3.6. Сучасні методи мт та їх вплив на ефективність зовнішньоторговельних операцій

Світ. практика свідчить, що виробничі фірми або під-ва, маючи на меті реалізацію своєї продукції на міжн. ринку, можуть обирати різні методи організації зовнішньо торговельної діяльності. Усі методи організації зовні-ньоторговельної діяльності об'єднуються у дві великі групи. Першу з цих груп (прямий метод) утворюють ті форми, що реалізуються самими компаніями та під-вами, які зазвичай мають достатній рівень фін. активів для створення й утримання власного зовнішньоторг. апа-рату, що складається зі спеці-алізованих служб та органів, виконуючих організаційні, кредитно–розрахункові, тра-нспортні, рекламні, аналі-тичні та інші зовнішньоторг. функції. Такі компанії реа-лізують свою продукцію на зарубіжних ринках через створені там філії і дочірні фірми, які на світ. ринку мають статус оптових або роздрібних під-в, а їх функ-ціональні завдання, права та обов'язки визначаються за домовленістю із засновника-ми. Серед переваг організації зовн. торгівлі навпрямки слід виокремити такі: – можли-вість економії фін. ресурсів за рахунок скорочення вит-рат на суму комісійної вина-городи посереднику; - зниже-ння ризику та залежності рез-тів комерц. діяльності від можливої недобросовісності чи недостатньої компетен-тності посередницької орга-нізації; – використання пере-ваг безпосереднього контак-ту зі споживачами та мож-ливість отримання інф-ції про стан і тенденції розвитку ринку шляхом організації маркетинг.-ї діяльності на заруб. ринку. У той же час застосування цього методу торгівлі передбачає наявність високої комерц. кваліфікації персоналу та торговельного досвіду кампанії в цілому. До другої групи методів (непряма торгівля, або непрямий метод) входить: – торгівля через посередників (торговельні компанії та інші посередн. фірми); – торгівля через організовані товарні ринки, тобто через міжн. товарні біржі, тендери (тор-ги), аукціони та виставки (ярмарки). Торгівля через посередників використ-ся, як правило, сер. та малими під-вами, до яких також нале-жать різного типу тов-ва, які для здійснення зовнішньоек. діяльності в своїй управлінь-ській структурі створюють так званий вмонтований екс-портний відділ. Такий відділ складається з 2-3 співроб-ків, які займаються підготовкою зовнішньоторг. контрактів, митною, кред. та ін. необ-хідною документацією, а самі угоди купівлі–продажу товарів здійснюють через торг. посередників. Непря-мим вважається експорт, за якого виробник користується послугами тільки нац. посе-редника (основний критерій), або як нац., так і заруб. посередників. І навпаки, як-що імпортер при ввезенні товару користується послу-гами нац. посередника або нац. та заруб. посередників разом, то такий імпорт прий-нято називати непрямим. Якщо ж поставка товару відбувається не безносеред-ньо між експортером та ім.-портером у країні, що ви-робляє товар, або в країні, що купує товар, а через транзит-ного торговця в третій країні, то така торгівля зветься транзитною. На сьогодні у міжн. бізнесі, особливо серед індустріально розв. країн, пе-реважають різні форми пря-мого експорту як у сфері реалізації засобів вир-ва, так і торгівлі споживчими товарами. При цьому в реалізації машин, обладнання та устаткування спостерігається тенденція до його значного розширення. Це пояснюється тим, що безпосередній контакт зі споживачем має значні переваги і часто стимулює підвищення якості та своєчасну модернізацію виробів. Витрати на реалізацію та одержання прибутку є вирішальними в прийнятті рішення щодо застосування прямої торгівлі та прямого експорту. Нерідко і сам споживач (покупець) прагне до прямого експорту з метою економії витрат. З іншого боку, прямий експорт потребує адекватного інформаційного забезпечення, знання зовн. ринку та створення власного експортного відділу, а також інфраструктури послуг торговельних посередників для технічного обслуговування товарів і отримання актуальної ринк. інф-ції. Крім того, пряме експортування призводить до подовження платіжного терміну порівняно з реалізацією товару зовнішньоторг. під-ву на внутр. ринку, що заморожує капітал і збільшує кредитний ризик.

4.5. Зовнішньоторговельні зв’язки України. Укр належить до держав з висо-ким рівнем відкритої ек-ки. У 2006 р. зовнішньо торг. операції Укр здійснювала з партнерами із 211 країн світу. Обсяг експорту зовн. торгівлі товарами становив 38,368 млрд.$, а об­сяг ім.-порту – 45,034 млрд. Гол. торг. партнери України в 2006 р. :Росія, Італія, Тур-ція, Польща, Німеччина, Біло-русь,США,Угорщина. Серед гол. партерів в експорті найбільше зросли по­ставки до Білорусі та Угорщини і зменшились до Німеччини. Імпортні поставки збіль­шилися. Товари експорту-ються та імпортуються в основному з країн СНД та ЄС. з 2002 р. - негативна тенденція витіс­нення укр. товарів із ринків – ЄС і Пн. Америки. Основу товарної структури експорту станов-лять недорогоцінні метали, продукція хім. промисл-ті, мі­неральні продукти. У загальному обсязі імпорту товарів перева­жають мінера-льні продукти, машини, устаткування, засоби транс-порту. Основні статті екс-порту укр. продукції до економічних союзів у 2006 р.: - країни СНД: продукція машинобудування, чорні і кольорові метали, продукти харчування; - країни Цен-тральноєвропейської зони вільної торгівлі (ЦЕФТА): мінеральні продукти, чорні і кольорові метали;- країни ЄС: чорні і кольорові метали, а також вироби з них, мінеральні продукти, продук-ти росл. походження. Змен-шення експорту товарів машинобуд. галузі. Спос-терігається тенденція збіль-шення імпорту готових продуктів харчування: конд. та ма­каронних виробів. Осн. постачальники продуктів харч-ня – Росія, Польща, країни близького зарубіжжя. Знизився імпорт в Україну м’яса і субпродуктів, що пов’язано із забороною на імпорт окремих продуктів і переорієнтацією вітчизн. експортерів цієї проду­кції з іноз. ринку на внутр.. Розширюється імпорт пшениці з Росії і Казахстану. Серед регіонів У. найбільші обсяги експорту товарів припадають на м. Київ, Доне-цьку, Дніпропетровську, За-порізьку, Луганську, Пол-тавську та Миколаївську обл. Найбільші імпортні надто-дження здійснюються в м. Київ, До­нецьку, Дніпропет-ровську, Запорізьку, Київ-ську, Харківську та Одеську області. В Укр постійно зро-стають обсяги зовн. тор-гівлі по­слугами. У 2006 р. експорт становив 7505,5 млн. дол. США, імпорт –3812,4 млн. дол. Зовнішньоторг. операції з послу­гами здій-снюються зі 209 країнами світу. Найбільша частка в заг. обсязі укр. експорту припадала на трансп.(71,3%), різні ділові, проф. та техн. послуги (11,3 %), послуги з ремонту (3,7 %). У цілому укр. ринок послуг ще недо-статньо розвину­тий,але Укр має перспективи для роз-витку таких секторів послуг, як: - послуги зв’язку; - фін. послуги, у тому числі банк. і страхові; - трансп. послуги (морський, річковий, авіац.); - науково-дослідницькі пос-луги; - послуги туризму. У секторі фін. послуг та телеко-мунікацій вагоме значення має наявність капіталів. Сла-бкість інститу­тів фін. посе-редництва та інфраструктури в секторі телекомунікацій створює перешкоди для ек. зростання, не сприяє швид-кому впровадженню новітніх технологій. Іноз. інв-ції в ці сектори можуть принести більш перспективні, ек. нові технології.

3.2. Специфічні риси міжнародної торгівлі Міжнародна торгівля (МТ) – це особлива сфера МЕВ. Вона має ряд специфічних рис, котрі відрізняють її від внутрішньо-нац. торгівлі. Ці специфічні риси виділяють МТ в предмет спеціального дослідження, потребують модифікації звичайних інструментів ек. аналізу. До специфічних рис МТ відносять: - наявність різних валют; - державне втручання та контроль; - відмінності в здатності до переміщення чинників вир-ва між країнами і всередині країни; - багаторівнева структура сучасної світ. торгівлі; - глобальний хар-р конкурентної боротьби і множинність цін; - наявність двох взаємопов’язаних видів торговельних операцій. Наявність різних валют. Головна відмінність МТ від внутр. полягає в тому, що в МТ здебільшого задіяні різні валюти. Виняток становлять хіба що країни-члени ЄС, де запроваджено спільну валюту – євро. Державне втручання та контроль. У кожній країні є не лише своя власна валюта, а й свій власний уряд, який активно втручається і піддає жорсткому контролю відносини МТ та пов’язані з торговельними операціями валютно-фін. відносини. Уряд кожної суверенної країни своєю торговельною та фінансово-бюдж. політикою породжує свою власну систему мит і обмежень на імпорт, експортні субсидії, своє власне податкове законодавство тощо. Подібне втручання та контроль протизаконні всередині країни. Відмінності в переміщенні чинників виробництва. Розглядаючи особливості МТ, класики політ. економії вказували на те, що чинники вир-ва переміщуються всередині країни, але не між країнами. Мобільність чинників вир-ва породжує тенденцію до вирівнювання доходів на різні чинники вир-ва всередині країни, але не між країнами. Звідси висновок: якщо чинники вир-ва не можуть вільно переміщуватися між країнами, то рух товарів і послуг ефективно заповнює цю прогалину. Багаторівнева структура світ. торгівлі. За визначенням, МТ є обміном товарів та послуг між країнами (фірмами різних країн), пов’язаними з проходженням товарів через нац. митні кордони окремих держав. Але зараз товарний обмін між країнами створює лише один з рівнів світ. торгівлі. У зв’язку з регіональною ек. інтеграцією поряд з історично розвинутими торговельними зв’язками між країнами виникли такі види торгівлі, як внутрішньорег. та міжрег., коли внутр. митні кордони між країнами, що входять до рег. торговельних союзів, перетворилися на заг. кордон регіону. МІЖНАРОДНА КОНКУРЕНЦІЯ. Для забезпечення всього спектра торговельних відносин дедалі частіше застосовується термін «світ.торгівля», а термін «МТ» вживають не лише до торгівлі між країнами, але й до всіх існуючих типів торговельних потоків. На світ. ринку переважає олігополістична конк-ція, тобто конк-ція декількох великих фірм, що контролюють значну частину вир-ва і збуту того чи іншого товару. Характерною рисою такої кон-ції є взаємозв’язок фірм, що входять в олігополію, при прийнятті рішень щодо цін та обсягів вир-ва. Особливістю міжн. конк-ції є її глобальний хар-р. Стратегія конкур. боротьби на світ. ринку безпосередньо залежить і від заг. стану світ. гос-ва, і від соц.-ек. становища різних країн, їх торговельної, валютно-кред. політики, від дій міжн. ек. угруповань та міжн. ек. організацій. Глобальність міжн. конк-ції породжує множинність цін МТ. Множинність цін означає, що на один і той самий товар може мати ряд цін залежно від умов ринку тієї чи іншої країни, регіону та хар-ру угод: - ціни за звичайними комерційними угодами; - ціни за кліринговими угодами; - ціни за програмами допомоги тощо. ТРАНСФЕРНІ ЦІНИ. Зростання в МТ частки внутрішньокорпораційних товарних потоків істотно підвищує значення трансферних (виутрішньофірмових) цін у системі світових цін. Трансфертні ціни – умовно-розрахункові ціни, які використовуються в межах ТНК для встановлення госп. зв’язків між їхніми підрозділами, що знаходяться в різних країнах. Вони формуються залежно від стратегії ТНК і становлять предмет комерційної таємниці. Звідси – численні зловживання ТНК по відношенню до суб’єктів світ. гос-ва, в тому числі до окремих держав та профспілкових організацій. ОСНОВНІ ВИДИ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ: ЕКСПОРТ ТА ІМПОРТ. Специфікою міжн. обміну є наявність двох різних видів торговельних операцій: експорту та імпорту. Експортна операція являє собою продаж іноз. покупцеві товару з вивезенням його з країни продавця за кордон. Особливим різновидом експорту є реекспортна операція - це купівля товару в іноз. продавця, ввезення його в країну покупця, а потім перепродаж цього товару (без його перероблення) за кордон іноз. покупцеві. Імпортна операція являє собою купівлю товару в іноземного продавця і ввезення його в країну покупця. Різновидом імпорту слід вважати реімпортну операцію, тобто зворотне ввезення з-за кордону вітч. товару, який не піддавався там переробленню. Правовою формою, що відображає зовнішньоторговельні операції, є контракт. Його предметом може виступати: купівля-продаж товару; виконання підрядних робіт; оренда; обмін.

3.3. Значення міжнародної торгівлі. Нині жодна країна світу не може обійтися без зовн. торгівлі. За допомогою зовн. торгівлі нац. ек-ка взаємодіє з госп-вами ін.. країн. Водночас вона є осн. каналом, за доп-гою якого світ. ринок через посередництво інтернац. вартості, світ. цін впливає на нац. вир-во, диктуючи конкурентні техніко-ек. параметри вир-ва, рівень витрат, стандарти якості, критерії ефект-ті тощо. Світ. вир-во, як і вир-во окремих країн та регіонів, протягом останніх 30 років стало дедалі більше залежати від зовн. торгівлі. МТ є важливим засобом збалансованості між виробн. можливостями та перевагами споживачів, дає змогу отримувати продукти, в яких відчувається дефіцит, і реалізувати надлишок, який не поглинається внутр. ринком. Тим самим МТ дає змогу досягти вищого рівня задоволення потреб для населення кожної з торгуючих країн (хоча, може, і не однаковою мірою). Всі країни так чи інакше залежать від МТ. Але міра залежності різна. Вона визначається як відношення половини вартості МТ (експорт та імпорт) до ВВП. Хоча за заг. обсягом операцій у системі світогосп. зв’язків МТ останнім часом втратила провідне місце, її обсяг і значення зростає. Про це свідчить зростання обсягів МТ. Ек-сти навіть стверджували про вибуховий хар-р цього зростання в 90-х роках XX ст., коли обсяги МТ зростали на 6 % щорічно. За останні 30 років МТ досягла вищих темпів зростання в 2000 р. – 12,5 %, що становило приблизно 8 трлн. дол. США. Такий прискорений розвиток МТ пов’язаний насамперед з посиленням процесу лібералізації міжн. відносин, підвищенням попиту на промислові товари, частка яких у сукупному обсязі світ. експорту становить 70 %, а також із поглибленням поділу праці, спеціалізації і кооперування вир-ва. Швидкі темпи зростання МТ сприятливо впливають на ек-ку країн, що розвиваються, стимулюючи їх експорт. Середньорічне зростання експорту цих країн становили в середньому за період 2003-2006 рр. близько 12 %. СОТ прогнозує подальше зростання обсягів МТ у XXI ст. Реалізму прогнозам СОТ надає те, що ця організація виходить з багатофакторного аналізу в прогнозуванні основних тенденцій розвитку МТі: поліпшення госп. кон’юнктури в розвинутих індустріальних країнах, а також у країнах Південно-Східної Азії та Лат.Америки; активне включення до МТ країн Центр. та Сх. Європи тощо. Важливо відзначити, що зростання обсягів МТ випереджає зростання обсягів вир-ва. У 2006 р. зростання обсягу вир-ва становило 3 %. Це відбувається за рахунок поглиблення МПП, становлення та розвитку нових видів поділу праці, які лежать в основі міжн. ек. інтеграції та внутрішньофірмового обміну. У зв’язку з цим достатньо зазначити, що в ЄС – найбільш інтегрованому міжн. ек. угрупованні – торгівля випереджала вир-во у 3 рази.

3. Регулювання між народ-ної торгівлі (МТ). Багатостороннє державне регулювання МТ має місце тоді, коли торгова політика узгоджується і регулюється угодами. Прикладом є ГАТТ, СОТ, ЮНКТАД, ЮНІДО, ЮНІСТРАЛ. Світова організація торгів-лі (СОТ) – це провідна міжн. ек. організація, членами -156 країн, на долю яких припадає більше 96% обсягів світ. торгівлі; її функціями є встановлення правил міжн. сис-ми торгівлі і вирішення спірних питань між країна-ми-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєдна-ння ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснювати-меться майже весь світ. торговельний оборот товарів та послуг. Цілі СОТ: - підвищення життєвого рівня; - забезпечення повної зайня-тості; - постійне зростання доходів і ефект. попиту; - розширення вир-ва товарів і послуг та торгівлі ними; - оптимальне використання світ. ресурсів згідно з цілями сталого розвитку; - захист і збереження навк. сер-ща. Генера́льна уго́да з тари́фів і торгівлі (ГАТТ) — міжн. угода, досягнута 30 жовт-ня 1947 між 23 державами у Женеві (Швейцарія), згідно з якою кожна з них погодилася забезпечити ін-шим рівний і недискримі-наційний режим  торгівлі, скорочувати ставки мита на основі багатосторонніх домо-вленостей, і з часом усу-нути імпортні квоти. У  1995 перейменовано на СОТ. Організація Об'єднаних Націй з промисл.розвитку, ЮНІДО (англ. UNIDO - United Nations Industrial Development Organization)— спеціальна установа ООН, створена у 1966 р., мета якого полягає у сприянні промисл. розвитку та прискореній індустріалізації країн, що розвиваються шляхом мобілізації нац. і міжн. ресурсів. До складу ЮНІДО входять 171 дер-жав. Україна є чле­ном цієї організації з1985 р. Гол. орган ЮНІДО - Генеральна конференція. Оперативна діяльність ЮНІДО полягає: *в наданні техн. доп-ги країнам, що розвиваються у здійсненні конкретних про-екттів; *в розробці регіон-х довгострок. стратегій роз-витку. Допоміжна діяльність ЮНІДО включає збір, узагальнення, публікацію інф-ції, проведення дослі-джень, організацію конфе-ренцій з питань промисл. розвитку. ЮНІДО має "Банк промислової та технологічної інформації". Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) заснована в 1964 р. є постійний орган Генеральної Асамблеї ООН.  До складу ЮНКТАД входять усі держави - члени ООН, а також країни - члени її спеціалізованих установ, або МАГАТЕ. Конференція налічує 190 країн-членів. Основні завдання — спри-яння розвитку МТ, рівно-правної, взаємовигідної спів-праці між державами, виро-блення принципів політики в МТ, механізмів її функ-ціонування; основною метою якого є інтеграція до світ. ек-ки країн, що розвиваються, а також сприяння вико-ристанню можливостей у сфері торгівлі та розвитку, що виникли внаслідок глобалізаційних процесів. До компетенції ЮНКТАД відносяться питання торгівлі, фінансів, технологій, інвестицій та сталого розвитку.

5.3. Nорговельна політика країн з перехідною економікою(ПЕ)Країни з ПЕ стикаються з проблемами, аналогічними проблемам країн, що розвиваються: зміна ек. структури, адепта-ція до ринк. ек-ки, мо­дернізація виробничого апарату та інфраструктури і т. ін. Завдання ці не можуть бути вирішені лише за допомогою ринкових сил. В умовах спаду вир-ва і масового безробіття «відкритість» ек-ки може стати руйнівним чинником, якщо не буде супрово-джуватись системою протек-ціонізму, тобто захистом окремих видів виробництв від іноземної конкуренції, якщо торговельні відносини з партнерами не матимуть характеру співробітництва і не ґрунтуватимуться на погодженні та координації економічної політики (на зразок ЄС).

Для країн з ПЕ, саме через їх слабку готовність до комерц. діяльності, до міжн. конку-ренції необхідний період адаптації до принципів лібералізму, а з боку світ. співтовариства – вироблення таких форм довір’я і співробітництва у відносинах з цими країнами, які були покладе­ні в основу Плану Маршалла після Другої світової війни.

Отже, перед країнами, що розвиваються, і країнами з ПЕ стоїть дилема: з одного боку, неможливо відгоро-дитися протекціоністськими бар’єрами, бо це обмежує можливість оволодіти досяг-неннями технологічної та управлінської революції, стимулюючий вплив міжн. конкуренції на параметри вир-ва; з іншого – дотримання принципів свободи торгівлі приводить до виникнення об’єктивної ситуації «ек. колоніалізму».

Враховуючи історичний досвід, можна сформулювати деякі закономірності в торговельній політиці, які повинні враховуватися державними діячами при ухваленні рішень:1. Коли групи, зацікавлені в експорті, мають лобістську органі-зацію, державна політика великою мірою орієнтується на вільну торгівлю.2. Полі-тика здебільшого орієн-тована на вільну торгівлю в країнах, де імпортована продукція не конкурує з внутрішнім виробництвом або є сировиною для важливих галузей. Протекціонізм неперекон-ливий, коли нічого захищати. 3. Економічна депресія і швидке зростання конку-руючого ім­порту сприяє виникненню протекціонізму як природної реакції на захист зайнятості і доходів. Хоча це не означає, що протекціонізм – найкращий спосіб захисту робочих місць і доходів, яким загрожує конкуренція імпорту.

5.4. Державний вплив на міжнародну торгівлю.Загальна характеристика країн світу в напрямі соціально-орієнтованої ринкової економіки породжує дві тенденції в дер­жавному регулюванні економіки. Одна з них – це послаблення економічної влади держави над суб’єктами ринкової економіки, особливо над ТНК, котрі набули майже повної незалежності від своїх урядів. Друга – наростання особливої значущості державних рішень щодо міжнародної торгівлі для внутрішнього та соціально-економічного розвитку країни. Національне виробництво і споживання стають дедалі більш залежними від зовнішньої торгівлі, щораз більшою мірою інтегруються в міжнародний обмін: зростаюча частина виробництва товарів і послуг призначається для експорту, а споживана імпортується. Далі, стан платіжного балансу країни впливає на можливості економічного зростання і добробуту нації. Нарешті, необхідність у ході господарської інтеграції координа­ції соціально-економічної політики різних країн неминуче потре­бує державного втручання в усі її напрями, в тому числі і в торговельний.

Державний вплив у галузі міжнародної торгівлі може здійснюватись по лінії розширення або обмеження торгівлі за допомо­гою управління торговельними бар’єрами або по лінії мобілізації внутрішніх можливостей (ресурсів) конкурентної позиції націо­нальних фірм у різних сегментах світового ринку.

2.5. Сутність та структура МЕ. МЕ функціонує за специфічною схемою, яка включає в себе екон окремої країни у її взаємозв'язку із екон ін країн Міжн екон проявляється у конкретних формах а саме: міжнар торгівля товарами та послугами; міжнар рух факторів вир — капіталу, роб сили, техн; міжн торгівля фін інструментами — валютою, цп, дериватами, кредитами; міжн розрахунки; міжн еконінтеграція; міжн зусилля у розв´язанні глобальних проблем. Міжн регулювання і нагляд за світовими еконпроцесами здійснюють понад 100 міжнар організацій. Вони покликані спостерігати за світовим екон розвитком, запобігати дисбалансам та надавати країнам всебічну підтримку. Серед нихМВФ (макроекономічна політика), Всесвітня торгова організація (торгова політика), Група Світового банку (структурна політика), система ООН (соціальна політика) тощо.світ госп це – сук екон відносин, що скл в результаті міжнар обміну товарами, переміщення капіталів за межі нац кордонів, міжн міграції роб сили До структури МЕВ входять:міжн торгівля товарами і послугами;валюта і валютні відносини;міжн кредит і прямі іноз інвестиції.міжн переміщення трудових ресурсів; міжнародне переміщення технологій.

3.4.Сутність, структура та динаміка МТ. МТ є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжн. поділу праці, і виражає їхню взаємну ек. залежність. Сучасні тенденції в структурі та динаміці світ. торгівлі зумовлені динамікою розвитку суспільного поділу праці у світогосподарській сфері. За географічною класифікацією країни поділяються на 3 основні групи; - промислово розвинуті країни з ринк. ек-кою та високим рівнем доходів населення; - країни з перехідною економікою країни; - країни, що розвиваються, включаючи нові індустріальні країни (НІК). Товарна структура світ. торгівлі значною мірою визначається законом порівняльних переваг. У країнах з перехідною ек-кою з усіх позицій частка як у експорті, так і в Імпорті (крім палива) в загальному обсягу товарообігу істотно скоротилась. НТП дедалі більше впливає на динаміку структури світ. торгівлі. Структура МТ за товарними формами: Традиційно об'єкти МТ розподіляються на товар-продукт та товар-послугу, котрий на відміну від товару - продукту не набуває уречевленої форми, а виготовляється і споживається в основному одномоментно і не підлягає зберіганню . Нові товарні форми: товар-група, товар-об'єкт, товар-програма. Товар-група - поширення на світ. товарних ринках відбувається у двох формах:1. перетворення товарної маси в товари групового асортименту; 2. об'єднання товарів у комплектні поставки.. Товар-об'єкт -(підприємство) пов'язаний із створенням великих підприємств різного призначення, що реалізуються на світ. ринку. .Товар-програма -пов'язаний з різко вираженим зростанням наукомісткості, з проривом у галузі нових ідей і технологій.. Структура МТ за рівнем торговельних потоків: це — внутрішньо корпораційний обмін, тобто торгівля між підприємствами однієї і тієї ж ТНК, які знаходяться в різних частинах світу; наднаціональна торгівля охоплює значну частину стратегічного поверху світ. торгівлі і має справу значною мірою з новими товарними формами. За внутрішньо корпоративним обміном — майбутнє світ. торговельних відносин. На сьогодні його частка становить понад 1/3 світ. товарних потоків.

3.5.Види МТ та їх порівняльна характеристика. Осн. видами МТ є: традиційна торгівля, торгівля продукцією в рамках кооперації, зустрічна торгівля. Традиційна торгівля — це торгівля між суб’єктами різних нац. ек-к за традиційними правилами, тобто за формулою: товар—гроші (залежно від попиту і пропонування). Торгівля продукцією в рамках кооперації — це спосіб реалізації продукції між суб’єктами міжн. виробничої кооперації, котра здійснюється, як правило, за трансфертними цінами в пільговому режимі. Зустрічна торгівля — це сукупність міжн. торговельних угод, за укладання яких закупівля продукції супроводжується зворотним постачанням товарів з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій. Особливістю світ. ринку є те, що суттєвий вплив на МТ має зовнішньоекономічна політика окремих держав та їх груп. Історично склались два протилежних види такої політики: протекціонізм і вільна торгівля. Протекціонізм — це політика обмеження імпорту, що проводиться з метою захисту нац. ек-ки, стимулює розвиток вітч. вир-ва. Інструменти політики протекціонізму поділяються на тарифні та нетарифні. Тарифні заходи пов’язані з митними зборами (адвалерні, специфічні, змішані мита), а нетарифні — з ліцензуванням і квотуванням експортно-імпортної діяльності. Свобода торгівлі — це зовнішньоторговельна політика, яка не обмежується жодними протекціоністськими бар’єрами. За її проведення держава утримується від безпосереднього впливу на зовн. торгівлю і дозволяє їй розвиватися під впливом попиту та пропонування. Традиційно вважалося, що найбільшою мірою інтересам країни відповідає політика вільної торгівлі, яка, ґрунтуючись на принципі порівняльних переваг, сприяє ек. розвитку і світ. економіці в цілому, стимулює конкуренцію і обмежує монополію, розширює коло товарів і послуг, що пропонуються споживачам. Проте в ек. дійсності абсолютно вільної торгівлі не існувало ніколи. Уряди всіх країн тією чи іншою мірою використовують певні обмеження на шляху руху міжн. потоків товарів і послуг. Основною ж тенденцією розвитку світ. торгівлі на сучасному етапі є її лібералізація. Значно зменшено рівень митних тарифів, скасовано чимало обмежень, квот тощо. Одночасно зростають протекціоністські тенденції на рівні ек. угруповань, торговельно-економічних блоків.

1.3. Регіональна структура світ. гос-ва. Підсистемами світ. госп-ва на наднац. рівні є регіональні угруповання країн, що склались на договірній основі. Розріз-няють 5 великих районів регіональної інте­грації, які відрізняються рівнем і змістом інтеграційних процесів: 1)Рег. інтегр. формування в Європі, тут інтеграція проходить найефективніше:

-Європейський Союз (ЄС): Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Швеція та інші;

-Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ); -Співдружність Незалежних Держав (СНД); -Організація Чорном. економ. співробітництва (ОЧЕС).

В межах колишнього СРСР утворюються локальні об’єднання з більш дійовими зв’язками: співтовариство Росії і Білорусі, ЄврАзЄС, ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова), Єдиний ек. простір (ЄЕП). Але існують політичні розбіжності в цих країнах.