22.Структура міжнародної торгівлі за рівнем торговельних потоків

У зв’язку із зростанням ролі ТНК у світовій економіці поряд з рі­внем товарообміну між країнами швидко розвивається наднаціона­льний рівень товарообігу. Це – внутрішньокорпораційний обмін, тобто торгівля між підприємствами однієї й тієї самої транснаціона­льної корпорації, які знаходяться в різних частинах світу.

Наднаціональна торгівля охоплює значну частину стратегіч­ного поверху світової торгівлі і має справу значною мірою з но­вими товарними формами. За внутрішньокорпоративним обмі­ном – майбутнє світових торговельних відносин. Його частка становить понад 1/3 світових товарних потоків.

Зростання частки внутрішньокорпораційного і міжкорпораційного обміну висунуло основний метод світової торгівлі – то­ргівлю напряму (без посередників). Поява у світовому товаропотоці нових товарних форм, особливо таких, як товар-об’єкт і товар-програма, сприяє трансформації торговельних посередни­ків у безпосередніх учасників довготривалих угод.

Торгівля напрямки ведеться в основному на верхньому, стра­тегічному поверсі світового товарообміну. Нині торгівля напрям­ки становить близько 50 % товарообігу. На торговельних посере­дників, які діють в основному на кон’юнктурному поверсі світового обміну, припадає понад 50 % світової торгівлі.

2.4. Системне визначення предмета міжнародної економіки

М.Е. вивчає процеси і явища економічного життя сус-ва, котрі мають міжнар. і в дедалі більшою мірою над націонал. (глобальний) характер. Незвичайність проблем теорії МЕ, таких як торговельні бар’єри (митні збори, протекціонізм), закономірності та наслідки коливання валютних курсів, між нар. міграція капіталів і робочої сили, ПІІ, платіжний баланс, світова криза заборгованості – усе це виокремлює власний предмет цієї науки з ряду інших економічних наук.

Предметом М. Е.як особливої науки і курсу є: відносини, які складаються між людьми в процесі торговельної, виробн-інвест-ї, валютно-кредитної та фін. д-сті, що виходять за межі нац.кордонів і реалізується в різних формах між нар. бізнесу.

Специфікою змісту і структури М.Е.як однієї з підсистем світового госп-ва, що перебуває у взаємозв’язку з іншими підсистемами, визначає ефективність застосування системною підходу до аналізу її проблем.

Системний підхід – це напрям методології наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить розгляд об’єктів як систем. Системний підхід орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта, на розгляд суті і закономірностей функціонування його частин (підсистем) з позицій цілого (на рівні цілісного організму), на виявлення багатоманітних властивостей і типів зв’язків у системі і зведення їх в єдину багатомірну картину.

2.3. Суб’єкти міжнародної економіки

До суб’єктів М.Е. належать:1)організації, діяльність яких (торгівля, виробничо-інвестиційна, валютно-фінансова) виходить за національні кордони.2) різноманітні підприємства, фірми3) держава (як господарський суб’єкт). 4)транснаціональні корпорації і транснаціональні банки. Регулювання відносин, котрі складаються між цими суб’єктами, здійснюється на різних рівнях різними інститутами:1)на внутрішньонаціональному – державою;2)на регіональному – органами регіонального співробітництва;3)на глобальному – всесвітніми економічними організаціями (ЕКОСОР, ЮНКТАД, ЮНІСТРАЛ, ЮНІДО, ВОІВ, МОП та ін.).

5.2. Проблеми орієнтації торг. політики країн, що розвиваються. Для країн, що розвиваються, за всіх відмінностей між ними, вибір торг. політики має особливі труднощі, пов’язані з рядом обставин: а) залежністю їх становища від промислово розвинених країн(ПРК); б) перехідним станом ек-ки, незважаючи на заг. орієн­тацію на формування розвинутих ринк. відносин; в) в цілому нижчим рівнем розвитку продукт. сил; г) такою структурою ек-ки, котра вимагає експортно-імпортної орієнтації. З одного боку, країни, що розвиваються (КР), зацікавлені в лібералізації торг. відносин, оскільки їхня інвест. політика залежить від імпорту з ПРК. Частка імпорту інвест. товару у внутр. інвестиціях КР приблизно вдвічі перевищує аналогічну частку в розв. країнах. А головне, цей імпорт є наслідком недостатньо ефект-ї спеціалізації (як у ПРК) і, найчастіше, наслідком структурних диспропорцій. Крім того, КР важко конкурувати з ПРК на ринку с/г-кої продукції, оскільки в ПРК діє сис-ма урядової підтримки і захисту свого с/г-ва, яка дозволяє встановлювати експортні ціни нижчими від витрат ви­р-ва. Наскільки збільшується конкурентоспроможність с/г-кої продукції ПРК, настільки ж зменшуються порівняльні переваги с/г-кого вир-ва КР (так само, як і країн з перехідною ек-кою). Скасування або обмеження цих заходів поліпшили б позиції КР на ринку с/г-ких товарів. Більшість КР залежить від імпорту енергоносіїв і зацікавлені в лібералізації торгівлі цим товаром. З іншого боку, з ряду причин, гол. з яких є дискримінаційний характер торг. політик ПРК по відношенню до КР, рівень протекціонізму в КР набагато вищий, ніж у ПРК, де середня ставка тарифів становить 5 %. В КР пересічна ставка та­рифів становить 24 %, досягаючи в деяких країнах (наприклад, у Півд. Америці) 34 %. Для покриття своїх імпортних потреб КР повинні нарощувати свій експорт, і тут во­ни зіштовхуються з політикою протекціонізму з боку ПРК, котрі прагнуть захистити свої ринки від товарів КР. Внаслідок цього частка останніх у міжн. торгівлі ско­рочується

.1. Дві тенденції в міжн. торговельній політиці

Є 2 тенденції, що склалися в міжн. політиці: свобода тор-гівлі і протекціонізм. Прихильники торгівлі без обмежень стверджують, що протекціонізм шкідливий для нац. ек-ки, оскільки знищує конку­ренцію, обмежує мож-ливості споживачів задово-льняти свої по­треби, призво-дить до зростання цін. Сво-бода торгівлі, що ґрунтується на принципі порівняльних переваг, навпаки, сприяє ек. розвитку країни і світ. ек-ки в цілому, оскільки умож-ливлює міжн. спеціалізацію і завдяки цьому дозволяє повністю використати потен-ціал кожної країни для створення багатства, стиму-лює конкуренцію і обмежує монопо­лію, розширює коло товарів і послуг, пропоно-ваних споживачам. Класична модель вільного міжн. обміну знаходить підтер-дження в торговельній прак-тиці промислово розвинутих країн з ринк. ек-кою. Річ у тім, що висновки класичної теорії міжн. торгівлі прави-льні лише за певних умов: 1). партне­ри в міжн. торгівлі найчастіше істотно відрізня-ються між собою і знаходять-ся в нерівному становищі за рівнем ек. розвитку, за ступе-нем залежності від зовн. тор­гівлі, за ступенем можливос-ті впливати на обмін, зокре-ма на ціни. 2).вільна конк-ція – рівність торговельних парт-нерів. Але в реальному житті вільна конкурен­ція, особливо в сучасних умовах, скоріше за все є винятком, ніж пра-вилом. Причинами цього є: а) на світ. ринку панує олігопо-лістична конк-ція, б). прак-тика ведення бізнесу ТНК іс-тотно порушує принцип чис-тої і досконалої конк-ції ;в). ціни, що встановлюються ТНК, не відображають у кожному конкретному ви-падку ні витрат вир-ва, ні рівноваги ринку. Деякі еко-номісти вважають, що світ. ціна є не ціною рівноваги між попитом і пропозицією, а рез-том взаємодії нерів-новажних сил та інтересів, які мають лише віддалене відношення до ринк. меха-нізму. Ця обставина, ставить слаборозв. країни, так само як і країни з перехідн. ек-кою, в залежне становище від сильніших країн і ТНК. За цих умов проблематичною стає можливість спромогтися ек. зростання шляхом віль-ного обміну, без захисту нац. вир-ка від іноз. конк-ції. Відтак, поки що жодна країна світу не відмовилась від протекціоністської полі-тики і так чи інакше вдається до заходів рег-ня торгівлі. Лібералізація міжн. торгівлі (МТ) належить тільки до промислово розвинених кра-їн, і для них, гол. чином, політика вільної торгівлі за­безпечує значне ек. зрос-тання. В цих країнах панує ро­зуміння того, що розвиток нац. ек-ки відбувається внаслідок і шляхом розвитку міжн. обміну, що нині МТ є базовим моментом ек. життя країн і що, конкурентоспро-можність має бути гол. метою ек. політики будь-якої країни. Живучість протек-ціоністських тен­денцій пояс-нюється не лише тим, що не для всіх країн вільна тор­гівля приносить вигоду, й тим, що вона неоднаково впливає на ек. становище різних галу-зей, фірм, а також на соц.-ек. становище різних верств нас-ня. Отже, конкретна торг. політика складається як рез-тат боротьби між групами (лобі), що мають різні ін.-тереси, які залежать від змін у правилах регулювання зовн. торгівлі. Оцінка і вибір то­рг. політики є питанням не лише ек., а й соц..