- •Будинки і споруди
- •Нормативна трудомісткість і продуктивність
- •Нормативна трудомісткість і продуктивність
- •До складу проекту виконання робіт належать такі документи:
- •Штучне закріплення ґрунтів та захист виїмок від ґрунтових вод
- •Розробляють грунт проходками.
- •Розроблення ґрунту бульдозерами.
- •Способи буріння:
- •Три типи вибухових речовин:
- •Буронабивних паль з поліпшеною основою
- •Буронабивних паль з поліпшеною основою
- •Зведення залізобетонних конструкцій досить трудомісткий процес.
- •Підйомно-переставну опалубку
- •Об'ємно-переставні опалубки
- •Ковзна опалубка складається з
- •Опалубки з матеріалів на основі цементних в'яжучих
- •Улаштування робочих швів.
- •Укладання бетонної суміші.
- •Підводне бетонування
- •2.Метод вр
- •3.Методом утрамбовування
- •Торкретуванням улаштовують
- •Електропрогрівання бетону
- •Літальні і плавучі монтажні засоби.
- •Монтаж колон.
- •Монтаж ферм балоків
- •Стовпи і вузькі простінки
- •Кладка з бутового каменю.
- •Особливості кладки з вогнетривкої цегли.
- •Кладка на розчинах із протиморозними добавками.
Буронабивних паль з поліпшеною основою
(рис. VI.4, III) є те, що перед бетонуванням дно свердловини трамбують, або в нього втрамбовують щебінь чи бетонну суміш, або забирають кілька маленьких (20 х 20 см; 2 м завдовжки) паль зі скошеним вістрям, за рахунок чого вони розходяться в різні боки, утворюючи зону ущільнення ґрунту.
БуронабивнІ палі з розширенням ствола в нижній частині (рис. VI.4, IV) або з кількома розширеннями збільшують несівну здатність паль. Для цього спеціальним розширювачем, який обертається навколо вертикальної осі, роблять симетричне розширення утвореної свердловини. Розширення досить великі: від 1 до 3 м у діаметрі.
Буроін'єкційні палі (рис. VI.5) влаштовують забуренням шнекової колони в ґрунт на повну її глибину. Шнекова колона при цьому повинна мати трубчасте осердя, відкрите зверху і знизу. Бетононасосом, приєднаним гнучким бетоноводом до верху труби шнекової колони, до забою скважини нагнітають бетонну суміш з одночасним підйомом шнека. У процесі бетонування контролюють витрати бетонної суміші, швидкість підйому бурової колони та тиск нагнітання. Після повного підйому шнека видаляють залишки бурового шламу. За потреби в забетоновану скважину вдавлюють арматурний каркас та формують оголо-вок палі. Такі палі доцільно влаштовувати в сухих стійких ґрунтах, тому що у водонасичєних слабких грунтах стовбури паль можуть мати неконтрольовані розширення або розриви цілісності.
29
Буронабивних паль з поліпшеною основою
перед бетонуванням дно свердловини трамбують, або в нього втрамбовують щебінь чи бетонну суміш, або забирають кілька маленьких (20 х 20 см; 2 м завдовжки) паль зі скошеним вістрям, за рахунок чого вони розходяться в різні боки, утворюючи зону ущільнення ґрунту.
БуронабивнІ палі з розширенням ствола в нижній частині (рис. VI.4, IV) або з кількома розширеннями збільшують несівну здатність паль. Для цього спеціальним розширювачем, який обертається навколо вертикальної осі, роблять симетричне розширення утвореної свердловини. Під розширювачем в сухих ґрунтах підвішують баддю для збирання розбуреного ґрунту. Розширення досить великі: від 1 до 3 м у діаметрі.
Частотрамбовані палі добре контактують з ґрунтом, грунт не вибурюється, а розсувається й ущільнюється металевою трубою діаметром 42 см. Нижній кінець труби закривають литим чавунним наконечником, який потім залишається в ґрунті. Трубу поступово наповнюють бетонною сумішшю і виймають за допомогою пневмомолота подвійної дії. Виконуючи зворотно-поступальний рух, труба трамбує бетонну суміш. Такі палі за своїми якостями близькі до забивних
30
Камуфлетні палі (див. рис. VI.1, ї) — це буронабивні палі з розширенням ствола (в основному в нижній частині), яке здійснюється підриванням вибухових речовин. Ґрунт біля камуфлету значно ущільнюється, що поліпшує несівну здатність палі.
Палі у еитрамбованих котлованах (див. рис. VI. 1, й) виготовляють у сухих макропористих (лесових) ґрунтах. Спеціальна трамбівка масою 5... 10 т еліпсоїдної форми по напрямним, а іноді й без них, скидається з висоти 3...7 м в одне і те саме місце. За 20. ..30 хв витрамбовується котлован діамегром 0,8...1,2 м, 3...8 м завглибшки. Іноді в котлован втрамбовують 1,5...2 м3 щебеню. Такі палі конкурують із забивними у відносних показниках.
31
Буроін'єкційні палі (рис. VI.5) влаштовують забуренням шнекової колони в ґрунт на повну її глибину. Шнекова колона при цьому повинна мати трубчасте осердя, відкрите зверху і знизу. Бетононасосом, приєднаним гнучким бетоноводом до верху труби шнекової колони, до забою скважини нагнітають бетонну суміш з одночасним підйомом шнека. У процесі бетонування контролюють витрати бетонної суміші, швидкість підйому бурової колони та тиск нагнітання. Після повного підйому шнека видаляють залишки бурового шламу. За потреби в забетоновану скважину вдавлюють арматурний каркас та формують оголо-вок палі. Такі палі доцільно влаштовувати в сухих стійких ґрунтах, тому що у водонасичєних слабких грунтах стовбури паль можуть мати неконтрольовані розширення або розриви цілісності.
32
У слабких обводнених Грунтах улаштування буронабивних паль (див. рис. VI.4, IV) — досить складний процес, який потребує спеціального устаткування. Щоб не обвалилася стінка свердловини під час буріння, її підтримують обсадною трубою або глинистим розчином. Спеціалізовані машини (рис. IV.6) мають обладнання, за допомогою яких обсадна труба одночасно з бурінням опускається у свердловину. Після бетонування обсадні труби виймають для повторного застосування.
У нестійких грунтах можна бурити свердловини під глинистим розчином щільністю і,05... 1,15 т/м3, що дає змогу спрямувати градієнт напору фільтраційних вод від свердловини в ґрунт (а тому стінка свердловини не обвалюється) навіть тоді, коли ґрунтові води практично розміщені на поверхні ґрунту. Біля свердловини розміщують глинисте господарство: глинозмішувач, циркуляційні насоси, резервуари, вібросита. Глинистий розчин постійно циркулює і виносить зі свердловини залишки бурового шламу.
33
комбіновані палі (конструкція і технологія яких містять елементи, виготовлені заздалегідь, з подальшим їхнім заглибленням, і елементи, які виконують на місці.)
Буроопускні палі (див, рис.УІ.1, к) — це залізобетонні циліндричні елементи діаметром 0,4...0,8 м, 3...6 м завдовжки, які опускають краном у вибурені свердловини діаметром на 3...5 см більше діаметра паль. Після цього на палі монтують потужні вібратори і включають їх у режимі трамбування, що у вологих та водонасичєних грунтах забезпечує контакт палі з грунтом.
Комбіновані камуфлетні палі зі збірним стволом (див. рис. VI.!, л) роблять так само, як і камуфлетні монолітні, з тією лише різницею, що зразу після заповнення камуфлету бетонною сумішшю
Ін'єкційні анкери (див. рис. VI. 1, м) використовують найчастіше її умовах реконструкції. Бур-ін'єктор — це труба з буровим органом на кінці з багатьма отворами в стволі. Після заглиблення ін'єктора в оточуючий грунт нагнітають цементний розчин під тиском 2...6 МПа. Ін'ектор править за арматуру анкерної палі.
34
У зимових умовах улаштування паль потребує виконання допоміжних робіт Сам процес заглиблення паль, буріння та бетонування дещо ускладнюється тільки у відносно тонкому шарі мерзлого на поверхні ґрунту, а тому для запобігання промерзанню ґрунт накривають.
Якщо товща мерзлого ґрунту до ЗО см, то забивна паля його пробиває, а коли більше ніж ЗО см, ґрунт пробурюють або відігрівають лунки для кожної палі.
У вічномерзлих ґрунтах готові палі заглиблюють у свердловини, виконані механічним, тепловим або комбінованим методом. Довжина палі у всіх випадках має перевищувати більше ніж у 2 рази товщу діючого шару ґрунту. Паля обов'язково вморожується в ґрунт.
Досить поширене утворення свердловин паровим вібролідером який розморожує ґрунт тільки в зоні його дії.
В умовах реконструкції застосовують переважно палі, під час улаштування яких не виникає динамічне навантаження на грунт та на оточуючу забудову.
Готові палі заглиблюють вдавлюванням та загвинчуванням.
Якщо неможливо використати звичайні машини і технологічні засоби, застосовують індивідуальне обладнання або палі оригінальної конструкції. Наприклад, для підсилення стрічкового фундаменту роблять приямок під його підошвою, куди встановлюють гідродомкрат для вдавлювання у ґрунт елементів палі, що стикуються. Застосовують також гідравлічні пристрої для вдавлювання паль через отвори у масивному ростверку або бетонній підлозі із закріпленням до них цих пристроїв
37
Комплексний процес зведення монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій складається (рис. VIII.1) із влаштування опалубки, армування конструкцій, бетонування, вистоювання бетону в забетонованих конструкціях, розпалублення, натягування напружуваної арматури та влаштування її захисту чи ін'єкції каналів (при зведенні попередньо напружених залізобетонних конструкцій), а у разі потреби опоряджування поверхонь конструкцій. Процес бетонування, що складається з укладання й ущільнення бетонної суміші, в багатьох випадках є ведучим, з яким погоджують виконання інших процесів.