Особливості кладки з вогнетривкої цегли.

Кам'яні конструкції, що експлуатуються в умовах високих температур, наприклад промислові печі, димарі, зводять із вогнетривкої цегли (шамотної, динасової, магне­зитової тощо) на вогнетривкому розчині.

Перед кладкою відбраковують цеглу з відбитими кутами, ребрами і тріщинами. В особливо відповідальних випадках для кладки з товщи­ною швів до 1 мм цеглу сортують за розмірами

Вогнетривку кладку ведуть на піщано-глиняних розчинах або без розчину. Вогнетривкі розчини мають бути близькими за хімічним скла­дом, вогнетривкістю, шлако- і газостійкістю до застосовуваної цегли

У процесі кладки спочатку підбирають і приганяють одну цегли­ну до іншої, перевіряють щупом розмір проміжку між ними, у разі потреби протирають І вкладають насухо. Потім цеглини по черзі знімають і кладуть поруч у тій послідовності, в якій вони були поперед­ньо вкладені у конструкцію. Після цього кожну цеглину кладуть на своє місце, але вже на розчині

Товщина швів вогнетривкої кладки залежить від температурного режиму: кате­горії вогнетривкої кладки, що визначають товщину шва:

І — не більше ніж 1мм;

11-2 мм;

III - 3 мм;

IV - більше ніж 3 мм. Поза категорією прийнята особливо відповідальна кладка, товщина швів якої не повинна перевищувати 0,5 мм. Товщину шва вважають дотрима­ною, якщо щуп шириною 15 мм і такої самої товщини (див. рис. VII. З, є), як шов, проникне в нього на глибину не більше ніж 20 мм.

Облицьовування тесаними каменями ведуть одночасно з кладкою стін або після її закінчення.

Перед установленням облицьовувальних каменів на поверхні стіни розмічають ряди і окремі камені.

Полегшену цегляну кладку застосовують у процесі зведення малопо­верхових будівель. Стіни складають з двох верстових стінок у ¹/₂ цеглини завтовшки, порожнини між якими заповнюють легким бетоном або блоками-вкладишами. Інколи замість легкого бетону і вкладишів вико­ристовують теплоізоляційні сипкі і плитні матеріали. Однак сипкі мате­ріали менш ефективні, оскільки з часом осідають, створюючи у стінах продувні ділянки.

Порівняно із звичайними стінами (суцільними) полегшені приблизно на 40 % економніші за витратами цегли, мають меншу масу, але зведення їх більш трудомістке.

73

Кладка на розчинах із протиморозними добавками.

Як протиморозні добавки використовують органічні сполуки, які додають від 2 до 12 %_ маси в'яжучого:

1. нітрит натрію (НН),

2. нітрит кальцію (НК),

3. поташ хлориди натрію (ХН) і кальцію (ХК),

4. сполуки нітриту кальцію і сечовини (НКМ) та нітрит-нітрат-хлорид кальцію із сечовиною (ННХК+М)! тощо.

кладка із протиморозними добавками має обмежене застосування при зведенні стін житлових будинків

Для конструкцій, що експлуатуються.! при температурі вище 40 °С (димові труби, вентиляційні канали) або в зоні дії електричного струму постійної напруги, застосування хі.\ протиморозних добавок заборонено.

Готують розчини централізовано на заводах, або на об'єкті, або у дорозі в авторозчиновозах. із протиморозними добавками готують цементні розчини маркою не нижче М1О. Перевагу віддають портландцементу

Треба слідкувати за тим, щоб приготований розчин був використа­ний до того, як він почне тужавіти

У тепляках виконують кладку фундаментів. Температура повітря, яку створюють за допомогою повітряних калориферів, не повинна бути нижче *5 °С лоти, доки розчин не набере проектної міцності, потрібної на початок замерзання. Після цього тепляк розбирають і переносять на нове місце Пазухи траншей засипають талим грунтом.

72

Прогрівання (обігрівання) з використанням електроенергії засто­совують для забезпечення проектної міцності окремих конструкшп (

1. діля­нок фундаментів,

2. нижніх частин стін,

3. кутів, стовпівта" інших конструк-тивніїмлементіи),

якщо перелічені вище способи не створюють потріб­них затвердіння. При цьому розчин у швах має бути незамерзлим, без хімічних добавок, марка не нижче М10. Прогрівають кладку поодино­кими або груповими електродами (окремі стрижні або сітки з арматур­ної сталі діаметром 4,..6 мм), що укладають у горизонтальні шви клад­ки з каменів правильної форми (рис. УІІ.16), або обігрівають електро­дами, закріпленими до опалубки бутобетонної кладки, які вмикають до різних фаз перемінного струму напругою 220 В. Конструкції прогрі­вають або обігрівають при температурі ЗО...35 "С до набирання розчи­ном 20 % проектної міцності.

При виконанні кам'яних робіт у зимових умовах обов’язково ведуть журнал у якому не менше трьох раз на добу відмічають температуру зовнішнього повітря і розчину в момент його укладання, температуру кладки шо замірюють у швах (у разі кладки із штучним прогріван­ням), і можливі зміни у конструктивних елементах будівлі (тріщини, нерівномірне осідання тощо)