2.1. Системні ознаки міжнародної економіки (м)е.

Cис-ні ознаки – це системоутворююче (інте-гральне) відношення, що виражає єдність, цілісність сис-и: загальну мету сис-и в цілому та її підсистем усіх рівнів, механізм функці-ня сис-и в цілому та її підс-и, а також норми поведінки її суб’єктів – мотивація дія-і, прийняття рішень, визначення критерію ефек-ті тощо. З позицій сучасних реалій виділяють 2 ознаки:1)різновид ринкового типу ек, що отримав назву «соц-орієнтована ринкова ек», а також перехідні до неї стани;2) інтернаціоналізація нац ек-ік, що переростає в інтеграцію та транснаціоналізацію, тобто процес формування єдиного наднац-го ек простору. Саме ці вла-ті визначають специфіку змісту і стру-ри МЕ.

Визнач-ня МЕ. як соц. керованої ринкової сис-и віддзеркалює її сучасний етап: - ринковість; - досить відчутна дія неринкових, інститут-х регуляторів як на регіо-у, так і на міжрегі-у і глоб-у рівнях ( ООН, ЄС); - прагнення до контролю кон’юнктури св. ринку і активного впливу па внут-ні нац. ринки з боку міжнар. інститутів, транснац. корпорацій за доп. різних інструментів, у т.ч. й ринк-х.

МЕ є інформац-ю еко-ю в інфо-му сусп.-ві. Це 1 з граней її соц. типу, що визначає її функт-ня і розвиток, оскільки: 1)інформ. та інфо-на технологія є одним з вирішальних чинників зростання прод-ті праці, конкурентоспром-і фірми, нац. госп-а, регіональних угруповань, ТНК. ; 2)інфо-ні технології роблять ефективними дрібносерійне ви-тво, орієнтоване на конкретну людину; 3)інформ. та інфо-і технології змінюють характер накоп-ня багатства, а в кінці – саме поняття «багатство»(трансформація від уречевленого багатства до знань та іншої корисної інформ.).

Харак-ою ознакоюМЕ є те, що вона є відкритою сис-ю достатньо високого ступеня відкритості. Під «відк-ю» розуміють розвиток 4-х ключових каналів, що пов’язують нац. ек. сис-и: торгівлю тов. та послугами, рух капіталів, взаємообмін нац. валют, міграцію роб. сили.

У сучасній св.ек. виділяють 2 критерії і від-но – 2 рівні відкритості її підсистем: 1)зумовлені міжнар. поділом пр. ступінь і форми залученості країн у міжнар. торг-ий обіг; 2)зумовлений всесвітнім поділом праці ступінь інтегрованості нац. ек-к у наднац. торг-ий і виробничо-інвест-й простір. На 1-у рівні показником відкритості може бути частка експорту та імпорту у ВВП.На 2-у: ступінь відкритості нац. кордонів для вільного перемі-ня тов, послуг, кап-в, роб сили; обсяг ПІІ; частка заруб. ви-тва ТНК у загальносві-у ви-тві тов та послуг.

2.2. Мат-й зміст між. ек-ки(МЕ) та її структура

Мат. зміст (субстрат) МЕ як підсис-и світ-о госп-ва - це сукуп. ек. відносин, що склад-ся в результаті між нар. обміну тов, переміщення капіталів за межі нац. кордонів, між нар. міграції роб. сили. До струк-ри міжнар. ек.відносин входять:1)між нар.торгівля тов. і послугами; 2)валюта і валютні відносини;3)між нар. кредит і ПІІ; 4)міжнар. перем-ня труд-х ресурсів; 5)міжнар. переміщення технологій.

Відповідно до рівнів св. госп-а у змісті МЕ та її структурних елементів можна виділити 2 рівні: а) рівень торговельних відносин між країнами і валютно-кредитних відносин, що зумовлюють торгівлю; це коло відносин, що замикається на торгівлі між окремими країнами; б) наднац. (регіон-й і транснац-ий) рівень: 1)торг-ні відносини всередині зон вільної торгівлі, а також корпорат-ий обмін; 2)виробничо-інвест-і відносини: ПІІ ТНК; 3)валютно-кредитні та фін. відносини Євроринку, що опосередковуються між нар. кредитними і фінан. установами (МВФ, БМР, Всесвітній банк та ін.); 4)міграція роб. сили.

Середовище міжнародних екон. відносин (МЕВ) - система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. Таке середовище можна розділити на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє середовище – це внутрішня будова системи МЕВ, що разом з її законами функціонування і розвитку може бути представлене як набір таких елементів: - зовнішньоекон. діяльність країн та їх суб’єктів;

– управління міжнародними економічними процесами, регулювання міжнародної економічної взаємодії;

– форми і рівні МЕВ;

– внутрішні закони розвитку міжнародної економіки, тобто ті явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковий характер.

Зовнішнє середовище– це система зовнішніх умов, у яких розвиваються МЕВ, та система факторів, що формують мікро- та макромотивацію поведінки суб’єктів світогосподарської взаємодії та визначають ефективність їх участі у МПП.

Зовнішнє середовище за характером поділяється на:

– умови й фактори прямої (безпосередньої) дії;

– умови й фактори непрямої (опосередкованої) дії.

Фактори безпосередньої дії характеризуються тим, що МЕВ без них не можуть функціонувати (міжнародні організації, торгові представництва, міжнародні правові норми). Фактори непрямої дії характеризуються тим, що їх зміни безпосередньо й одразу не впливають на розвиток МЕВ (розробка нових родовищ корисних копалин, політичні непорозуміння, наукові відкриття, збільшення чи зменшення народжуваності.

За сферами впливу зовнішнє середовище міжнародної економіки поділяється на: природно-географічне; політико-правове; економічне; соціально-культурне.

Економічна основа міжнародної торгівлі (МТ). Теорії МТ. У теорії МТ центральні проблеми: 1) чому існує торгівля, які її економічні основи? 2) наскільки вигідна торгівля для кожної з країн-учасниць? 3) що обрати для екон-го зростання: свободу торгівлі чи протекціонізм? Пояснення першопричин, що породжу-ють МТ, ґрунтується на зако-ні порівняльних переваг - кожна країна має порівняльні переваги у виробництві якого-небудь товару (тобто виготовляє його з меншими витратами і обмінює на това-ри, які вона сама неспромож-на ефективно виготовляти. Теорії: Меркантилізм —обстоювали повну експлуа-тацію природних ресурсів, сприяння експорту та обме-ження імпорту. Вважали, що важливо володіти золотом та іншими валютними метала-ми. Країни, яким їх бракував-ло, мали отримувати золото завдяки торгівлі. МТ контро-лювалася компаніями, які мали урядову підтримку, запроваджувалися високі тарифи та починалися торговельні війни. Пізніше прихильники фритрейдерства (вільної торгівлі) довели помилковість поглядів меркантилістів. Основні принципи фритрейдерства — вимога вільної торгівлі і конкуренції, невтручання держави в економічне життя країни та скасування протекційного мита.

Теорія абсолютних переваг А.Сміта - країні доцільно імпортувати ті товари, затрати на виробництво яких у цій країні більші, ніж у зарубіжних країнах. Слід експортувати ті товари, затрати на виробництво яких нижчі, ніж у зарубіжних країнах. На відміну від меркантилістів А. Сміт обстоював свободу конкуренції як усередині країни, так і на світовому ринку, підтримував принцип невтручання держави в економіку, висунутий фізіократами. Теорія відносних переваг Д. Рікардо, стверджує, що у МТ доцільно брати участь усім країнам. Якщо якась країна має переваги над іншими країнами за рядом товарів, то їй доцільно зосередитись на виробництві і торгівлі тих з них, щодо яких її переваги є найвагомішими. Теорія фак.-торів вир-ва Е.Хекшера і Б. Оліна - якщо обсяг певних факторів виробництва у краї-ні більший, то вони дешевші. Країні слід експортувати ті товари, які забезпечені деше-вшими факторами, а імпорт-тувати товари, що є резуль-татом дорожчих для неї факторів.

Леонтьев: у виробничому процесі беруть участь чотири фактори: кваліфікована праця, некваліфікована праця, капітал і земля. Наявність надлишку висококваліфікованої робочої сили сприяє експорту товарів, виготовлених нею.

Теорія специфічних факторів виробництва (П. Самуельсон і Р.Джон) - певні фактори притаманні окремій галузі і не можуть переміщуватися між галузями. Міжнародну торгівлю зумовлює відмінність відносних цін на товари, яка виникає через неоднакову забезпеченість країн специфічними факторами виробництва.

Теорія М. Портера стверджує, що на міжнародному ринку конкурують не країни, а фірми і успіх на ньому залежить від правильно вибраної конкурентної стратегії.

1.1. Міжнародний поділ праці (МПП). Світ. гос-во як сукупність нац.. гос-в. Сучасне світове господарство є цілісною сис-мою, але ця цілісність складалася поступово. Вона формувалася в міру еволюції МПП, процесу інтернаціо-налізації госп. життя країн світ. співтовариства, інтегра-ції груп країн у регіональні госп. комплекси (союзи) з міждержавним рег-ням соц.-ек. процесів, транснаціона-лізації вир-ва. Історія форму-вання світ. госп-ва розпо-чинається з МПП, пов’яза-ного з обміном діяль­ності та її продуктами між нац. державами. МПП є ступенем сусп. терит-го поділу праці, який спирається на економічно вигідну спеціа-лізацію вир-ва окремих країн і виявляється у взаємному обміні рез-тами спеціалізова-ного вир-ва в певних пропорціях. МПП існує в двох осн. формах: 1) між­народна спеціалізація - це форма поділу праці між країна­ми, в якій зростання концентрації однорідного вир-ва відбувається на основі прогресуючої диференціації нац. вир-цтв; передбачає спе-ціалізацію країн і регіонів на вир-ві окремих продуктів та їхніх частин для світ. ринку; 2) міжнародне виробниче кооперування - це наслідок спеціалізації нац. вир-цтв, що взаємодіють у системі МПП. Воно ґрунтується на предметній спеціалізації і виступає як форма часткового та загального поділу праці у світ. гос-ві. Міжн. виробн. кооп-ня означає включення країни в МПП за умови збереження автономності виробничого процесу в нац. кордонах.

Всі країни світу поділяють на 3 основні групи: 1) розвинуті країни (країни Західної Європи, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія та Ізраїль, ПАР); тут також виокремлюється підгрупа найрозвинутіших країн – «Велика сімка»: США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. 2) Країни з перехідною економікою – це колишні соціалістичні країни, що перебудовують ек-ку на ринкові засади (країни СНД, Естонія, Латвія, Литва, країни Центр.-ї Європи, Китай); 3) країни, що розвиваються – тут виокремлюються дві під-групи – нові індустріальні країни (НІК) (Бразилія, Мексика, Аргентина, Респуб-ліка Корея, Сінгапур, Таї-ланд) та найменш розвинуті країни (Ефіопія, Уганда, Тан-занія, Непал, Лаос, Гаїті).