3. План програми по зв’язках з громадськістю.
Планування зв'язків з громадськістю є двох основних видів:
1) довгостроковий план, який зазвичай охоплює період понад п'ять років і містить: основні цілі фірми на перспективу; конкретні завдання, засоби і методи їх виконання; строки виконання і ресурси, а також загальну стратегію досягнення чітко визначених і поставлених цілей.
2) оперативний план зв'язків з громадськістю, що охоплює річний або коротший період і є сукупністю форм і методів впливу на громадську думку та суспільні відносини з метою переконати і налаштувати цільові аудиторії на позитивне ставлення до діяльності фірми, її цілей, що сприятиме досягненню комерційного (господарчого, виробничого) успіху.
Реалізація оперативного плану є реальною і необхідною передумовою досягнення стратегічної мети.
Стратегічні (довгострокові) та оперативні плани ЗЗГ у своїй структурі передбачають планово-розрахункові обґрунтування роботи зі зв'язків із громадськістю відповідно до показників діяльності фірми (організації).
Стратегічні та оперативні плани зв'язків з громадськістю завжди є невід'ємною частиною загальних планів і концепції розвитку фірми, компанії, корпорації. Основними складовими планування є такі: обґрунтування ситуації, що склалась в організації, постановка мети та завдань, визначення аудиторії, на яку буде спрямована ПР-діяльність фірми (організації), розробка стратегії та тактики зв’язків з громадськістю, розробка календарного плану проведення заходів, розрахунок бюджету, аналіз та оцінка результатів.
Слід підкреслити, що стратегія зв'язків з громадськістю має забезпечити формування необхідної, ефективної системи комунікацій компанії для заняття й утримання своєї позиції у суспільних відносинах, що сприяє досягненню поставлених цілей.
Оперативний план зв'язків з громадськістю - це системний документ, що інтегрує аналіз реальної ситуації, завдання та етапи їх реалізації, оцінку результатів.
Результатом оперативного планування є різноманітні програми зв'язків з громадськістю.
Програма ЗЗГ формується на основі ретельного вивчення і дослідження громадської думки, потреб, інтересів, смаків, конструктивних побажань, а також виявлення закономірностей, тенденцій, вірогідних і гаданих випадковостей процесу функціонування та розвитку фірми, компанії, корпорації чи будь-якої іншої організації.
Будь-яка програма ЗЗГ має бути детально розроблена, спланована, обґрунтована і безперервна до кінцевого досягнення цілей, визначених на основі досліджень і зіставлення минулого, сучасного та майбутнього.
Реалізація програми зв'язків з громадськістю передбачає організацію і проведення певних цільових кампаній зі зв'язків із громадськістю.
2.Питання з практичної частини:
1. Звіт як головний результуючий документ дослідження. Зв’язок звіту із програмою соціологічного дослідження.
Після завершення аналізу даних отримані результати оформляються в підсумкові документи дослідження. Одним з основних видів підсумкових документів є звіт, що в першу чергу призначений для замовника емпіричного дослідження, який зацікавлений в отриманні детальної інформації по досліджуваному предмету і в практичних рекомендаціях, що дозволяють коригувати свої дії у відповідній соціальній сфері. Звіт є основним підсумковим документом, що включає всю змістовну інформацію, отриману в результаті дослідження. Цей підсумковий документ має заздалегідь визначену структуру і складається з резюмуючої частини, що містить найбільш цікаві і цінні результати проведеного дослідження, висновки і рекомендації, паспорту дослідження, даних одномірних розподілів по всім запитанням анкети, яка використовувалась у якості інструменту дослідження, основної частини, що включає методичну та змістовну частини.
Звіт служить вихідним документом підготовки директивних рішень і різного роду літературних матеріалів у вигляді монографій, колективних публікацій, книг, збірників, статей, дисертацій і т. п. Характер звіту багато в чому залежить від типу дослідження - проводилося воно згідно з науковими або прикладними цілями.
Підсумковий звіт повинен бути максимально коротким. Він концентрує увагу на висновках і рекомендаціях, що стосуються виконання запропонованих заходів. Основні вимоги до аналізу інформації, висновків і рекомендацій, представлених у звіті, можна сформулювати наступним чином.
1) Висновки і рекомендації повинні бути засновані насамперед на аналізі інформації, отриманої у дослідженні; при цьому повинні бути виключені судження, що спираються виключно на здоровий глузд, життєвий досвід, емоційні оцінки та ідеологічні уподобання.
2) При підготовці резюмуючої частини звіту ні в якому разі не можна виходити з того, чи будуть висновки і рекомендації приємні або неприємні замовнику, оскільки його об'єктивний інтерес пов'язаний виключно з відповідністю соціологічної інформації реальному стану речей.
3) Рекомендації не повинні бути представлені в директивній формі як однозначні рішення, які вимагають від замовника обов'язкових дій. Рекомендації соціолога можуть виконувати пояснювальну і (частково) прогностичну функції, залишаючи сферу практичних соціальних рішень практикам (політикам, адміністраторам і т.п.), що, власне, і є їх професійної діяльністю.
Звіт повинен бути пов'язаний з програмою дослідження відображати всі прописання в ній пункти, відповідати меті та завданням програми дослідження. У числі загальних вимог до складання звіту за підсумками соціологічного дослідження потрібно назвати, по-перше, якомога повніше та глибоке відображення всіх ступенів проведеного дослідження, взаємозв'язок усіх його ланок і логіку наукового пошуку. Наступною вимогою до звіту є суворе дотримання розробленому програмою методологічного апарату дослідження.
(45) 2. Рівняння лінійної регресії: структура та змістовна інтерпретація складових елементів.
Регресійний аналіз - метод виявлення статистичної залежності між досліджуваними змінними. На основі аналізу емпіричних даних описується не тільки сам факт існування статистичної залежності, але також описується і математична формула функції залежності досліджуваних змінних.
Сучасна техніка регресійного аналізу дозволяє описувати функції залежності досліджуваних змінних різних видів. Найпростіша - лінійна функція, визначена за допомогою лінійного регресійного аналізу.
Стандартна модель простої лінійної регресії має вигляд
Y = a + bX
де X - незалежна змінна (фактор, що впливає на об'єкт дослідження);
Y - залежна змінна (об'єкт дослідження);
a, b - постійні величини (параметри моделі).
Визначення параметрів моделі (а, b) здійснюється шляхом застосування методу найменших квадратів. Регресійна лінія повинна бути проведена в «хмарі емпіричних значень» таким чином, щоб сума квадратів вертикальних і горизонтальних відстаней від кожної точки до регресійної лінії була б мінімальною .
Методи регресивного аналізу дають змогу оцінити щільність зв'язку між двома ознаками й оформити уявлення про вид цього зв'язку у вигляді рівняння (так званого рівняння регресії), що описує залежність між середнім значенням однієї ознаки (залежної, поведінку якої вивчають) та значеннями деякої сукупності ознак (незалежних факторів, вплив яких на залежну ознаку намагаються оцінити). В соціологічних дослідженнях, як правило, здійснюється пошук такої залежності у лінійному вигляді (тобто у вигляді лінійного рівняння), тому йдеться про рівняння лінійної регресії.
Знання залежності у вигляді рівняння дає змогу не тільки пояснити поведінку залежної ознаки, а й прогнозувати значення її за різних змін значень незалежних ознак. Наприклад, нехай на основі аналізу факторів, які впливають на рівень заробітної плати на певному підприємстві, було побудовано рівняння лінійної регресії
що описує зв'язок між заробітною платою (залежна ознака) та двома такими незалежними ознаками, як стаж %. (вимірюється роками) та рівень освіти %2 (вимірюється роками) працівника. Аналізуючи це рівняння, ми бачимо, що зі зростанням трудового стажу працівника на рік його середня заробітна плата зростає на 15,32 грн, а із підвищенням рівня освіти на рік середня заробітна плата зростає лише на 11,56 грн. Отже, на цьому підприємстві трудовий стаж має більший вплив на середню заробітну плату працівника, ніж рівень його освіти.
БІЛЕТ № 13