3.Погляди на державу і право Лао Дзи

З VI—V ст. до н. е. у Ст. Китаї відома концепція даосизму, Родоначальником вважається китайський мислитель кінця VII – початку VI ст. до н.е. Лао Дзи. Дану теорію філософ виклав у тводі «Дао де дзінь». В основі цієї філософії лежить ідея дао (все і ніде, природа і суспільство, це чорне і біле, це я і не я, це життя і смерть, це ти і не ти). Все складається із Дао, людина завжди намагається познати суть дао. На основі даосизму формулюється і концепція Лао Цзи – концепція не діяння. Суть її проявляється в тому, що ні правитель, ні державний апарат, ні піддані не можуть управляти суспільством без дотримання принципів Дао. Лао Цзи заперечує соціальні норми, правові норми, бо вони настільки недосконалі, що порушують гармонію, рівність, повагу і єдність суспільства. Лао Цзи застерігав владу від втручання у життя людей.На думку Лао Цзи імператор є одним із чотирьох величин Всесвіту. Його влада божественного походження. Імператор є подібний до Дао, яке живе вічно. Але повинен керувати без будь-якого примусу, апарату, війська.Відповідно до вчення Лао Дзи , найкращою державою є невеличке князіство (місто-поліс), яке управляється без бюрократій і війська, живе у відповідності із природою і традиціями, має хороших сусідів, з якими спільно приносить жертви Богу.Послідовники даочизму Чжуандзи, Ян Чжу. В основному вони вписувалися в концепцію Лао Цзи. Відмінність у Ян Чжу заключається лише в тому, що він виділяє в суспільстві окремого індивіда, людина по природі егоїстична, тому вона має право боротися з усіма традиціями, пережитками.Згідно з ученням, Дао — найвищий (безликий) абсолют. Держава, суспільство і людина — природна частина Дао і космосу» Всі вони підпорядковуються законам вічності. Цивілізація та її надбання — це штучні утворення, що протистоять природному. Істинна мудрості — відмова від усього штучного. Держава повинна бути маленькою державою-селом, а народ — безграмотним, що дасть змогу зробити головними методами державного управління «мудрість простоти», засновану не на знаннях, а на інтуїції та інертності адміністрації.

4.Погляди на державу і право Мао-Цзи

Мо-цзи (До Ді, 479—400 до н. е.) заснував на­прямок, що отримав назву "моїстична школа". Мо-Цзи заперечує природнє походження держави і права, сталість всіх морально-етичних принципів, не є прихильником патріархальної сили, вперше протиставляє індивідуалізм колективізму.Держава складається з індивідів. Кожен індивід – неповторне явище, кожен прагне до повної автономії. Оскільки люди залежні один від одного, бо один вид, тому мають об’єднуватись, тому що не може протистояти природі не об’єднавшись. Таку можливість людині дала природа, бо наділила унікальною властивістю, якою обділила інші людські організми – любов.Отже, об’єднання людей в єдине ціле - це всеосяжна любов до ближнього, яка спонукає заради ближнього жертвувати своїми благами. Так виникає держава. В свою чергу любов є нічим іншим, як добром, бажанням робити людиною добра. Вона не може заподіювати зло. Злочин трактується як збій в програмі.Взаємовідносини між державами – заперечує кордони, військо Поти інституту сім’ї, бо вона заважає людині вдосконалюватись Немає необхідності в управлінському апараті як такому. Суспільство має управлятися теократами – каста людей, яка в більшій мірі наділена всеосяжною любов’ю, має здійснювати місію по згуртуванню суспільства.На відміну від конфуціанства Мо-цзи сповідував ідею про рівність усіх людей від природи, стверджу­вав, що основою походження держави є договір людей. Верховна влада належить усьому народові, а управління суспільними справами має здійснюва­тись на основі загальновизнаних методів виховання та примусу.Завданням держави є встановлення закону, подо­лання бідності та врахування інтересів усіх грома­дян, звільнення їх од гноблення.