4.1. Територіальний аспект структури та динаміки міжнародної торгівлі (мт).

Географ. структура світ. торгівлі відображає як заг. стан світ. ек-ки, так і її структуру, що ґрунтується на класифікації країн. За цією класифікацією країни поді-ляються на три основні групи: промислово розвинуті країни з ринк.ек-кою та високим рівнем до-ходів населення; країни з перехідною ек-кою; країни, що розвиваються, включа-ючи НІК.

Після ІІ світ. війни доміну-юче становище в торгівлі займали США. У 1953 р. їх експорт перевищував сумар-ний експорт Англії, Франції та Німеччини. З тих пір частка США в між­н. торгівлі знизилась майже наполо-вину. З 1989 р. їх випе­реджає ФРН, яка посідає перше місце серед світ. експортерів. Знизилася частка Англії, а Японія, яка в 1963 р. посідала лише 14-те місце, перемістилась на 3-є місце, істотно наблизившись до США. Поліпшили свої позиції Франція та Італія. В групі країн, що розвива-ються, зростання експорту відбулося в країнах Перської затоки. У Південно-Східній Азії значно збільшили експорт Тайвань, Гонконг, Південна Корея та Сінгапур. Вчотирьох вони реалізують 9,6 % світ. експорту проти 6,5% Японії. Ці країни забезпечують 16 % заг. ім.-порту промисл. продукції в США та 29 % для Японії (головним чином високо-технологічні товари).

Такі країни, як Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія, а тепер і Китай, мають досить місткий нац. ринок. Одні з них (Бразилія, Мексика) більше орієнтовані на екс-порт, інші (Індія, Аргентина) – більше на внутр. ринок.

Конкуренція НІК про-являється на трьох рівнях: на внутр. ринку деяких з них, на внутр. ринках усієї суку-ності країн, що розвива-ються, і на ринку промис-лово розвинутих країн. На ринку ПРК країни, що роз-виваються, завойовують такі сектори, як текстиль, одяг, шкіри, транзистори, теле-візори тощо.

15 провідних країн-екс-портерів та імпортерів вісім знаходяться в Зах.Європі, що свідчить про ключову роль цього регіону в світ. ек-ці.

Порядок країн не один і той самий для експортуючих і імпортуючих країн.

1 місце за обсягом експор-ту та імпорту на світ. ринку посідає Європа, 2 місце на-лежить Азії, 3 місце зай-мають країни Півн.Америки.

Внесок у світ. торгівлю ре-гіонів Лат. Америки, бли­ж-нього Сходу та Африки незначний. Країни Центр. Євро­пи, як і країни СНД, також відіграють незначну роль у МТ, їх зовн. ек. зв’язки перебувають в стадії формування.

Переважна частина світ. торгівлі припадає на ПРК. Протя­гом десятиліття частка цих країн становила 70 % світ. това­рообігу. Дуже важливу частину світ. тор-гівлі становить рег. торгівля. Лідирує в цьому напрямі ЄС, частка якого в світ. то­ргівлі сягає 38,7 %.

Інтеграція тихоокеанських країн охоплює понад 27 % світ. торгівлі і має тенденцію до зростання. Істотна час-тина світ. торгівлі припадає на товарообмін між країнами, які пов’язані між собою історично та географічно.

4.2. Структура між. торгівлі (МТ) за групами та видами продукції. Товарна структура світ. торгівлі значною мірою визнача­ється законом порівняльних переваг. «Недостатні елементи», не­обхідні для відтворюваного процесу, країни імпортують з-за кор­дону. Для покриття імпорту товари, за якими країна має порівняльні переваги, ідуть на експорт.

У торгівлі товарами хар-ною тенденцією є зростання частки торгівлі продукцією обробної промисл-ті і скорочення частки сировини й продовольства. У продукції обробної промисл-ті провідне місце належить устаткуванню і транс­п. засобам,а також хім. товарам, чорним та кольоровим металам, текс­тилю. Серед сировини та продовольчих товарів найбільшу роль відіграють продовольство й напої, мінеральне паливо та інша сировина. У СТ товарними видами продукції найвищі по­казники зростання мають паливні види продукції та офісне устатку­вання.

Частка паливної продукції, яка досягла 10 % СТ в 2005 р., не дуже змінилась порівняно з рівнем 1990 р. Світ. експорт с/­г-кої продукції досяг найменшого показника зростання серед усіх інших категорій. У 2005 р він підвищився на 2 % і до­сяг 650 млрд. дол.; внаслідок цього його частка у СТ товарами впала до рекордно низького рівня – 9 %.

Для країн Зах.Європи, Півн.Аме­рики та Азії, які відносяться до промислово розвинутих і НІК і в яких переважають набуті конкурентні переваги, в структурі експорту переважає продукція обробної промисл-ті. А в країнах Близького Сходу та Африки досить висока частка видобувної проми­сл-ті. Європейські країни з перехідн. ек-кою інтенсив­но використ-ть свої природні конкурентні переваги.

В товарній структурі експорту та імпорту ПРК вища частка експорту готової продукції порівняно з її імпортом, вища частка імпорту палива, приблизно рівна частка імпорту та експорту си­ровини, харчових та с/г-ких продуктів, зменшення частки експорту та збільшення частки імпорту текстильних виробів, збільшення імпорту хім. продуктів, машин і транс­п. устаткування.

У товарній структурі країн, що розвиваються спостеріга­ється скорочення частки палива, харчових продуктів та с/г-кої сировини в експорті, та машин, продукції метало­обробної промисл-ті – в імпорті.

У країнах з перехідн. ек-кою з усіх позицій частка як у експорті, так і в імпорті (крім палива) в заг. обсязі това­рообігу істотно скоротилася.

НТП дедалі більше впливає на динамі­ку структури СТ. Нині переважна частина іннова­ційної продукції створюється і реалізується всередині ПРК.

Відзначимо ще один напрям структурних змін у СТ. Він характерний для ПРК з високим рівнем доходів, у тор­гівлі між якими збільшується частка предметів розкоші – това­рів тривалого корист-ня – та зменшується частка предметів першої необхідності. Зокрема, знижується частка продовольства.

3.7. Механізм ціноутворення на світових товарних ринках. Міжнародна (світова) ціна – це грош. вираз інтернац. вартості вир-ва. У більш практичному плані міжн. ціна – це ціна, за якою здійснюються великі комерц. роздільні експортно-імпортні операції з оплатою у вільноконвертованій валюті. Ключовою особливістю міжн. ціни на відміну від внутр. є множинність, коли по одному й тому ж товару можуть встановлюватися різні ціни або ціна різного рівня. Множинність міжн. цін обумовлена наступними факторами: - відмінностями торгової політики по відношенню як до конкретних ринків, так і до тих чи інших імпортерів; - валютною держ. та міждерж. політикою; - політикою протекціонізму; - відмінностями в методології та методиці розрахунку цін; - ін. факторами. Виходячи з особливостей ціноутворення як правило виділяють дві основні групи цін: - на продукцію обробної промисл-ті; - на сировину. Ціни в МТ систематизуються за наступними ознаками: 1) За напрямком товарних потоків: * експортна ціна – ціна за якою товар реалізується зарубіжному контрагенту; * імпортна ціна – ціна по якій товар купується у зарубіжного контрагента. 2) За умовами розрахунків: * ціна комерційних угод - відображає інтернаціональну ціну виробництва при звичайному порядку здійснення угоди купівлі-продажу; * ціна клірингових розрахунків – ціна товару, в якій враховані умови і особливості клірингу. Кліринг – це система безготівкових розрахунків за товари та послуги, заснована на заліку взаємних вимог та обов’язків.