3.2.Організація управління охороною праці на виробництві

3.2.1. Система управління охороною праці (суоп)

3.2.1. Система управління охороною праці (СУОП) в організації – це частина загальної системи управління (менеджменту) організації, що забезпечує управління ризиками в області охорони здоров’я і безпеки праці що пов’язані з діяльністю організації.

СУОП в організації (підприємстві) включає: організаційну структуру, розподіли відповідальності, процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, досягнення цілей та аналізу результативності політики і заходів охорони праці в організації.

Організація повинна розробляти, впроваджувати і підтримувати в робочому стані процедури ідентифікації небезпек для здоров’я і безпеки персоналу, оцінки і контролю ризиків, пов’язаних з її діяльністю, продукцією і послугами (включаючи продукцію і послуги підрядчиків), які організація може контролювати.

Організація повинна:

- формувати і вчасно корегувати перелік (реєстр) факторів, що впливають на охорону праці, які вона може контролювати і на які вона може впливати;

- встановлювати пріоритетні, виявляти ті фактори, що мають або можуть мати значні впливи на умови та охорону праці, і гарантувати прийняття до уваги цих факторів при визначенні цілей у галузі охорони праці;

- постійно актуалізувати цю інформацію;

- встановлювати і підтримувати в робочому стані документально оформлені цілі і задачі по охороні праці для кожного підрозділу і рівня управління організації.

3.2.2. Програма поліпшення умов, охорони і безпеки праці

Роботодавець, що несе відповідальність за охорону праці в організації, підприємстві повинен визначати та документально оформляти програму поліпшення умов і охорони праці, приділяючи увагу наступним діям по реалізації вимог охорони праці:

підготовці програми поліпшення умов і охорони праці;

визначенню і придбанню необхідних засобів управління виробничими процесами, устаткуванням (включаючи комп’ютери, контрольно-вимірювальну апаратуру), засобів індивідуального і колективного захисту працівників;

роз’ясненню працівникам ступеня відповідності робочих місць установленим вимогам умов і охорони праці, а також придбанню працівниками навичок, необхідних для досягнення необхідного рівня безпеки праці;

актуалізації, якщо це необхідно, методів управління охороною праці і засобів контролю;

з’ясуванню перспективних вимог до вимірів в галузі охорони праці, включаючи оцінку можливостей перевищення сучасного технічного рівня, для своєчасної їх реалізації;

виявленню і контролю шкідливих і небезпечних виробничих факторів і робіт, при наявності яких необхідний попередній і періодичний медичний огляд.

Перед організацією управління охороною праці майбутнього реально стоять 3 основні завдання:

Сформувати в людях принципово нову позитивну ідеологію створення законослухняності, тому що альтернативні дії, порушення норм і правил безпеки є деструктивними, антисоціальними, які ведуть до можливості втрати життя і здоров’я робітників в процесі їх трудової діяльності. На це повинні бути направлені зусилля вчених, спеціалістів, управлінського персоналу, при цьому соціальна і особиста направленість профілактичної роботи стає найважливішим засобом вирішення основних завдань. Поряд з цим, важливо щоб профілактичні міри безпеки логічно випливали із ступеня небезпеки (ризику) конкретних виробництв і забезпечували рівне, надійне функціонування всіх частин системи: людина (суб’єкт управління) - людина (фактор і об’єкт ризику) - умови праці - засоби праці -предмети праці.

Виключити передумови, які формують травмонебезпечні і аварійні ситуації, створити на робочих місцях умови, які зменшували б шкідливий вплив і небезпечну взаємодію виробничих факторів на робітника.

Забезпечити реальні гарантії соціального захисту людини, якій в процесі трудової діяльності нанесена фізична чи моральна шкода в результаті отриманої травми чи професійного захворювання. Для вирішення цих задач потрібна досконала нормативно-правова і інформаційна база. Отримають подальший розвиток помітні тенденції управління охороною праці на основі ризик-аналізу, застосування економічних методів регулювання і мотивації, світове співробітництво.

Формування банку нормативних актів, накопичення статистики, необхідність безперервного контролю за процесами навчання і професійного відбору, ін. проблеми потребують застосування нових форм накопичення і вилучення інформації, тому повинні отримати широке розповсюдження сучасні інформаційні технології і відповідні технічні засоби. Необхідно забезпечити достатнє цільове фінансування працеохоронної діяльності, при цьому, направити ці засоби на пріоритетні напрямки охорони праці.