Тема 3. Країни Східної Європи. 1945 – 2006 рр.

План

1. Основні демократичні перетворення у східноєвропейських країнах після Другої світової війни. Створення Ради Економічної Взаємодопомоги.

2. Наростання внутрішньої нестабільності у 50-80-ті роки. Демократичні революції кінця 80 – х початку 90 – х років.

3. Відносини України з державами Східної Європи у новітні часи.

Література

Василенко В. Правові аспекти участі Української РСР у міжнародних відносинах. – К., 1984.

Васильєва – Чикаленко Л. Україна в міжнародних відносинах ( 1944 – 1996 ): Навч. посібник. – К., 1998.

Іваницька О.П. Новітня історія країн Європи та Америки ( 1945 – 2002 ). – Вінниця, 2003.

Історія України: Документи. Матеріали./ Уклад., комент. В.Ю. Короля. – К., 2001.

Карпенко Ф. Рівноправна і повноправна. Українська РСР у міжнародних стосунках – Львів, 1987.

Литвин В., Смолій В., Шпакуватий М. Україна: поступ історії. – К., 2003.

Основні поняття: авторитарні режими, прорадянські уряди, “соціалістичні перетворення”, народна демократія, диктатура компартій, блокове протистояння, Організація Варшавського договору, внутрішня нестабільність, екстенсивний розвиток, системна криза, взаємовигідні економічні відносини, демократичні революції.

1. Основні демократичні перетворення у східноєвропейських країнах після Другої світової війни.

Поняття “Східна Європа” (Центрально-Східна Європа) у історичній літературі використовується більше як геополітичне ніж географічне. Воно об’єднує у собі політично сформований регіон, який у післявоєнніі десятиліття знаходився під контролем і впливом СРСР. У географічному понятті Східна Європа є найбільшим регіоном у Європейському світі, вона також охоплює більшість країн, ніж будь-який інший європейський регіон, як Польща, Литва, Латвія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Албанія, Словенія, Хорватія, Боснія, Македонія, Сербія та Чорногорія, Румунія, Болгарія, Молдова і Україна.

У роки Другої світової війни на долю країн Східної Європи випали драматичні випробування. Польща, Чехія, Югославія (у 1919-1991 рр. назва “Югославія” стосувалася багатокультурної держави, яка об’єднувала Словенію, Хорватію, Боснію і Македонію; з липня 2002 р. – Союз Сербії та Чорногорії), Албанія були окуповані німецькими та італійськими військами; Болгарія, Угорщина, Словенія, Румунія виступили на боці Німеччини і Італії. Регіон став одним з основних театрів воєнних дій на європейському континенті. Економіка східноєвропейських країн була зруйнована. Крах авторитарних режимів, широка участь населення у русі Опору створили передумови для глибоких змін всієї державно-політичної системи.

У більшості східноєвропейських країн влада у останні роки війни перейшла до урядів Народних фронтів. Національні (Народні) фронти, об’єднували широкі верстви населення: робітників, селян, інтелігенцію, чиновників, військових. Вони здійснювали перетворення, які мали демократичний характер.

Демократичні перетворення 1945-1946 рр.

Відновлення парламентських Прийняття конституції

форм правління

Відродження багатопартійності Запровадження загального

виборчого права

Відновлення зруйнованої Проведення аграрних

економіки реформ

Налагодження матеріального Вирішення нагальних

забезпечення населення соціальних проблем

Покарання воєнних Націоналізація власності

злочинців тих, хто підтримував

фашистських злочинців

Вплив СРСР на внутрішньополітичні процеси в країнах цього регіону після їхнього визволення від фашистського режиму надав можливість компартіям захопити всю повноту влади в свої руки. Через короткий час комуністи створили фактично однопартійні уряди. У 1947-1948 роках вони офіційно проголосили “побудову соціалізму”. В країнах Східної Європи було встановлено устрій, який комуністи називали “народною демократією”. За визначенням марксистської літератури “народна демократія” - це політична система, що існувала у країнах Східної Європи та Азії в кінці 40-х років за підтримки СРСР. Кризові явища в розвитку цієї системи в кінці 1980-х початку 1990-х років призвели до антитоталітарних революцій і до демократичних перетворень.

У перші післявоєнні роки внутрішня і зовнішня політика країн Східної Європи повністю контролювалася радянським керівництвом.

У січні 1949 року для активізації торгівельних відносин, координації господарських планів, вирішення економічних проблем, реалізації загальних проектів була створена Рада Економічної Взаємодопомоги у складі Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії, СРСР та Чехословаччини. Пізніше до складу РЕВ увійшли Албанія, НДР, В’єтнам, Куба, Монголія. Країни-члени РЕВ співпрацювали з Югославією, Анголою, Іраком, Мексикою, Нікарагуа, Мозамбіком, Ефіопією, Афганістаном та іншими країнами на основі окремих угод.

РЕВ не змогла вирішити питання соціально-економічного спрямування серед країн “соціалістичного табору”. СРСР надавав країнам Східної Європи в першу чергу природні ресурси, що вело до росту їхньої залежності від радянського керівництва. Ця організація перестала існувати у 1991 р.

В умовах розгортання “холодної війни”, створення Північно-атлантичного блоку та включення 9 травня 1955 року до його складу ФРН, призвело до виникнення аналогічного військово-політичного союзу країн Східної Європи під егідою СРСР. Варшавський договір про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу був підписаний 14 травня 1955 р. Польща, Албанія (з 1962 року не брала участь, а з 1968 вийшла з її складу), Болгарія, Угорщина, НДР (після приєднання до ФРН у 1990 році вийшла з її складу), Польща, Румунія, СРСР, Чехословаччина об’єдналися з метою збереження безпеки країн-учасниць та для підтримки миру. Держави Варшавського блоку створили Об’єднане командування збройними силами та Політичний консультативний комітет. Діяльність організації продовжувалась у 1975 та 1985 роках строком на 20 років: 1 липня 1991 р. після перемоги антитолітарних революцій у Празі Болгарія, Угорщина Румунія, СРСР та Чехословаччина, підписали протокол про припинення дії цієї організації.