Білет №4

1.1. Історіософські погляди О. Ольжича особливо виявилися в його поезії:а) «Був же вік золотий...»;

1.2. Вкажіть, з якого приводу з’їхалися додому діти Лавріна Запорожця, героя кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»: г) 55-ліття матері.

1.3. Слова …персонажеві роману …«Марія»: г) Марії.

1.4. Для друку й постановки Сталін заборонив твір О. Довженка: г) «Україна в огні»;

1.5. Слова у п’єсі… належать: в) Платону Ангелу;

2. Розкриття українського менталітету в оповіданні « Три зозулі з поклоном» Григора Тютюнника. Вiчна тема «любовного трикутника» у Гр. Тютюнника iнтерпретується по-новому. Образ любовi тут — як втiлення високоï християнськоï цiнностi, яка пiдносить людину над буденнiстю, очищає ïï душу. Нiхто з героïв твору не поборов свого страждання, не втишив душевного болю. I читач разом iз автором доходить висновку: любов людинi дається якоюсь вищою силою, незалежно вiд ïï волi, бажання, моралi. Тому має право на iснування, не може осуджуватися. Кохання у творi оточене неземним ореолом, далеким вiд звичного, побутового розумiння. I це пiдкреслюється епiграфом: «Любовi Всевишнiй присвячується». Незвичайна i композицiя твору — вiдбувається змiщення часових площин, а лист є «новелою в новелi». Усi цi чинники роблять твiр художньо довершеним, перлиною украïнськоï новелiстики. 3. Загальна характеристика літератури української діаспори. Літерату́ра украї́нської діа́спори або еміграці́йна літерату́ра — література написана українськими письменниками в еміґрації, які з політичних, економічних, релігійних причин виїхали з України на постійне або тривале проживання за кордоном. Діаспорна література — результат переселення літераторів насамперед через численні політичні репресії на території України в 20 столітті. Коли в СРСР єдиним офіційним стилем мистецтва було проголошено соціалістичний реалізм, письменники-емігранти мали більшу свободу художнього вираження, а також можливість критично осмислювати події в Україні. Таким чином українська діаспорна література 20 століття розвивалася паралельно з іншими європейськими літературами в той час, коли в Україні ці процеси були зупинені і замінені в значній мірі суто пропагандистською та прорадянською літературною продукцією.

Перша хвиля української еміграції на межі XIX—XX століть вважається трудовою, тож вона представлена скромними літературними набутками, що з'явилися переважно в США й Канаді. Друга хвиля еміграції була пов'язана з поразкою національно-визвольних змагань. Саме ця хвиля принесла значні літературні твори та саму атмосферу живого літературного процесу. Наступна хвиля українських письменників-емігрантів була спричинена Другою світовою війною. Завдяки свободі самовираження в еміграції з'явилося багато оригінальних літературних творів, які продовжували модерністську традицію обірвану в УРСР політичними репресіями.

Зі здобуттям Україною незалежності значно почастішали контакти «материкових» і діаспорних письмеників. Загалом література діаспори дедалі більше інтегрується в загальноукраїнський літературний процес. 4. Ідейно-тематичний аналіз вибраних(улюблених) поезій Ліни Костенко («Страшні слова, коли вони мовчать…», «Хай буде легко. Дотиком пера…», «Недумано, негадано…) та інші). Прочитати напам`ять вірш, «Вже почалось мабуть майбутнє». Кохання — всепоглинаюче, всеохоплююче почуття. Вірш Ліни Костенко «Недумано, негадано...» — освідчення в коханні. Почуття ліричної героїні такі глибокі — «до стогону, до сліз», і хочеться ввібрати кожен промінець, що випромінює коханий: «Ловлю твое проміння крізь музику беріз». Задушевність змальованої картини підтримується романтичним пейзажем на початку твору, який покладений на музику і став прекрасним романсом.

Вже почалось, мабуть, майбутнє.

Оце, либонь, вже почалось…

Не забувайте незабутнє,

воно вже інеєм взялось!

І не знецінюйте коштовне,

не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне

на сто ерзаців у собі!

Минають фронди і жіронди,

минає славне і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди,

вона ніколи не мине.

Любіть травинку, і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку,

шляхетну інохідь коня.

Згадайте в поспіху вагона,

в невідворотності зникань,

як рафаелівська Мадонна

у вічі дивиться вікам!

В епоху спорту і синтетики

людей велика ряснота.

Нехай тендітні пальці етики

торкнуть вам серце і вуста.

Білет №5

1.1.Слова… персонажу твору О. Довженка: в) Сашкові;

1.2.З устріччю і розлукою героїв закінчуеться твір О. Довженка: а) «Повість полум`яних літ» ;

1.3 Герой роману…характеризував: в) Максима.

1.4. 1.4 У п’єсі О. Коломійця…вислювлює: б) Платон;

1.5. 1.5 Вкажіть кому з героїв…присвячена: а) П. Тичині;

2. Роман «Жовтий князь» Василя Барки – неприхована правда про трагедію українського народу в роки голодоморy.

« Жовтий князь» - це перший в українській літературі великий прозовий твір присвячений голодомору 1932-1933 року. В основу роману покладено особисті спогади Василя Барки про голодомор в Україні 1932-1933 років. Крім того, протягом двадцяти п’яти років він збирав спогади очевидців, пам’ятав, як голодувала родина його брата. Трагедію усієї країни письменник змальовує через особисту трагедію родини Катранників, з яких живим залишається тільки молодший син Андрійко. Картини життя сім’ї наповнені вражаючими і страшними подробицями. Але в усіх ситуаціях герої залишаються вірними своїй селянській і людській моралі. Навіть голодний і помираючий Мирон Данилович не виказує місцезнаходження церковної чаші. Андрійко хоче поділитися останнім хлібом із зовсім чужою жінкою. Закінчується твір оптимістично — над землею народжується новий день, що несе надію.

3. Ідейно-художній аналіз новели Григора Тютюнника «Зав`язь»; внутрішня краса героїв твору.

Микола - юний герой оповідання, що живе з дідом Лавріном по сусідству з дівчиною Сонею. Між Миколою й Сонею народжується кохання, хоч Миколці це почуття ще не знайоме. Але він з трепетом приймає його. Відчувається, що він жадає бачити Соню, тому так старанно готується до зустрічі з нею: "нап яв нову сорочку і чубчика на голові прислинив, носовик полив одеколоном". Здалеку помічає "маленьку білу постать". І Миколці здається, що він ширшає в плечах, твердішає в ході, але від хвилювання втрачає голос. Миколка з Сонею лізуть з кручі в чорну холодну прірву. Коли у небі сягнула заграва, і повиднішало, Миколці стало добре видно Сонині очі, такі дивні, які "наче злякані, а й сміються". І від цього у хлопця починають терпнути ноги і стають, як мотузяні. Миколці так хочеться поцілувати Соню, але він стримує себе, бо боїться , що дівчини за це дасть "у пику". А коли, вилазячи з прірви на гору, Миколка чує шепіт Соні:" Миколко, а я?", то від того шепоту у хлопця паморочиться голова, а серце починає калатати, як дзвін.

Миколка стрибає вниз, хапає дівчину за плечі й з розгону цілує в холодну хустку, і майже виносить Соню вгору на руках.А в природі відбувається диво: листя в садках тільки проклюнулось, тому в гіллі рясно миготять срібні, мов роса, про зеленуваті крапельки: то зав язь майбутнього плода. Так і в Миколки з Сонею зав язується кохання, тобто народжується світле почуття, що зветься коханням.-А я спостерігала за Сонею, що відчувала вона, чекаючи Миколку, своє перше кохання. Це почуття вже знайоме мені, тож я розумію Соню. Як затишно й приємно стало дівчині, коли зустрічає Миколку. Міцно взявши його під руку, відчуває його парубоцьку силу і в той же час зніяковілість. Соня тримається впевненіше з Миколку, але, коли він першим вилазить із прірви на гору, вона жалібно шепоче: "Миколко, а я?". І коли хлопець виносить дівчину на руках, Соні приємно й радісно. Їй хочеться бути лагіднішою, турботливішою, тому вона горнеться до його плеча й запитує, чи не змерз. А милуючись зав яззю, що схожа на намисто, каже, що якби їй таке намисто, то ніколи не знімала б його. І коли Миколка обіцяє їй купити таке, вона згодна вишивати для нього "сорочки, кращі, ніж у лавці". Соня така щаслива, вона "потихеньку, обома долонями, нахиляє до себе голову Миколки і шепоче: "В сто раз кращі .... милий..... в тисячу!"І від цих слів Миколка вже нічого не бачить, і нічого не чує.Отак між Сонею і Миколкою народжується зав язь - перше кохання. Хочеться, щоб вони пронесли це світле почуття протягом усього життя.

Кохання - це прекрасне почуття. Воно залишає слід на все життя. Але приходить воно до кожного по-різному. В. Вінниченко сказав: "Кохання приходить зразу, в один момент, і може одійти з такою ж раптовістю і несподівано. Любов приходить помалу, "приходить непомітно, стає господинею і одходить трудно, з муками, з смертю".4.Мотиви лірики Дмитра Павличка; Прочитати напам`ять улюблений вірш.

Мотиви лірики Дмитра Павличка

Дмитро Павличко - наш сучасник, поет, перекладач, громадсько-політичний діяч. Творчість його має дві сторони: Павличко водночас тонкий лірик, що вміє розтривожити людську душу й серце, і поет-філософ, здатний зробити об'єктивний зріз часу, історії, проблем нації й особистості.

Був день, коли ніхто не плаче,

Був ясний день, як немовля.

Та я здригнувся так, неначе

Твоє ридання вчув здаля.

Я знаю — ти не заридала,

А в світі, що гуде й гримить,

Мене лиш пошепки назвала,

До себе кликнула в ту мить.

Білет №6

1.1.Авторський відступ…: б) «Зачарована Десна»;

1.2. До марії… її життя прийшов: б) Гнат;

1.3. Присвяту…Тютюнника: а) «Три зозулі з поклоном»;

1.4. Словами… твір І. Драча: в) «Балада про соняшник»;

1.5. Словами…до Гриця звертається: а) мати Марусі;