Говоримо українською

(Розвиток усного мовлення в різномовному,

здебільшого російськомовному оточенні).

Діти від народження до 3 років

Розвиток усного мовлення. Призвичаювати малят до сприймання та розуміння української мови. Організовувати прослуховування колискових пісень, наспівування народних мелодій, розповідання потішок, лічилок, коротеньких вір­шів. Викликати при цьому позитивні емоції.

Створювати для немовлят чисте україномовне середови­ще, позитивний настрій, позитивні емоції. Задовольняти по­требу дитини в спілкуванні з нею на рівні позитивних емо­цій, ласкавих дотиків, міміки, жестів, погладжування. Викликати в малюків усі можливі наслідувальні звуки. Нада­вати можливість самостійним звуковим проявам — передвіс­никам подальшого мовлення дитини. Наприклад, можливі самостійні звукові прояви дитини 2 — 7 міс. (лепет): бу-бу, у, кх, а; у відповідь на розмову матері — й, й; ма-мам-далі иа-гу-и; дам-да; на-гу-га; и; ни-и, ди; ай-ай (плаче), да, дай (комплекс звуків); а-ку, а, ку, а-ку; а-гу-и-гі; ай-ай (не пла­че); бу-бу-а-агу-и; бу-иг-гі-ги; а-аля — оля; ка-ка, а-а-ага; кт-кт-ка-ка-кт; ка-ля-каля; к (улюблений звук); ка-кх-ки-какх (довго); кр-кр-кр; кр-кра-кана-га; а; ай-авй (весело); а-ку-а; а-гу-и-ж; а-а-ага; бу-бу; бу-бу-а-агу-и; бу-иг-гі-гі, й, дам-да; да; дай; и-а-гу-и; ка-ка; кр-кра-ка-на-а; ма-мам-да­лі; на-гу-га, и; ни-и, ди тощо.

Частіше брати дитину на руки, говорити, промовляти, співати віршики, потішки, колисанки, тримаючи її руки в своїх. Поєднувати словесно бачене, почуте, відчуте з музи­кою, співом, ритмами.

Стимулювати малюка повзати (ігри «Дожену-дожену», «ку-ку», «Коза рогата» та ін.). Супроводжувати рухи словом (Євгенку, візьми іграшку, машинку). Давати повну можли­вість користуватися іграшками, кубиками, різними предме­тами. Широко використовувати звуконаслідування (машина — бі-бі, літак — у-у; киця любить Євгенка — обнімає — няв, мур).

Стимулювати перші кроки дитини. Супроводити їх мо­вою (Євгенко — топ-топ, бух).

Зводити спільно з малюком різні будівлі. Супроводити їх словом. Активізувати дитину, заохочувати до спільних дій і висловів.

У період «вибуху мовлення» більше слухати, пояснювати запитання дитини. Стримувати надто швидкий мовленнєвий розвиток дитини. Переключати на інші, менш напружені в інтелектуальному плані види діяльності (малювання, ліплен­ня, гра).

Залучати дітей до посильної участі в народних іграх, хо­роводах, обрядах. Ознайомити з українським національним костюмом, організовувати ряження. Подавати зразки укра­їнського гумору. Формувати уявлення про народні традиції зустрічі Нового року, Різдва Христового, весни, проводів лі­та, обжинків, про календарні пісні (веснянки, русальні, ку­пальські, косарські, жниварські), колядки та щедрівки.

Розширювати словник назвами предметів ужитку, ігра­шок; підводити до розуміння змісту цих слів у життєвих си­туаціях; учити відповісти на запитання: що це? Хто це? (за­няття, ведмедик, лялька Леся, пензлик, глина, фарба та ін.). Поповнювати словниковий запас словами — означеннями (прикметниками) у природних ситуаціях. Вчити відповідати на запитання: який? Яка? Яке? Які?; розуміти запитання: що робить?

Вести невимушену розмову з дитиною, віддаючи їй пріо­ритет як співбесідникові. Викликати інтерес до співрозмови з дорослими.

Гратися з дітьми. Придумувати з ними цікаві сюжети для рольових ігор й обговорювати їх, збуджувати уяву дітей. Бу­ти добрим партнером у грі. Задовольняти потребу дитини в грі. Додержуватись паритетності взаємин у грі.

Влаштовувати для дітей елементарні покази ляльок, ігра­шок, масок (гра в театр). Активізувати мовлення дитини в подібних іграх.

Учити розуміти прочитане, слухати пояснення змісту твору українською мовою. Заохочувати наслідувати повтори у вірші, казці, пісеньці, розучувати разом з дорослими вірші.

Читати віршики, казочки не заради забави, а з певною метою. Спокійно розглядати картинки, ілюстрації до кни­жок. Уміти розповісти про бачене, зроблене, почуте рідним, дорослим, ровесникам.

Результати навчально-виховної роботи: діти люблять слухати колисанки, грати в ігри, забавки;

самі будують фразу з 3 — 4 слів, користуються нею в знайомій ситуації;

промовляють усі доступні звуки;

розуміють і відтворюють пісеньки, віршики, потішки; відповідають на запитання і ставлять запитання дорос­лому;

більш точно виражає своє бажання (небажання) слова­ми, переносить свій мовленнєвий досвід за межі ситуації;

вступає в спілкування з незнайомими дорослими й ді­тьми.

Діти від 3 до 5 років

Розвиток усного мовлення. Підтримувати позитивне ставлення до українського мовлення. Максимально розши­рювати словник дитини різними частинами мови. Знати слова, характерні для української мови, та доречно їх вжива­ти (капці, шкарпетки, кулька, окуляри, колір, пензлик, су­кня тощо).

Учити дітей вільно, розкуто розповідати про бачене, по­чуте тепер і раніше; чітко висловлювати своє бажання (неба­жання); розповідати по картинці, ілюстрації, малюнку.

У дітей 3 років підтримувати пробудження самосвідомос­ті у вислові «Я сам». Давати дитині можливість становлення самостійності в побуті та різних видах діяльності. Уникати проявів опозиції, агресивності, егоїзму, характерних для ді­тей цієї вікової групи.

Використовувати враження від спостережень за навко­лишнім світом (природа, будівлі, транспорт, люди, виставки, музеї) для діалогу, співбесіди, розповіді, спілкування, обміну враженнями.

Виховувати паритетні стосунки, вміння домовлятися од­не з одним, поважати себе й інших.

Результати навчально-виховної роботи: діти вільно висловлюють свою думку в довільних та імпровізованих си­туаціях; утверджуються в проявах самостійності («Я сам»);

охоче вступають в діалог спілкування з дорослими, ро­весниками, доброзичливі у ставленні до них;

мають запас слів, достатній для порозуміння з доросли­ми та дітьми в знайомій ситуації та поза нею;

ставляться до мовлення як до діяльності, спостерігають за своєю мовою та мовою іншого, визначають та формують звуковий склад слів заданої складності;

переказують прості казки, знають вірші, загадки, при­слів'я, приказки, скоромовки.

Діти від 6 до 7 років

Розвиток усного мовлення. Поступово розширювати сприймання дітьми національних особливостей українського народу, його мови, історії, сьогодення. Виховувати гордість за минуле і теперішнє. Спонукати до пізнання свого краю, міста, села, природних явищ, об'єктів навколишнього.

Створювати умови для говоріння українською мовою.

Користуватися набутим словником, добирати синоніми, антоніми в потрібній ситуації, контексті.

Формувати культуру мовлення, стежити за виразністю, чіткістю, природною інтонацією.

Розвивати вміння відповідати на запитання за змістом твору, частково й повністю переказувати його; на пропози­цію вихователя самостійно складати розповідь з наочністю та без неї («Що я бачив у лісі»; «Мої друзі»; «Мій улюблений мультик»; «Наша дружна сім'я»). Брати участь у діалозі, гру­повій розмові.

Виховувати потяг до поезії, українського слова. Підводи­ти до розуміння поезії Т.Шевченка, О.Пчілки, Л.Українки, Л.Костенко та ін. Знати напам'ять деякі твори видатних по­етів, вміти слухати художнє, ораторське слово.

Спонукати виявляти емоційно-оцінне ставлення до пер­сонажів художнього твору, переказувати зміст близько до тексту. Вчити розрізняти за жанром вірш, казку, оповідання, скоромовку, лічилку.

Розучувати вірші, приказки, прислів'я, щедрівки, коляд­ки, веснянки; формувати вміння користуватися ними в різ­них життєвих ситуаціях та народних традиціях.

Результати навчально-виховної роботи: діти вміють спланувати свою розповідь;

вільно вступають у розмову як у знайомій ситуації, так і поза нею;

виявляють стриманість у розмові;

вступають у дискусію і підтримують її;

стежать за своєю мовою, вміють виправити помилку;

знають вірші, казки, виразно їх розповідають, театралі­зують;

мають почуття національної гордості, причетності до культури і мови українського народу;

виявляють потребу спілкуватися українською мовою з дорослими й однолітками; творчо використовують словник, набутий у звичній і новій ситуаціях;

відповідають на запитання за змістом твору, частково або повністю переказують його;

віддають перевагу українській мові в ситуаціях, що цього потребують.