13.Класифікація форм держави у діалогах Платона:Політика, Закон, Держава

14.Державно правові погляди Полібія

Держава, згідно із вченням Полібія, виникла об'єк­тивним шляхом. Ідеальною спонукою цього процесу стало прагнення людей до взаємної підтримки і захисту. Очолив об'єднавчий процес найсильніший, влада якого забезпечу­валась виключно шляхом застосування сили. Згодом виник­ла царська влада, яка забезпечувалася уже силою розуму. Вся життєдіяльність у державі врегульовувалася звичаями і законами. Поступово в суспільстві сформувалась уява про добро і зло, критерії шкідливого і корисного для загалу. Так виникло право і судочинство.Полібій створив теорію циклічності форм держави. Емпіричним підмур­ком теорії послужив узагальнений істориком досвід функ­ціонування державних інституцій полісу (міста-держави).Згідно із вченням Полібія історія людства - це історія циклічної зміни форм держави, бо історія людства підкоря­ється єдиному законові природи - законові розвитку і зане­паду. Підпадаючи під його дію форми правління, пройшовши певні етапи свого розвитку незмінно занепадають, еволюціонуючи в інші. Так, монархія в своєму розвитку незмінно прямує до тиранії; аристократія - до олігархії; олігархія - до демократії; демократія - до охлократії, що є останньою і найгіршою з усіх форм правління. Це форма насильства і беззаконня. Демократія, завершуючи цикліч­ний розвиток форм держави, незмінно прямує до монархії. Розпочинається новий виток історії людства.

15.Політико правові погляди грецьких стоїків

Першими, хто заперечив поліс з його державно-правови­ми інституціями, були стоїки. Стоїцизм як філософська течія проіснував з Ш ст. до н. е. до П ст. н. е. Філософія стоїцизму пояснювала світ у саморозвитку, як жи­ву, розумну істоту. Всесвітом керує Логос, він є загальним природним законом, який, проте, має божественний харак­тер. Люди є часткою всесвітнього циклічного про­цесу, синами Божими, а відтак і братами один одному. От­же, на думку стоїків у світі повинне існувати загальне пра­во, так зване природне право, підмурком якого є вічний розум універсуму та розум людини. На зміст природного права не впливають ні місце, ні час. Стоїки тверди­ли, що перед природним правом усі рівні, навіть раби. Збір­ники законів різних полісів є лише блідою копією природ­ного права. Згідно із їхнім вченням жити у злагоді із природним правом - це жити по справедливості.Стоїки розглядали людей, як громадян єдиної світової держави Всесвітньогополісу, а окремого індивіда - громадянином полісу. Громадянами даного полісу, за їхнім вченням, є боги і люди. У ньому править закон, який розумно регла­ментує поведінку людей на принципах міркувань здорового глузду. Здоровий глузд - це закон природи (закон Бога), який є універсальним критерієм добра і справедливості, непорушний у своїх засадах, а його приписи є обов'язко­вими як для можновладців, так і для інших підданих. Тут не повинно існувати соціальної різниці між гро­мадянами: грек і варвар, аристократ і простолюдин, раб і вільний, багатий і бідний - всі оголошуються рівними пе­ред законом природи. єдине, що різнить людей, стоїки визнавали розум і вказували на суттєву різницю між розум­ним і дурнем: «розумного необхідність веде, дурного ж - волочить».Засновником стоїцизму був Зенон (336—264 р. до н.е.). В історії стоїцизму розрізняють три періоди: древній, середній і новий стоїцизм. Головними діячами древнього стоїцизму (III-II вв. до н.е.) є, крім Зенона, були Панетий і Посидоний, а нового стоїцизму (I-II ст. н. е.) — Сенека, Эпиктет і імператор Марк Аврелий.