3. Зростання впливу сша на міжнародному рівні після розпаду срср і країн комуністичного блоку

Демократична партія США, яка змінила після 12-річного перебування у Білому домі республіканців, прийшла до влади вже у нових міжнародних умовах. Так, розпався СРСР, припинив своє існування Варшавський договір, зазнала краху комуністична ідеологія, Сполучені Штати стали безумовним світовим лідером. Новий президент країни Б. Клінтон проголосив своїм завданням “відродження Америки ” й на практиці продемонстрував переваги деідеологізованої політики в епоху формування нового світового порядку.

У 1990-ті рр., США були єдиною “наддержавою”. Одна з головних задач адміністрації Клінтона у зовнішній політиці полягала у тому, щоб максимально використати у власних інтересах принципово нову геополітичну ситуацію, яка склалася у світі після завершення “холодної війни”, розпаду СРСР і комуністичного блоку держав.

У 1996 році нова зовнішньополітична стратегія набула форми певної концепції. Під час передвиборчих перегонів Клінтон представив концепцію формування “Трансатлантичного європейсько-американського співтовариства”. В ній була сформульована основа “великої стратегії” США, обргунтовано принципи розширення НАТО, визначено місце і перспективи Євросоюзу для створення нової системи безпеки і співробітництва, конкретизовано нові підходи у розвитку відносин з Росією, Китаєм, Японією тощо.

У листопаді 2000 року у США відбулися чергові президентські вибори. Боротьбу за найвищу посаду у державі вели демократ А.Гор і республіканець Дж. Буш-молодший. За підсумками неодноразового перерахунку голосів виборців, викликаного ситуацією у штаті Флорида, долю президентської посади зміг вирішити лише Верховний Суд США. 43-м президентом країни став Дж. Буш.

У подальшій історії США ключову роль відіграли події 11 вересня 2001 року. Цей день багато у чому змінив весь світ, країну та її громадян. Терористичні акти в Америці вразили громадськість не лише самої країни, а й усієї планети. Захоплені у той день терористами 4 літаки американських авіакомпаній були спрямовані на будівлі Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку та будівлю Міністерства оборони (Пентагон) у Вашингтоні. Завдавши удару по США, ісламські терористи оголосили війну всьому цивілізованому світу. Тоді під уламками будівель лише у Нью-Йорку загинуло понад 3 тис. чол.

Президент Буш в ті трагічні дні оголосив тотальну війну з міжнародним тероризмом. Урядом США були публічно названі терористичні організації й окремі держави, від яких виходила головна загроза всьому цивілізованому людству. Президента США у його намірах вести боротьбу з міжнародним тероризмом підтримали лідери провідних країн світу, в тому числі країн Євросоюзу, Росії, Індії, Китаю, Японії. Невдовзі після “ чорного вівторка ” Дж. Буш проголосив основні засади нової військово – політичної доктрини США. 7 жовтня 2001 року Збройні сили США та їх союзників почали міжнародну антитерористичну операцію. Першим став режим руху “Талібан” в Афганістані, який був союзником терористів з організації “Аль-Каїда” на чолі з Усамою бен Ладеном. Саме ця людина вважалася у Вашингтоні організатором і натхненником терактів. За декілька місяців бойових дій Збройні сили міжнародної коаліції на чолі з США розгромили основні підрозділи талібів й місцевих загонів “ Аль - Каїди”.

Впродовж 2002-2004 рр. адміністрація США продовжувала вживати заходів із зміцнення безпеки країни. Серед держав, які реально загрожували безпеці США, Буш називав Іран, Ірак, КНДР. У травні 2002 року президент підписав закон про безпеку кордонів і жорстко вимагав посилення контролю щодо в’їзду громадян, з метою запобігти проникненню в країну терористів. Більш того, у червні 2002 року президент США видав розпорядження про створення Міністерства безпеки з особливими повноваженнями. Його головне завдання – запобігання здійсненню терактів. Це нове міністерство почало виконувати покладені на нього обов’язки 1 січня 2003 року.

В умовах глобалізації нова зовнішньополітична доктрина США спрямована на збереження і зміцнення провідних позицій у світі. Її основу все більшою мірою складають військові й силові методи. Така позиція базується на величезній військовій потужності США. У військово-технічному відношенні вони перевищують усі країни Євросоюзу разом узяті, а військовий бюджет країни в 2003 році склав понад 350 млрд. дол. Тому американці готові вести військові дії у будь-якому регіоні світу, майже без підтримки тих чи інших союзних сил. Крім того, у 2001 році президент Буш ініціював створення системи Національної протиракетної оборони ( НПРО ) , а у грудні 2001 року він заявив про вихід США з Договору про обмеження ПРО, укладеного між США і СРСР ще у 1972 року Дж. Буш назвав угоду з ПРО атавізмом “холодної війни”. В 2002 році президент США підписав також указ про початок розгортання Національної системи протиракетної оборони. НПРО покликана забезпечити захист території США від можливих ядерних ударів з боку тоталітарних режимів й міжнародних терористичних організацій.

Незалежній Україні США завжди надавали особливого значення і місця у здійсненні зовнішньополітичного курсу Сполучених Штатів, враховуючи значний економічний потенціал України, її великий внесок у розвиток сучасної цивілізації. В Україні із розумінням сприймали провідну роль США у світі й прагнули встановити довгострокові, взаємовигідні, рівноправні стосунки з американською державою. Так, у січні 1992 року між Україною і США були встановлені дипломатичні відносини у повному обсязі. Підписання у січні 1994 року президентами України, США і Росії тристоронньої Заяви й Угоди щодо ліквідації ядерної зброї в Україні сприяло політичному покращенню американо-українських відносин.

У травні 1995 року в Україні з державним візитом перебував президент США Б. Клінтон. Це був перший державний візит президента США до суверенної України. Сам факт цього візиту засвідчував нове ставлення США до України як до важливого європейського партнера, покликаного грати важливу роль у майбутній системі безпеки в Європі.

Новий поштовх американо-українському співробітництву надав візит Б.Клінтона в Україну у червні 2000 року. Після зміни адміністрації у Білому домі у січні 2001 року україно-американські стосунки не зазнали принципових змін і продовжували розвиватися в усіх напрямках. Президент Дж. Буш наголошував, що відносини з Україною будуватимуться на самодостатній основі й не будуть залежати від стосунків США з іншими країнами, наприклад з Російською Федерацією. США активно сприяли розвитку відносин з Україною таких структур, як МВФ, Світовий банк, ЕБРР тощо. Уряд сполучених Штатів вітає курс української держави на поглиблення й розширення співпраці з НАТО та Європейським Союзом. Керівництво США стабільно вбачає в Україні свого важливого стратегічного партнера в Європі.

Особливий підтекст американо-українським зв’язкам надає факт значної кількості українців, що постійно проживають в США або є громадянами цієї країни. Багаточисельна українська діаспора у Сполучених Штатах покладає значні надії на взаємодію двох держав у різних галузях культури, економіки, політики.