Розроблення ґрунту бульдозерами.

За допомогою бульдозерів вико­нують весь комплекс процесів земляних робіт: планування майданчи­ків;

розроблення виїмок Із переміщенням ґрунту у насип;

вирівнювання ґрунту, відсипаного самоскидами; планування дна котлованів; зворотне засипання пазух траншей; повалення дерев;

корчування та видалення корчів;

очищення від снігу та грязі доріг тощо.

З мінну експлуатаційну продуктивність бульдозера, ^/зміну, визна­чають за формулою

к_з — кое­фіцієнт збереження ґрунту під час його транспортування:

к_укл — коефіцієнт впливу уклону розроблення ґрунту на продуктивність бульдозера; к_ч — часовий коефіцієнт використання машини.

17

Укладання та ущільнення ґрунту виконують у процесі планування, зведення різних насипів, зворотної засипки траншей та пазух фундаментів, улаштування основ під підлоги тощо

Ґрунти в насипах ущільнюють шарами однакової товщини.

для влаштування насипів із ґрунтів, доставлених автосамоскидами, май­данчик розбивають на три карти: на першій розвантажують грунт, на другій — розрівнюють його, на третій — ущільнюють.

Ущільнюють ґрунт укочуванням, трамбуванням та вібру­ванням. Зв'язні та грудкуваті ґрунти ущільнюють кулачковими кот­Ками масою до 5 т ущільнюють ґрунту 10...20 см завтовшки за 8...18 проходів котка по одному сліду, а важкими (масою 2.5...ЗО т) — шар 50...65 см завтовшки за 4...10 проходів по одному сліду.

Кулачковими котками та котками на пневмоколісному ходу грунт ущільнюють послідовними замкненими проходами котка по всій площі насипу з перекриттям кожного проходу на 0,2...0,3 м

Котки з гладкими металевими вальцями придатні для ущільнення зв'язних ґрунтів шаром до 15 см.

Трамбувальними плитами масою 2...7 т, підвішеними на стрілі кранів чи екскаваторів, ущільнюють піщані та глинисті ґрунти, якщо товщина відсипаного шару 0,4...1 м і кількість ударів 1...5

Вібраційними котками ущільнюють піщані грунти шарами 0,4...0,5 м

18

Гідромеханічним (розроблення, транспортування та укладання грунту вико­нують за допомогою води).

Розробляю­чи грунт на суші, застосовують гідромоніторні установки а при підводному розробленні — землесосні снаряди

Розрізняють дві схеми розмиву ґрунту гідромоніторами: зустріч­ним забоєм — знизу вверх (рис. IV. 14, а) та попутним забоєм -зверху вниз (рис. IV.14, б).

Транспортувати пульпу можна самопливом, коли укіс стоку, який залежить від виду ґрунту та крупності його частинок, забезпечує пере­міщення її з частинками ґрунту в завислому стані.

Землесосними снарядами (земснарядами) майданчики намиваються завдяки подачі пульпи з дна водойм по напірних трубопроводах у насип.

Земснаряд (ряс. IV.15, а) - це баржа, оснащена ґрунтозабірним устаткуванням для вільного всмоктування чи всмоктування з одночас­ним розпушуванням (фрезами, гідророзпушувачами тощо), ґрунтовим насосом, плавучим пульпопроводом на понтонах, з'єднаних із береговим пульпопроводом, папільонажними паляии та лебідками з якорями для фіксування робочого положення.

Розроблення ґрунту починають із заглиблення до заданої познач­ки всмоктувального пристрою.

Для розроблення 1 м³ піщаних грунтів витрачається 7... 11 м³ води, піщано-гравійних та суглинистих — від 14 до 22 м³.

Укладання грунту в насип засноване на випаданні завислих його частинок із пульпи під час зниження швидкості потоку до 0,3...0,03 см/с після випуску пульпи у відстійні басейни, що влаштовуються на місці майбутнього насипу

1 8

19

способи буріння:

1) механічні — ударний, обертовий, вібраційний, ударно-обертовий, коли породи руйнуються під впливом на них породоруйнівних інстру­ментів;

2) фізико-хімічні — термічний, вибуховий, гідравлічний, електрогід­равлічний, ультразвуковий та плазмовий.

Найчастіше буріння виконують механічними способами

Стінки свердловин у слабких, пухких та насичених водою ґрунтах закріплюють сталевими обсадними трубами.

Буріння свердловин звичайно виконують верстатами ударної (удар­но-канатної), ударно-обертової, обертової (шнекової, колонкової та роторної) дії.

Обертове буріння визначається високою продуктивністю (в 3..5 разів перевищує продуктивність ударного буріння), порівняно низь­кою вартістю бурових робіт, можливістю буріння вертикальних, похилих та горизонтальних свердловин. При обертовому бурінні порода забою розтирається, її ріжуть та сколюють за допомогою бурового інструмен­та, жорстко закріпленого на нижньому кінці штанги, що обертається.

Шнекове буріння застосовують для свердловин діаметром 110... 125 мм, до ЗО м завглибшки у м'яких та мерзлих ґрунтах.

При застосуванні верстатів колонкового буріння (рис. V. 1, є) в нижній частині бурового снаряда встановлюють колонкову трубу, яку перехід-ником з'єднують з кільцевою коронкою, армованою різцями з твердих сплавів чи алмазами

20