2.2. Державні нормативні акти з охорони праці (днаоп)

ДНАОП – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та ін. документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання (міжгалузеві та галузеві).

Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці – це ДНАОП загального державного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від відомчої належності та форм власності.

Галузевий нормативно - правовий акт про охорону праці – це НПЛОП, дія якого поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що відносяться до певної галузі.

Вимоги щодо охорони праці регламентуються також державними стандартами України (ДСТУ), будівельними та санітарними нормами і правилами, нормами технічного проектування та ін. нормативними актами, виходячи із сфери їх дії.

Повний перелік чинних нормативних документів з охорони праці в Україні наведено в „Державному реєстрі про охорону праці”, який діє з 1995 р. Зміни у Реєстрі ДНАОП публікуються в журналі „Охрана труда”. Одночасно вони відносяться в банк даних автоматизованого інформаційного фонду ДНАОП.

2.3. Особливості охорони праці жінок, неповнолітніх, та інвалідів.

Конституція України (ст. 24) закріпила рівність прав жінки і чоловіка. Разом з тим, законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює спеціальні норми, що стосується охорони праці та здоров’я жінок.

Відповідно до ст. 174 КЗпП і ст. 10 Закону України „Про охорону праці” забороняється застосування праці жінок в нічний час і надурочно, на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми .

Дозволяється підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни – 7 кг. при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) – 10 кг. В обох випадках сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати – 350 кг. з робочої поверхні і 175 кг. з підлоги.

Законодавство України з охорони праці особливу увагу звертає на застосування при необхідності праці неповнолітніх.

Забороняється залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання важких речей неповнолітніми затверджені наказом МОЗ України від 22.031996 № 59.

Таблиця 2.2.1

Граничні переміщення, підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми

Календарний вік, років	Граничні норми ваги вантажу (кг)
	Короткочасна робота		Тривала робота
	юнаки	дівчата	юнаки	дівчата
14	5	2,5	––	––
15	12	6	8,4	4,2
16	14	7	11,2	5,6
17	16	8	12,6	6,3

Не допускається прийняття на роботу осіб, які не мають шістнадцяти років. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, які досягнули п’ятнадцяти років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процес навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (ст. 188 КЗпП).

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Усі особи, які не досягнули вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду. [ст. 191 КЗпП].

Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скорочений 36-годинний робочих тиждень, а для п’ятнадцятирічних – 24-годинний.

Заробітна плата працівникам, яким не виповнилось вісімнадцяти років, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачуться в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи [ст. 194 КЗпП].

Щорічні відпустки неповнолітнім надаються в літній час або, на їх бажання, в будь-яку іншу пору року [ст. 195 КЗпП]. Тривалість такої відпустки один календарний місяць.

Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника або упровадженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх [ст. 198 КЗпП].

Останнім часом багато уваги приділяється медичній, соціальній, трудовій реабілітації інвалідів.

Держава регулює питання охорони праці інвалідів через Закон України „Про соціальну захищеність інвалідів” від 21 березня 1991 року із змінами та доповненнями, ст. 12 Закону України „Про охорону праці” від 21 листопада 2002 року № 229-ІV, та ряду прийнятих правил, стандартів, норм, положень, інструкцій.

Указом Президента України від 13 липня 2001 року затверджена Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки, де основним завданням є розробка механізму створення нових та забезпечення робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Відповідно до чинних норм законодавства власник зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів.

Залучення інвалідів до надурочних робіт у нічний час без їхньої згоди не допускається. При прийнятті на таку роботу осіб з обмеженими фізичними можливостями, слід отримати письмову згоду від них.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язанні створити для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 3 травня 1995 року, робочим місцем інваліда визнається окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови праці інваліда.

Робочим місцем інваліда може бути:

1. Звичайне робоче місце, якщо за умови праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

2. Спеціалізоване робоче місце інваліда – робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідальної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Місцеві органи соціального захисту населення разом із громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань готують пропозиції щодо створення нових робочих місць, у тому числі для роботи з гнучкими формами зайнятості, і передають їх відділенням Фонду соціального захисту інвалідів і державним центрам зайнятості.

Підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення, забезпечення соціального захисту інвалідів.

Центри зайнятості та відділення Фонду соціального захисту інвалідів ведуть облік призначених для працевлаштування інвалідів робочих місць, створених понад нормативів, за термінами введення їх у дію, виробничим профілем, умовами та характером роботи.

Підприємствам, які створюють або пристосовують існуючі робочі місця для працевлаштування інвалідів понад встановлений норматив, надається фінансова допомога за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Крім того, передбачена надомна праця інвалідів, в тому випадку, коли інваліди не мають змоги працювати на підприємстві відповідно до рекомендацій МСЕК та з урахуванням побутових умов. Місячні завдання інвалідів, які перебувають у трудових відносинах з підприємством і працюють вдома, мають індивідуальний характер і коригуються підприємством з урахуванням результатів праці. Для виконання роботи вдома підприємство забезпечує інвалідів основною і допоміжною сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, інструментами, обладнаннями тощо.