5.6. Економічні інститути, що регулюють міжнародну торговельну політику

Світоторговельні зв’язки – це досить розгалужена система, яка регулюється різними спеціалізованими міжнародними економічними інститутами. Найважливіші з них: Світова організація торгівлі (СОТ), Конференція Організації Об’єднаних Націй з тор­гівлі й розвитку (ЮНКТАД), Міжнародний торговельний центр (МТЦ), Комісія Організації Об’єднаних Націй з питань права міжнародної торгівлі (ЮНІСТРАЛ).

Комісія Організації Об’єднаних націй з питань права міжнародної торгівлі – ЮНІСТРАЛ заснована в 1966 році. Вона є головним правовим органом ООН у галузі прав міжнаро­дної торгівлі.

Функції ЮНІСТРАЛ:

-уніфікація права міжнародної торгівлі;

-координація роботи міжнародних організацій у сфері права міжнародної торгівлі;

-сприяння широкої участі держав в існуючих міжнародних конвенціях і розробці нових міжнародних конвенцій з права міжнародної торгівлі;

-підготовка кадрів у галузі права міжнародної торгівлі, особливо для країн, що розвиваються.

Діяльність ЮНІСТРАЛ знаходить головне вираження в розробці й прийнятті конвенцій – документів, у яких містяться узгоджені норми, принципи й стандарти в галузі міжнародного тор­говельного права.

Найбільш змістовною була Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Вона встанови­ла єдині норми регулювання купівлі-продажу, що багато де в чому усунуло розходження в національних законодавствах. Конвенція надає партнерам широкі можливості для укладення взаємовигідної торговельної угоди.

ЮНІСТРАЛ здійснює постійну роботу щодо уніфікації національних законо­давств, що регулюють купівлю-продаж товарів.

СОТ – гол. міжн. регулятор світ. торгівлі. Вона перетво-рена з Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) у 1995 р. Гол. метою ГАТТ було забезпечення умов для розвитку МТ, послаблення торговельних бар’єрів та ре­гулювання торговельних спорів. Осн. форма діяль-ності ГАТТ -проведення міжн. бага-тосторонніх торговельних переговорів – раундів, на яких обго-ворювались актуальні проблеми торговельної політики і визначались юр. норми, правила й принципи світ. тор­гівлі. Таких раундів до 1995 р. відбулося вісім. Восьмий, Уругвайський, раунд (1986 – 1993 рр.) прийняв рішення про перетворення ГАТТ у Світову ор­ганізацію торгівлі. Дев’ятий, Доський, раунд (перший раунд у рамках СОТ) почався 2001 р.

Україна стала 152-ю країною-членом СОТ в 2009р.. Штаб-квартира СОТ зна­ходиться в Женеві. Головною метою СОТ є лібералізація МТ, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до нац. ринків і джерел сиро­вини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення світ. ек-ки, зрос-тання інвестицій, розши-рення торговельних зв’язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі.Функції СОТ:

-нагляд за станом світ. торгівлі й надання консуль-тацій з питань управління в галузі МТ; -забезпечення механізмів улаштування міжн. торговельних спорів;

-розробка й прийняття світ. стандартів торгівлі;-нагляд за торговельною політикою країн; -обговорення нагаль-них проблем МТ.Осн. принципи діяльності СОТ:

Принцип найбільшого сприяння (принцип недискримінації)-країна му-сить надати своєму парт-нерові по СОТ такі ж самі привілеї, які вона надає будь-якій іншій державі.

Принцип нац. режиму-країни-учасниці повинні встановлювати для товарів своїх партнерів по СОТ такий самий режим, як і для своїх товарів на власному ринку.

Принцип захисту національної промисловості. Якщо все ж таки країна мусить ввести імпортні тарифи для захисту своєї промисловості, то це мають бути саме митні тарифи, а не торго­вельно-політичні заходи (квоти, дискримінаційні стандарти то­що).

Принцип утворення стійкої основи торгівлі- тарифні рівні, які узгоджені в рамках СОТ, не можуть переглядатися окремою країною-членом в односторонньому порядку.

Принцип сприяння справедливій конкуренції. Основна позиція СОТ полягає в забороні застосування субсидій та демпінгу.

Принцип дій у надзвичайних ситуаціях. Якщо країна потер­пає від якогось непередбаченого лиха, то вона може тимчасово вийти за межі взятих на себе тор­говельних обов’язків (може підвищити тариф, увести квоти тощо), але за узгодженням з СОТ.

Принцип регіональних торговельних домовленостей - для регіональних інтеграційних угруповань може встано­влюватись особливий режим, виняток з узгоджених правил.

Між СОТ і ГАТТ є певні розбіжності.

-ГАТТ вважалась тимчасовим закладом, а СОТ – постійна організація;

-ГАТТ не мала ста­тусу спеціалізованого закладу ООН, а СОТ має.

-сфера діяльності ГАТТ обмежувалася торгівлею товарами, а СОТ займається також торгівлею послугами й то­рговельними аспектами інтелектуальної власності.

Сфера діяльності СОТ охоплює: митно-тарифне врегулювання; антидемпінгове врегулювання; використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торгівлю окремими товарами та ін.

Організаційна структура СОТ:

1- Конференція міністрів є вищим органом СОТ. Вона склада­ється з міністрів торгівлі і скликається раз на два роки. На Конференції розгляда­ються найактуальніші питання регулювання торговельної політи­ки, подальшої лібералізації міжнародної торгівлі, вдосконалення правил і стандартів у торгівлі.

2-Генеральна рада – виконавчий орган. Вона складається з представниць країн-членів і здійснює поточну роботу. Окремі за­сідання Рада проводить як Комісія з регулювання спорів або як Комісія з контролю торговельної політики.

3-Рада з торгівлі товарами здійснює контроль за дотриманням багатосторонніх угод з торгівлі товарами, їй підпорядковано 14 комітетів, які відають питаннями доступу до ринків, сільського господарства, заходами щодо санітарії й фітосанітарії, інвестицій, субсидій і компенсацій, мита, технічних перешкод у торгівлі, антидемпінгової практики, ліцензування імпорту тощо.

4-Рада з торгівлі послугами надає допомогу групам перегово­рів з таких питань: базові телекомунікації, рух фізичних осіб, по­слуги з морських перевезень, їм підпорядковані Комітет з торгів­лі фінансовими послугами й Робоча група з професійних послуг.

5-Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної влас­ності (ТРШС) здійснює контроль за дотриманням інтелектуаль­ної власності , а також бореться з міжнародною торгівлею підробленими товарами.

6-Секретаріат – виконує поточну адміністративну роботу; очолюється генеральним директором. До секретаріату входить відділ технічного співробітництва й професійної підготовки; він надає допомогу країнам, що розвиваються, в формі інформації, довідкової документації, посилання місій, організації семінарів.

Країни, що не входять до СОТ, знаходяться в невигідних умо­вах. По суті, вони підлягають торговельній дискримінації, бо на них не поширюються пільги, які члени СОТ надають один одно­му.

Конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі й розвитку – ЮНКТАД – орган Генеральної Асамблеї ООН, заснована в 1964 р. Головна ідея полягає в перенесенні на­голосу в механізмі регулювання на користь країн, що розвива­ються, особливо найменш розвинутих. Ці принципи знайшли особливе відбиття в «Хартії економічних прав і обов’язків дер­жав», яку було розроблено ЮНКТАД І прийнято Генеральною Асамблеєю в 1976 р.

Штаб-квартира організації знаходиться в Женеві.

Головна мета ЮНКТАД – сприяти МТ для прискорення міжн. розвитку, особливо країн, що розвиваються.

Мета: - активізація міжуря-дового співробітництва розвинутих країн і країн, що розвиваються;- зміцнення співробітництва країн, що розвиваються, між собою;

- координація дій бага-тосторонніх інститутів у галузі МТі й розвитку;

- мобілізація людських і матер. ресурсів через спільні дії урядів і суспільства;

- активізація співробітництва між державами і приватними секторами.

Мета ЮНКТАД визначила її функції: 1) Регулювання тор-говельних та ек. відносин між державами; 2) Розроблення заходів з ре-гулювання МТ сировиною.

3) Розроблення принципів торговельної політики.4) Аналіз тенденцій світ. розвитку і МТ; 5) Об-говорення актуальних проб-лем МЕВ;6) Координація діяльності органів і закладів ООН з питань МТ і розвитку.

7) Співробітництво з міжн. організаціями в сфері МТ (насамперед із СОТ).

Діяльність ЮНКТАД виходить з таких принципів: рівнопра­вність держав у міжн. торговельних відно-синах; недопус­тимість дис-кримінації й ек. тиску; по-ширення режиму найбіль-шого сприяння в МТ; надання пільг країнам, що розвиваються, на основі «невзаємності»; скасування преференцій, якими корис-туються розвинуті країни на ринках найслабших країн; сприяння розширенню екс-порту з країн, що роз-виваються. За ініціативою ЮНКТАД була розроблена й прийнята Інтегрована програма для сировинних товарів (ІПСТ) в 1976 р.; метою програми є стабілізація цін на сировину й сприяння найменш розви­нутим країнам щодо її промислового оброблення.

Крім суто торговельних, ЮНКТАД відає й іншими питаннями міжн. ек. співро-бітництва. Це валюта і фінан­си, морські перевезення, страхування передачі технологій, між­народні інвестиції.

Аналітична діяльність ЮНКТАД охоплює такі сфери: тенден­ції світ. ек-ки та їхній вплив на процес розвитку; макроек. політика; конкретні проблеми розвит-ку. Організаційна структура ЮНКТАД:

1-Конференція – визначає головні напрями політики МТ й розвитку. Рішення Конференції переважно рекомендаційні, вони не обов’язкові до прийняття всіма членами; цим ЮНКТАД суттєво відрізняється від СОТ, де рішення обов’язкові до виконання.

2-Рада з торгівлі та розвитку – виконавчий орган; можливість участі в його роботі представників усіх країн-членів, які побажають. Рада проводить щорічні сесії, на яких об­говорюються питання глобальної політики, проблеми торгівлі, валютно-фін. відносин, торговельної політики, ек. реформ.

Раді підпорядковані функціональні комісії.

3-Секретаріат є частиною Секретаріату ООН; очолюється Ген. секретарем, який є заступником Ген. секре­таря ООН. До Секретаріату входять дві служби - координації й політики та зовн. відносин. Крім того, Секрета­ріат поділяється на 9 відділів. У спільному із СОТ відомстві ЮНКТАД керує Міжн. торговельним центром.

Фінансування ЮНКТАД здійснюється з таких джерел: кошти ПРООН, Європейської комісії, Все-світнього банку, окремих країн – донорів. Серед остан-ніх – переважно захід-ноєвроп. країни та Японія.

Міжн. організації з урегу-лювання світ. товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в основному ринків сировини й с/г-кої продукції. Основна мета таких організацій: - регу-лювати ціни на товари з тим, щоб уникнути їхніх різких коливань; - запобігати затоварювання на ринках відповідних товарів;- вста-новлювати справедливе спів-відношення між цінами на сировинні та промисл. товари; - усувати надмірну конкуренцію між това-ровиробниками за рахунок розподілу ринків учасниками організації; - забезпечувати стабільні поставки товару на світові ринки.

Міжн. товарні угоди спрямо-вані на стабілізацію цін на світ. товарних ринках шля-хом установлення раціона-льного співвідношення між попитом і пропозицією. Для цього ЮНКТАД прийняла Інтеграційну програму для сировинних товарів (1976 р.) і заснувала Спільний фонд для сировинних товарів МТУ – це угоди в системі ЮНКТАД, і вони, по суті, не є організація­ми. Щодо міжн. організацій, то вони поділяються на такі групи:

1-Багатосторонні організації склад-ся як з експортерів сировинних і с/г-ких товарів, так і з їхніх найважли­віших імпортерів. Вони також поділяються на окремі групи:

-Міжн. організації гол. метою вважають запобіган­ня різких коливань цін на товар.

-Міжн. ради - метою є регулювання відносин між учасниками угод шляхом надання інформації про стан і розвиток певних то­варних ринків і узгодження світ. цін. –Міжн. консультативні комітети -надають учасникам угод інформацію про кон’юнктуру ринку, обговорюють проблеми співвідношення вир-ва й експорту товарів, сприяють врегулюванню цін.

-Міжн. дослідні групи з сировинних товарів -вони аналізують тенденції на сировинних ринках і надають відповідні рекомендації країнам-учасникам.

2-Міждерж. організації країн-виробників і екс-портерів сировини скла-даються тільки з виробників та експортерів і не вклю-чають нетто-споживачів сировини. Вони представлені об’єд­наннями країн, що розвиваються (за незначними винятками). Найбільш відомі й впливові:Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК); Асоціація країн-експортерів залізної руди (АІЕК); Асоціація країн-виробників олова (АТПК);

Міжн. торговельний центр ЮНКТАД/СОТ – МТЦ є спільним допоміжним органом СОТ та ООН. Був утворений у 1964 р. в рамках ГАТТ, а з 1968 р. увійшов також до структури ЮНКТАД. Членами МТЦ є члени СОТ та ЮНКТАД. Штаб-квартира знахо-диться в Женеві. Головна мета МТЦ – допомога країнам, що розвиваються, у розробленні та впроваджені програм з розвитку експорту та з удосконалення техно-логії імпортування. Основні завдання МТЦ: - сприяння інтеграції під-в країн, що розвиваються, у світ. торговельну сис-му; - під-тримка нац. програм реа-лізації стратегій торго-вельного розвитку; - під-тримка розвитку торгове-льної інфраструктури; - під-вищення ефективності екс-порту в перспективних секторах ек-ки; - сприяння розвитку міжн. конку-рентоспроможності країн-членів у цілому та в секторі малих та сер. під-в зокрема.

Однією з гол. програм МТЦ по регулюванню МТ є «Сприяння торгівлі». Це комплексна модель техні­чної допомоги в розвитку екс-порту, яка є основою його стратегі­чного розвитку та функціонування. Модель розвиває торговий потенціал країн на трьох рівнях: I рівень: керівні органи та установи, що приймають стратегічні рішення; II рівень: установи сприяння торгівлі (УСТ);

ІІІ рівень: малі та середні підприємства (МСП).

Мета моделі – допомогти суб’єктам цих трьох рівнів у вивченні цільових ринків, знайти можливості для здійснення ефек­тивних експортних операцій. Для цього необхідно оцінити по­треби потенційних покупців, визначити способи їх реа-лізації. Здійснюючи допо-могу в розвитку експортної діяльності, МТЦ намагається стати «партнером по розвитку ефективного екс-пор­ту» (місія МТЦ), що потребує від нього під-вищення якості та зна-чущості послуг. Орга-нізаційна структура:

1-Генеральна рада СОТ і Рада з торгівлі й розвитку ЮНК­ТАД визначають керівні принципи діяльності МТЦ, вони утво­рюють його вищий орган. 2-Об’єднана консультативна група (ОКГ) є виконавчим орга­ном. Вона надає рекомендації з розробки програм вищому органові; розроблює план роботи Центру. Цей план становить части­ну загального Середньострокового плану ООН. 3-Секретаріат очолюється директором-виконавцем; він виконує адміністративну роботу, узгоджує діяльність усіх органів МТЦ, організує роботу консультантів по проектах.

Фінансування МТЦ здійснюється рівними коштами від СОТ і ООН.

Комісія ООН з питань права міжн. торгівлі – ЮНІСТРАЛ заснована в 1966 році. Вона є головним правовим органом ООН у галузі прав МТ. Функції ЮНІСТРАЛ: - уніфікація права МТ; - координація роботи міжн. організацій у сфері права МТ; - сприяння широкої участі держав в існуючих міжн. конвенціях і розробці нових міжн. кон-венцій з права МТ; - під-готовка кадрів у галузі права МТ, особливо для країн, що розвиваються. Діяльність ЮНІСТРАЛ знаходить гол. вираження в розробці й прийнятті конвенцій – доку-ментів, у яких містяться уз-годжені норми, принципи й стандарти в галузі міжн. тор­говельного права. Найбільш змістовною була Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Вона встанови­ла єдині норми регулювання купівлі-продажу, що багато де в чому усунуло розхо-дження в нац. законодав-ствах. Конвенція надає пар-тнерам широкі можливості для укладення взаємови-гідної торговельної угоди.

ЮНІСТРАЛ здійснює пос-тійну роботу щодо уніфікації нац. законо­давств, що регу-люють купівлю-продаж товарів.

Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку — ЮНІДО) — було засновано в 1967 p. рішенням Генеральної Асам­блеї ООН як центральний координуючий орган у сфері допомоги промисл. розвитку країн, що розвиваються.

Цілями ЮНІДО є: -  спри-яння промисл. розвитку і співробітництву на гло­б., рег., нац.. і галузевому рівнях; - сприяння індустрі-алізації країн, що розви-ваються, в тому числі в галузі розробки прир. ресурсів і розвитку інфра-структури; - надання допо-моги країнам з перехідною ек-кою і країнам, що розви-ваються, в реструктуризації і приватизації в промисло­вості; - надання технічної допомоги. ЮНІДО сприяє налагоджен­ню і зміцненню контактів між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, заохочує діяльність, яка сприяє за-лученню ін­вестицій, підтри-муючи процес передачі технології країнам, що розвиваються, і обміну технологіями. В рамках ЮНІДО створено Банк промислової і технологічної інформації по проектах, який може надавати необ-хідну країнам інформацію на їхній запит. Консультативна діяльність ЮНІДО полягає в проведенні конфе­ренцій, нарад, зустрічей представ-ників промисловості, проф.-союзів, споживачів. Крім того, проводяться засідання груп спеціаліс­тів конкретних галузей промисл-ті з проблем промисл. розвитку в регіоні, з питань зміцнення спів-робітництва фін., техн. і нау-кових установ розвинутих країн і країн, що розви-ваються, тощо. Особлива увага приділяється промисл. співробітництву на рівні під-в з використанням механізму цільових фондів і програми промисл. інвестування.Гол. органами ЮНІДО є:

1-Генеральна конференція, яка проводиться один раз на два роки і визначає принципи і політику діяльності ЮНІДО, затвер­джує бюджет, здійснює контроль за використанням фінансових ресурсів;

2-Рада з промислового розвитку (РПР), - розробляє принципи і політику ЮНІДО, розглядає і приймає програму діяльності Організації, обговорює питання ко­ординації діяльності системи ООН у галузі промислового розви­тку, контролює ефективність використання ресурсів Організації, готує і подає на розгляд Генеральної Асамблеї ООН через ЕКОСОР щорічну доповідь про діяльність ЮНІДО;

3-Секретаріат;

4-Представництва ЮНІДО на місцях.

Допоміжними органами ЮНІДО є Комітет з програм і бю­джету і технічні комітети.

Україна також є чле­ном цієї організації з 1985 р. Штаб-квартиру ЮНІДО розміщено у Відні (Австрія).

ЮНЕСКО - Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Організація була створена 16 листопада 1945 . Основні напрямки діяльності предс-тавлені в п'яти програмних секторах: освіта, природничі науки, соц. та гуманітарні науки, культура, комунікація та інформація. На 2011 вона охоплювала 193 країн-держав. Крім штаб-квартири організації в Парижі, існує цілий ряд рег., кластерних і нац. офісів ЮНЕСКО, створених в рам-ках стратегії децентралізації і забезпечують її ефективне присутність у всіх регіонах та областях, а також зв'язок з агентствами ООН та іншими організаціями-партнерами. Адміністративну підтримку мережі забезпечує коор-динаційне бюро ЮНЕСКО. Усього налічується 10 регіональних бюро організації, що працюють в галузях освіти, науки і культури. Найбільші підрозділи розташовано в Турції, Росії (Чечня), та Арабських Еміратах.

Основу структури ЮНЕСКО становить кластерна система. 27 кластерних офісів організації працюють зі 148 країнами-членами і здійснюють взаємодію між країнами в кластері з питань, що знаходяться в компетенції ЮНЕСКО, взаємодія з різними структурами ООН щодо здійснення спільних проектів, а також здійснюють взаємодію з іншими офісами організації з різних напрямків діяльності. Виключення з кластерної системи складають 27 національних офісів, покликаних обслуговувати 9 найбільш густонаселених країн світу, а також пост-конфліктні зони. Україна також входить до їх числа.

Практична діяльність ЮНЕСКО будується на засадах середньострокового плану, розрахованого на 6 років. У свою чергу, на підставі такого плану складаються три дворічні програми. Конкретна робота Організації, що проводиться в рамках затверджених програм i здійснюється за такими головними напрямами:

-Велика програма I — Освіта.

-Велика програма II — Природничі науки.

-Велика програма III — Соціальні та гуманітарні науки

-Велика програма IV — Культура.

-Велика програма V — Комунікація та інформація.

У галузі освіти основні зусилля ЮНЕСКО спрямовані на:

1-сприяння розширенню доступу до базової освіти та ліквідації неписьменності;

2-розвиток екологічної та превентивної, безперервної, професійно-технічної та вищої освіти;

3-сприяння проведенню аналізу та оцінки національних освітніх систем, розробці політики та здійсненню реформ у галузі освіти з метою покращання її якості та адаптації до потреб суспільства;

4-підготовку освітянських кадрів;

5-сприяння визнанню еквівалентності навчальних курсів, свідоцтв і дипломів у сфері освіти.

У галузі науки, окрім згаданих вище довгострокових міжнародних наукових програм, ЮНЕСКО сприяє міжнародній співпраці з розвитку фундаментальних та інженерних наук, вузівської науки та її адаптації до потреб суспільства, розвитку та застосуванню в різних галузях нових інформаційних і телекомунікаційних технологій. У галузі гуманітарних наук реалізуються проекти, що стосуються людських аспектів глобальних соціальних змін і розвитку, зміцнення демократичних процесів, забезпечення прав людини, усунення різного роду дискримінації, участі молоді у розвитку суспільства, питань багатоетнічного співіснування, запобігання національним та етнічним конфліктам, створення клімату соціальної гармонії.

Діяльність ЮНЕСКО в галузі культури охоплює такі сфери:

-збереження та відродження матеріальної і нематеріальної культурної спадщини;

-розвиток мистецтв;

-сприяння розвитку сучасних культур;

-сприяння поверненню втрачених культурних цінностей країнам їхнього походження;

-поширення книг і читання шляхом сприяння розвитку книговидавничої справи;

-розвиток індустрії культури та розробка політики в галузі культури;

-захист авторських і суміжних прав;

-аналіз взаємозв'язку між культурою та розвитком, врахування культурного фактора у розвитку суспільства;

-розвиток культурного плюралізму та міжкультурного діалогу.