20.Августин Аврелій про державу і право

Однією з перших системних християнських дер­жавно-правових концепцій було вчення гіппонського єпископа Аврелія Августина ("Про град божий" ). Він проголошував, що всі соціальні й державні інститути, а також правові норми є наслідком гріховності людей. Бог наділив людину незалежною волею, і якщо вона користується нею не за припи­сами СвятогоПисьма, а відповідно до своїх інтересів, то стає схожою на диявола. Свобода ніби спонукає людину до скоєння гріха. З цього Августин зробив висновок, що можливістю жити за законами Бога можуть скористатися лише окремі, обрані люди. Всі інші повинні страждати.Загалом Августин у своєму вченні робив спробу:по-перше, обстояти ідею про те, що пізнати сутність держави й права, свободи і справедливості, закону й порядку можна тільки з допомогою Святого Письма;по-друге, наголосити, що держава з її законами не відповідає та не сприяє істинній справедливості, їй відповідають тільки приписи Закону Божого Перегодом зміст учень про державу і право зазнав деяких змін. Цьому сприяло те, що в суспільному житті на противагу державі з'явився й посів чільне місце ще один соціальний інститут — церква з її жорсткою централізацією. Між ними почалася бо­ротьба за вплив на суспільство, з'ясування питання: яка влада є головною — світська чи духовна.

21.Проблема держави і права у працях Фоми Аквінського

Фома Аквінський (1225-1274 рр.) торкається питань держави, права і закону в аспекті відношення церкви і держави, вла­ди і суспільства, істини і справедливості. Його твори «Сума істини католицької віри проти язичників», «Сума теології», «Про правління можновладців». Усі ці твори спрямовані проти арістотелевсько-аверроїстичного вчення, яке набуло поширення в Західній Європі у XI—ХП ст. і порушувало засади християнсько-католиць­кого світу.

Згідно із його вченням дер­жава - це форма людської єдності і співробітництва, яка виникає у відповідь на потреби природи і розуму. Однак, природа держави - це реалізація законів провидіння. Ф. Аквінський здійснив класифікацію форм держав на основі критерію морального правління. З огляду загаль­ного блага як мети суспільства він поділяє правління на справедливе і несправедливе. За цим же критерієм теолог розрізняє владу політичну і владу деспотичну. Політична влада - це дотримання законів, оскільки функція світсько­го правителя полягає в опікуванні обороною, судочинст­вом, усуненні зловживань, закладенні підвити людського щастя шляхом підтримання миру у державі. Деспотична влада - це ніким і нічим не обмежене правління за принци­пом «повелитель-раб». Засуджуючи деспотичне правління, Фома підкреслював, що правитель мусить керуватися вимогами божественної справедливості і дотримуватися приписів закону, спонукуючи до такої ж поведінки і своїх підда­них.

Торкаючись питань права, Аквінський керувався вченням Арістотеля і римських юристів про природне право, якому підпорядковується людина в своєму житті, а правову концеп­цію створив спираючись на категорію «справедливість». Отже, згідно із вченням Аквінського право - це дія божественної справедливості у божественному порядку людського життя. Його джерелом є вічний закон.