1.Питання з теоретичної частини:

1.Проблеми постіндустріальної економіки України. (55)

Постіндустріальна економіка є еволюційним надбанням індустріальної і характеризується такими рисами: домінуванням сфери послуг та інформації; появою нового базового ресурсу – інформації і знань; домінуванням наукомісних технологій; витісненням праці як типового виду економічної активності в індустріальному суспільстві якісно новим видом діяльності – творчістю.

На постіндустріальній стадії виникає новий базовий фактор – інформація і знання. Подвійність у назві основного фактора призвела до появи таких визначень нового суспільства як «інформаційна економіка», «інноваційна економіка», «економіка знань», «мережева економіка», «нова економіка», що свідчить про намагання авторів об'єднати іноді суперечливі сутнісні ознаки, такі як характер економічного розвитку, базовий ресурс, історичне місце і т. і.

Глобальна криза виявила специфічні національні проблеми, які її загострили: невідповідність між виробництвом і споживанням, недостатній рівень розвитку та недосконала структура економіки, технологічне відставання, низька ефективність і конкурентоспроможність, відірваність грошово-фінансової системи від виробництва. Сучасна криза розкрила не тільки проблеми фінансового сектору, але й більш глибинні проблеми – неузгодженість приватних інтересів (переважно власників корпорацій і банків) із загальнонаціональними.

На початку перетворень, у керівництва Нової незалежної держави Україна не було повного розуміння змісту ринкових перетворень, була відсутня чітка й однозначна стратегія їх впровадження. Єдиним механізмом трансформації було визнано приватизацію. Водночас, регуляторні функції держави в соціально-економічні сфері були зведені до мінімуму соціального забезпечення пенсіонерів. При цьому ключовим пріоритетом української політичної нації, яка лише почала стверджуватись, було і залишається державотворення – формування інститутів незалежної держави. Разом з тим, необхідно чітко усвідомлювати, що української економіки як цілісної системи ніколи не існувало. 81,2% продукції вітчизняних виробників реалізовувалося на задоволення загальносоюзних потреб.

Такий стан речей викликав проблеми, які перешкоджають трансформації України до викликів постіндустріального світу:

— гостре розшарування в суспільстві. Зростає майнова, соціокультурна невідповідність більшої частини населення до вимог нової економіки;

— загострення проблем на ринку праці породжує неконтрольовану трудову міграцію. Українці поступово заміщують традиційні ніші представників «Третього світу»;

— регіоналізація держави. Поглиблення відсталості традиційних аграрних регіонів.

Інфраструктура ринкової економіки в Україні, хоча й в модифікованому вигляді, є доконаним фактом, інституціоналізацію приватної власності завершено. Виробничі, технологічні, ресурсні, людські складові частки колишнього загальносоюзного господарського комплексу на разі є повністю реалізованими. Це дозволяє охарактеризувати Україну, як індустріально-аграрну державу, що до певної міри зберігає інноваційний потенціал ОПК СРСР, радянської академічної науки на загал. Разом з тим, об’єктивною реальністю для національної економіки є корупція на всіх рівнях прийняття господарських рішень, неефективний бюрократичний апарат, постійно зростаючі соціальне розшарування, безробіття та вивіз капіталу.