Підводне бетонування

1. метод вертикально переміщуваної труби (ВПТ)

2. метод висхідного роз­чину (ВР).

1 Метод ВПТ на глибинах до 50 м.

Для подавання бетонної суміші в огороджену залізобетонною опалубкою, шпунтом чи обсадною трубою конструкцію опускають бетонолитні труби діаметром 100...300 мм, які зібрані з легко рознімних ланок, що мають у верхній частині клапан та бункер для приймання бетонної суміші. Труби з бункером підвішують до підйомного механізму. Перед початком бетонування в трубу вводять пробку-пакет із мішкови­ни, м'який глиняний пиж чи металеву або дерев'яну пробку з ущільнен­ням і утримувальним канатом. У бетонолитну трубу подають бетонну суміш високої рухливості — 14...20 см. Пробка під вагою бетонної суміші опускається вниз труби, витискаючи воду. У міру подавання бетонної суміші й нарощування шару бетону в конструкції труби посту­пово піднімають; при цьому їхній нижній кінець має бути постійно заглиб­леним у бетонну суміш не менше ніж на 0,8 м, якщо глибина бетонування до 10 м, і не менше ніж 1,5 м, якщо глибина більша. Для запобігання розшаровуванню швидкість виходу бетонної суміші з труби обмежується 0,12 м/с; її регулюють зміною глибини заглиблення кінця труби в бетон­ну суміш. Після піднімання бетонолитної труби на висоту її ланки пода­вання бетонної суміші зупиняють, демонтують верхню ланку труби, пере­ставляють бункер, після чого відновлюють подавання бетонної суміші

Бетонування ведуть безперервно до рівня, який перевищує проектну позначку на 2 % висоти конструкції, але не менше ніж на 100 мм. Після досягнення бетоном міцності 2...2,5 МПа верхній слабкий шар бетону, ЩО прилягав до води під час робіт, вилучають до проектного рівня конструкції.

2.Метод вр

в центрі блока бетонування встановлюють шахту з ґратчастими сітками, в яку опускають на всю глибину сталеву трубу діаметром 38... 100 мм. Шахту до 20 м завглибшки заповнюють бутовим каменем розміром 150. ..400 мм, а шахту до 50 м завглибшки — кам'яною накидкою роз­міром 40...150 мм. Після цього по трубах самопливом подають цемент­ний розчин Труби мають заглиблюва­тися в розчин не менше ніж на 0,8 м. У міру підвищення рівня розчину труби піднімають. При напірному бетонуванні труби встановлюють у кам'яній накидці без утворення шахт. Розчин у труби подають під тиском від розчинонасоса чи пневмонагнітача. Рівень розчину доводять на 10...20 см вище проектної позначки, а коли міцність накладки досягне 2...2,5 МПа, надлишок розчину вилучають.

3.Методом утрамбовування

бетонної суміші зводять конструкції знач­ної площі з бетону класу до ВЗО, нижня частина яких занурена у воду до 1.5 м завглибшки. Бетонну суміш рухливістю 5...7 см спочатку уклада­ють від кута блока бетонування чи від однієї із стінок у вигляді виступного ³ коди острівця. Наступні порції суміші укладають на горизонтальну поверхню острівця по його контуру на відстані не менше ніж 0,5 м від краю води й утрамбовують, витісняючи зовнішню поверхню острівця у воду (рис. VIII.23, и). Утрамбовування також поєднують з глибинним вібру­ванням. Надводну поверхню укладеної бетонної суміші захищають від Розмивання водою і механічних пошкоджень, покриваючи брезентом, щита­ми, матами, та привантажують каменями чи мішками з піском. ^ Укладання бетонної суміші \

в мішках застосовують для вирівнювання основ під блоки, влаштування опалубки на глибині до 2 м

50

Торкретувапня (рис. VIII.23, б) - бетонування конструкцій методом нанесення цемент-гарматою на поверхню опалубки чи конст­рукції одного чи кількох шарів цементно-піщаного розчину (торкрет) або бетон-шприц-машиною бетонної суміші (набризк-бетон).