Монтаж колон.

Для підготовки колон під монтаж слід нанести з чотирьох боків зверху колони і на рівні верху фундаментів осьові риски.

Перед монтажем у разі потреби колони оснащують хомутами або струбцинами з розчалками, драбинами і монтажними столами, начеплю-_ють монтажне обладнання.

Процес монтажу колон включає такі операції: стропування, підніман­ня, переміщемня, орієнтування на місце встановлення, встановлення, ви­вірення, тимчасове і постійне закріплення.

60

Постійне закріплення забезпечує стійкість конструкцій у проект­ному положенні на період виконання післямонтажиих робіт і експлуа­тації. Постійне закріплення є завершальною операцією монтажного процесу і закінчується електрозварюванням закладних частин або арма­тури, встановленням болтів, заклепок, бетонуванням стиків

Замонолічування стиків і швів виконують переважно в залізобе­тонних конструкціях з метою закріплення їх у проектному положенні

64

Монтаж ферм балоків

Ферми до 24 м завдовжки доставляють у цілому вигляді, ЗО м завдовжки і більше — окремими елементами, які укруп­нюють на будівельному майданчику на спеціальних стендах. Монтаж ферм і балок допускається тільки після остаточного закріплення всіх розташованих нижче конструкцій.

Підготовка до монтажу ферм І балок полягає в перевірці й очищенні закладних деталей, нанесенні осьових рисок, закріпленні відтяжок, розчалок, розпірок, навісних колисок та іншого монтажного оснащення.

Плити покриття одноповерхових промислових будівель захоплюють 6агатовітковими стропами або траверсами. Після піднімання і встановлення на місце плити вивіряють по рисках, попередньо нанесе­них на самі плити і на опорні вузли ферм. Монтаж плит по залізобе­тонних фермах виконують у першій чарунці прогону послідовно з одного краю прогону до другого, у наступних чарунках — від середини до країв.

Монтаж плит перекриття і покриття каркасних будівель викону­ють після розмічання місць установлення їх і приварювання опорних столів. Монтаж починають з установлення розпірних плит, які розта­шовані між колонами, і приварювання їх до ригелів у чотирьох кутах. Потім монтують послідовно інші плити.

65

Кам'яну кладку виконують з окремих каменів, які укладають у певному поєднанні.

Для кладки використовують природні і штучні каменеподібні матеріали

цегли, каменів,

дрібних і великих блоків облицювальні і

теплоізоляційні матеріали і

вироби

кладочні розчини,

бетон і арматуру.

Елементи кам'яної кладки і правила її розрізки.

Будь-яку кладку виконують окремими рядами.

1. ложко­вий ряд,

2. поперечиковий ряд,

3. зовнішню і внутрішню версти.

Заповнення між верстами називають забутком. Під розрізкою розуміють членування кладки на шари - ряди і на окремі камені.

Перше правило розрізки: ряди каменів мають бути обмеже­ні площинами, перпендикулярними до діючих зусиль, або нормалі до цих площин не повинні утворювати з напрямком зусиль кут більше ніж 15 ... 17°.

Друге правило розрізки: кожний ряд кладки має поділятися на окремі камені системою вертикальних площин, одні з яких перпен­дикулярні до верстових рядів,

Третє правило розрізки передбачає додержання перев'язки вертикальних швів, що виключає збіг у суміжних рядах кладки попе­речних і поздовжніх швів

6 6

Суцільну неармовану цегляну кладку застосовують при зведенні стін, простінків і стовпів, перегородок, улаштуванні перемичок і карнизів і виконують з одинарної (250 х 120 х 65 мм) і потовщеної (250 х 120 х 88 мм) цегли. Застосовують повнотілу і порожнисту цеглу.

Розшивання швів обумовлюється проектом. Виконують ритмічно через кожні три-чотири ряди кладки до зчеплення розчину. Починають ЇЇ а вертикальних швів кладки після протирання лицьової поверхні.

66( 67),

67(66).

Довжина ділянки залежно від товщини стіни І складу ланки може становити 13... 40 м.

При потоково-розчленованому методі роботи ведуть ланками «двій­ка», «трійка», «четвірка» і «п'ятірка».

У процесі кладки стін з великою кількістю прорізів або архітектур­них деталей, стовпів товщиною у 1 і І,5 цеглини, а перегородок у Ч₂ цеглини роботи виконує ланка «двійка»

Кладку суцільних стін більше ніж у 2 цеглини завтовшки при одно­рядному перев'язуванні і більше ніж у 1^!/₂ цеглини при багаторядній доцільно вести ланкою «трійка»

Стіни простої і середньої складності товщиною у 2 цеглини і більше виконуються ланкою «п'ятірка».

68