в розділі «Ясные закони» зведеного пам'ятника «Гуань-цзи» (IV—III вв. до Н. е.), в книзі «Хань Фей-цзи» — роботі крупного теоретика легизма Хань Фея (III а до н. е.), в розділі «Розглядати все по сьогоденню» компендіуму старокитайської думки «Люй-ши чунь цю» (III в. до н. е.) і ін.Хань Фей — провідний ідеолог старокитайських легистов, що відстоював переваги деспотичної форми правління. Його вислови знайшли віддзеркалення в трактаті «Хань-фей-цзи» і стали ядром політичного світогляду об'єднувача Китаю — Цинь Ши Хуана. Нащадок царського будинку Хань, Хань Фей разом з Лі Си пройшов навчання у провідного конфуціанця свого часу — Сюнь-цзи.У своєму творі Хань Фей піддав критиці догми конфуціанства. Йому не подобалась непорушність і консервативна спрямованість даного напрямку. Норми поведінки зовсім не незмінні, а залежать від економічних обставин. У урожайний рік люди щедрі і гостинні, в голодний рік кожен думає тільки про себе. Хань Фей писав, що відвічний і незмінний принцип всесвіту полягає в тому, що підданий служить володареві, син — батьку, а дружина — чоловікові.Порядок в суспільстві підтримують закони, які приймає государ. До тих пір, поки закон не відмінений, кожен, не виключаючи і самого государя, повинен слідувати йому незалежно від того, справедливий цей закон чи ні. Ключовим поняттям учення Хань Фея є «техніка управління» (шу). Якщо государ не хоче втратити владу і виявитися заручником власних підлеглих, він не повинен довіряти нікому. Інтереси государя і підданих за природою несумісні.

6.Державно правові погляди брахманізму

Найбільш важливі політико-правові елементи вчення брахманізму:

По-перше, Світ, природа і суспільство згідно з брахманіст-ською концепцією підлягають світовому закону (рта), установленому вищим божеством Брахмою. Цей закон визначає місце і правове становище кожного стану (варни) у суспільстві, кожної людини в них^Вже в «Рігведі» дається релігійне освячення поділу суспільства на чотири стани, що походили з перволюди-ни Пуруші: брахманів — з його вуст, кшатрієв — з рук, вайшь-їв — зі стегон і шудр — з ступенів.

По-друге, за «Законами Ману» усі варни і їх члени повинні слідувати дхармі — вічному моральному закону, долгу, тлумачення змісту яких належить виключно брахманам.

Піо-третє, вирішальну роль у суспільному устрої і мистецтві управління у Ведах і «Законах Ману» відведено покаранню. Будучи сином божественного владики, покарання (данда) у своєму земному вигляді означає буквально палку, а зміст управління (дандаїті) — «керівництво (володіння) палкою». «Закони Ману» містять справжній панегірик покаранню як охоронцю дхарми і всіх живих істот.

По-четверте, політичним ідеалом брахманізму була своєрідна теократична держава, де цар править під керівництвом жерців, визнає вищість релігійного закону над світським. За допомогою таких ідей брахмани боролись за свою політичну гегемонію в суспільстві.

По-п´яте, давньоіндійські правові збірники містять практичне керівництво з державного управління, політики. Така «Артхашастра» (Наука політики, Наука про державний устрій), приписувана мудрому брахману Каутиль´ї. Очевидно, на зміст збірника помітний вплив справив буддизм. Тут дхарма трактується як «закон, заснований на істині», який охороняється суворими покараннями. Однак принципом державного управління називається «артха» — користь.