- •Збірник
- •З дисципліни необхідно знати:
- •Тема №2. Кримінально-процесуальне законодавство України
- •Тема №3. Принципи кримінального процесу України
- •Тема №4. Суб’єкти кримінального процесу
- •Тема №4. Доказування та докази в кримінальному процесі України
- •Тема №6. Цивільний позов у кримінальному процесі України
- •Тема №7. Строки і судові витрати у кримінальному процесі України
- •Тема №9. Загальні положення досудового розслідування
- •Завдання для індивідуальної роботи:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки до вивчення теми:
- •Тема №2 кримінально-процесуальне законодавство україни
- •Практичне заняття №2 – 2 години
- •Завдання для індивідуальної роботи:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки до вивчення теми:
- •Тема №3. Принципи кримінального процесу україни
- •Практичне заняття №3 – 2 години
- •Завдання для індивідуальної роботи:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки до вивчення теми:
- •Тема № 4 суб'єкти (учасники) кримінального процесу україни
- •Практичне заняття № 4 – 2 години.
- •Завдання для індивідуальної роботи:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки до вивчення теми:
- •Практичне заняття № 5 – 2 години.
- •Завдання для індивідуальної роботи:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки до вивчення теми:
- •Тема № 5. Доказування і докази в кримінальному процесі
- •Практичне заняття № 6 – 3 години.
- •Завдання для індивідуальної роботи:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки до вивчення теми:
- •Тема № 6. Цивільнии позов у кримінальному процесі
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки до вивчення теми:
- •Тема 7. Процесуальні строки і судові витрати
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки до вивчення теми:
- •Завдання для індивідуальної роботи:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки до вивчення теми:
- •Тема № 7 досудове розслідування: загальні положення
- •Практичне заняття № 8 – 2 години.
- •Завдання для індивідуальної роботи:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки до вивчення теми:
- •Питання для підготовки до заліку:
Методичні вказівки до вивчення теми:
1. Кримінально-процесуальне право України, писане і кодифіковане у виді законів (Указів, кодексів). Кримінально-процесуальні закони - це закони процедурного характеру, що визначають порядок порушення, розслідування і розгляду (вирішення) кримінальних справ і пов'язаних з цим інших дій, правовий статус суб'єктів кримінального процесу.
Джерела кримінально-процесуального права - це зовнішні форми правової регламентації і юридичного закріплення кримінально-процесуальних норм. Зовнішньою, документальною формою кримінально-процесуального закону виступають нормативні акти, що у своїй сукупності й утворюють кримінально-процесуальне законодавство України.
Кримінально-процесуальний закон — це нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади — Верховної Ради України, — який регулює порядок порушення кримінальних справ і здійснення у них провадження.
Слід також пам'ятати, що на відміну від кримінального застосування кримінально-процесуального закону за аналогією є можливим і необхідним, оскільки кримінально-процесуальне законодавство має чимало прогалин. Звичайно, в міру внесення змін і доповнень до кримінально-процесуального закону цих прогалин стає все менше, однак вимога щодо усунення цих прогалин в повному обсязі є нереальною і нездійсненною. Тому ті аспекти кримінально-процесуальної діяльності, що не врегульовано законодавцем, регулюються за аналогією іншими нормами кримінально-процесуального закону.
2. Основним джерелом кримінально-процесуального права є Конституція України, у якій закріплені багато принципів кримінального процесу (ст.ст.28-33, ст.63 і ін.) і безпосередньо - судочинства (ст. 129), напрямки діяльності прокуратури (розділ сьомий) і відправлення правосуддя в країні (розділ восьмий).
3.Джерелом є кримінально-процесуальний кодекс України, що визначає порядок провадження у кримінальних справах (ст.1 КПК). Діючий КПК був прийнятий 28 грудня 1960 року і введений у дію з 1 квітня 1961 року. У нього неодноразово вносилися доповнення і зміни. Складається діючий КПК із загальної й особливої частини, розділів, глав, статей (частин і пунктів).
4. До джерел кримінально-процесуального законодавства відносяться закони України, що містять норми і положення кримінально-процесуального права (наприклад: Закон України «Про міліцію», Закон України «Про прокуратуру» тощо), а також інші закони, що встановлюють норми чи вносять доповнення і зміни в діюче кримінально-процесуальне законодавство.
Джерелами кримінально-процесуального права є Укази Президента України, видані з питань чи ті, що мають відношення, до кримінального процесу (наприклад, Указ про помилування, Закони, прийняті Верховною Радою «Про амністію», які вводяться в дію Указом Президента).
Постанови Верховної Ради України, як єдиного законодавчого органа в Україні, що стосуються положень кримінального процесу, також відносяться до джерел кримінально-процесуального права (наприклад, постанова від 3 лютого 1993 р. «Про перейменування військових трибуналів України у військові суди України і продовженні повноважень їх судій», Постанова від 6 травня 1993 року (прийнята 9 грудня 1997 р.) «Про створення і прийняття тимчасових СІЗО»).
5. Офіційні рішення у виді тлумачення Конституційним Судом України положень Конституції України, що відносяться до сфери кримінально-процесуальної діяльності, також слід розглядати як джерело кримінально-процесуального права.
6. У Конституції України (ст.9) записано: «Діючі міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є (застосовуються судами) як частина національного законодавства України». У силу цього положення міжнародні правові акти і договори кримінально-процесуального характеру (наприклад, про надання правової допомоги у кримінальних справах, видачі злочинців, засуджених і ін.), є джерелом кримінально-процесуального права України. До числа найбільш відомих, відносяться: Загальна декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний пакт про цивільні і політичні права (1966 р.), Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя у відношенні неповнолітніх (1985 р.) і ін.
7. Важливе практичне значення в кримінально-процесуальній діяльності мають постанови Пленуму Верховного Суду України, у яких містяться дані судової статистики і приклади судової практики у кримінальних справах. Однак, постанови Пленуму Верховного Суду не є джерелом кримінально-процесуального права, а носять усього лише рекомендаційний і роз'яснювальний характер з питань його застосування.
Роз'яснювальний і рекомендаційний характер організаційного і методичного плану носять і відомчі нормативні акти: накази і вказівки Генерального прокурора, міністра внутрішніх справ, міністра юстиції, голови Служби безпеки України, адресовані відповідно органам дізнання і досудового слідства цих відомств.
8. Кримінально-процесуальна норма — це встановлене державою, загальне й обов'язкове правило поведінки суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, яке виконується добровільно або його виконання забезпечується силою державного примусу шляхом притягнення до юридичної відповідальності.
Через те, що кримінально-процесуальна норма є різновидом правової норми, до неї можна застосувати таку структуру правової норми: гіпотезу, диспозицію і санкцію.
У кримінально-процесуальних нормах завжди містяться певні права й обов'язки. Залежно від цього, норми класифікують на такі, що зобов'язують, уповноважують і забороняють.
9. Розрізняють чинність кримінально-процесуального закону в часі, у просторі і по колу осіб (ст.3 КПК).
Нормативні акти и література:
Всеобщая декларация прав человека. Принята Ассамблеей ООН 10 декабря 1948г.
Європейська конвенція про взаємодопомогу у кримінальних справах. Ратифікована Законом України від 16.01.98 № 44/98-ВР. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13.
Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Від 4.11.96 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13.
Закон України "Про адвокатуру" // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – ст. 62.
Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року № 2235-III // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – ст. 342.
Закон України "Про застосування амністії в Україні" // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 48. – ст. 263.
Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 4. – ст. 272.
Закон України "Про міліцію" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – ст. 20.
Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – ст. 303.
Закон України "Про правовий статус іноземців" № 3929—XII від 4.02.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – ст. 161.
Закон України "Про прокуратуру" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – ст. 793.
Закон України "Про службу безпеки України" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – ст. 382.
Закон України "Про судоустрій і статус судів" від 7 липня 2010
Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – ст. 99.
Закон України “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 р. // ВВР України. – 1992. – № 10. – Ст. 137.
Конвенція про правову допомогу та правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ. – Мінськ, 22.01.93.
Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141 – ст. 3, 8, 13, 19, 21-68, 80, 121-131, 147-153, Розділ 15.
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року із наступними змінами та доповненнями.
Кримінально-процесуальний кодекс України із наступними змінами та доповненнями.
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16.12.96 р.
Мінімальні стандартні правила поведінки з ув'язненими. Прийняті на першому Конгресі Організації Об'єднаних Націй по попередженню злочинності і поведінки з правопорушниками, що відбувся в Женеві в 1955 році, і схвалені Економічною і Соціальною Радою в його резолюціях 663 С (XXIV) від 31 липня 1957 року і 2076 (LXII) від 13 травня 1977 року.
Наказ Генеральної прокуратури України від 19.09.2005р. № 4/1гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство".
Наказ МВС України від 14.04.2004р. № 400 "Про порядок прийому, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчиненні або готуються".
Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затверджено Указом Президента України від 10 червня 1993 року // Голос України. – 1993.– 26 червня.
Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.10.96 р. // Право України. – 1996. – № 12.
Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує повернення справ на додаткове розслідування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.03.88 р. № 3, зі змінами та доповненнями.
Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 p. – № 6 // Вісник Верховного Суду України. - 1999. - № 3.
Рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 р. "Щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України та статті 44 КПК України (справа про право вільного вибору захисника)".
Указ Президента Украины от 31 декабря 1991 г. «О порядке осуществления помилования лиц, осужденных судами Украины» и «Положение о порядке осуществления помилования лиц, осужденных судами Украины» // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1992. – № 21.