Наші співрозмовники

Спілкування з дорослими. Учити дітей вступати в неви­мушену розмову з дорослими на запропоновану тему («Знайо­мство»; «Сім'я»; «Ігри та іграшки»; «Твої друзі»; «Дитячий садок»), відповідати на звернення та запитання дорослого; запитувати та звертатись до дорослих. Засвоїти форми звер­тань до дорослого: називати на ім'я та по батькові, вітатись та прощатися з вихователем, співробітниками дитячого сад­ка та іншими дорослими, дякувати за допомогу, виявлену увагу.

Спілкування з однолітками. Учити дітей спілкуватись одне з одним, звертатися до партнера, вислуховувати співбе­сідника, відповідати на запитання інших дітей; уміти вести невимушену розмову в колі двох—трьох дітей, звертатися до ровесників: називати дитину на ім'я (Марійко, Іванку, Кат­русю), розмовляти спокійно, лагідним і привітним тоном; не втручатись у розмову інших.

Етичні засади спілкування. Учити дітей під час розмо­ви, спілкування дивитись .в очі, стояти (чи сидіти) спокійно, розмовляти з усмішкою на обличчі, не відволікатись, уника­ти сторонніх жестів (руками, ногами, головою), додержуватись відповідного тону, інтонації розмови. Засвоїти форми вітан­ня та прощання (добрий ранок чи добрий день, доброго здо­ров'я, до побачення), форму ввічливого прохання (будь лас­ка), подяки (дякую, спасибі), вибачення (пробачте, вибачте, пробач, вибач), форму ввічливого звертання Ви до дорослих (здрастуйте, пробачте, вам, до вас та ін.).

Маленькі оповідачі. Викликати в дітей інтерес до різ­них типів монологічного мовлення: опису, оповідання,

міркування. Готувати їх до самостійної оповіді. Учити давати на запитання вихователя зв'язну відповідь з двох—трьох ре­чень за змістом картини, літературного твору, а також під час розглядання іграшок, реальних об'єктів.

Закріплювати вміння складати спільні з вихователем ко­ротенькі описові та сюжетні розповіді шляхом домовлення, повторення речень. Викликати в дітей бажання переказувати зміст добре знайомих літературних творів за допомогою на­відних запитань, відтворюючи послідовність подій і якнай­точніше передаючи мову персонажів. Створювати ситуації, які вимагають від дитини коротенького пояснення (про ви­конання дії, будову іграшки).

Результати навчально-виховної роботи:

діти оволодівають вимовою шиплячих звуків та звука л;

розрізняють слова за звуковим складом, виділяють пер­ший звук у слові;

вживають у мовленні різні частини мови (іменники, ді­єслова, прикметники, займенники), узагальнюючі поняття; в активному словнику дітей до 2000 слів;

вступають у невимушену розмову з дорослими та проща­ються без нагадування вихователя;

володіють формами звертання ти (до дітей), Ви (до до­рослих);

вживають форми ввічливості при нагадуванні дорослого («Що потрібно сказати»);

дивляться в очі співрозмовникові, вислуховують його, не перебиваючи;

будують самостійні зв'язні відповіді-розповіді з трьох-чотирьох речень, відображаючи в них головний зміст явища чи об'єкта;

складають коротенькі оповідання та казки з незначною допомогою вихователя.