4.3. Важкість праці

Важкість праці - це ступінь сукупного впливу всіх факторів трудового процесу та умов праці на працездатність і здоров’я людини, її життєдіяльності і відтворення робочої сили (табл. 4.3.1.).

Таблиця 4.3.1

Ф

Залежать від виробництва

Залежать від виконавця

актори, які впливають на величину витрат праці

Конкретні характеристики

З точки зору фізіології і психології праці важкість праці виражається функціональним напруженням організму, яке виникає під впливом м’язового і нервово-емоційного навантаження, а також зовнішніх виробничих умов.

Наукової основою класифікації праці за важкістю є сучасна фізіологічна теорія функціональних систем та гігієнічна класифікація праці.

Стосовно трудової діяльності функціональна система організму є інтегральним комплексом психофізіологічних функцій і якостей людини, які забезпечують ефективне виконання професійної роботи при певному рівні фізіологічних витрат. Рівень витрат на досягнення мети праці може бути достатнім або вимагати залучення резервів організму, що виявляється у формуванні певних функціональних станів організму: нормального, граничного і патологічного.

Критерієм для оцінки функціонального стану організму виступає наявність або відсутність ефекту Сєченова при переключенні після закінчення роботи на інший вид діяльності.

Функціональний стан організму нормальний тоді, коли навантаження на організм не перевищують фізіологічні можливості людини, а умови праці сприятливі.

Граничний функціональний стан організму являє перехідну форму між нормою і патологією. Основними ознаками його є відсутність позитивного ефекту Сєченова по більшості функціональних проб, що виявляється в погіршенні деяких функцій, що призводить до неточних, зайвих рухів і зниження якості роботи.

Патологічний функціональний стан організму характеризується функціональною недостатністю важливих вегетативних підсистем і органів кровообігу, дихання у практично здорових людей, виникненням парадоксальних і ультра парадоксальних реакцій, викликають дії, що на практиці призводять до помилок, аварій, травматизму.

Згідно з цими функціональними станами, виділено три класи важкості праці. В кожному класі встановлено по дві категорії важкості праці.

До першої категорії важкості належать роботи, які виконуються в комфортних умовах виробничого середовища, при оптимальних величинах м’язового, розумового і нервово-емоційного навантаження.

Ознакою другої категорії важкості праці є умови, які не перевищують гранично допустимих значень виробничих факторів і не призводять до відхилень в стані здоров’я працівників.

Роботи третьої категорії важкості характеризується підвищеними м’язовими або нервово-емоційними навантаженнями, а також не зовсім сприятливими виробничими умовам.

До четвертої категорії важкості належать роботи, при виконанні яких наприкінці зміни або тижня у працівника формується передпатологічний граничний стан організму. Підвищений вплив небезпечних і шкідливих виробничих факторів призводить до виробничо зумовлених і професійних захворювань.

До п’ятої категорії важкості належать роботи, які виконуються в несприятливих (екстремальних) умовах, у працівників наприкінці зміни або тижня формуються патологічні функціональні стани організму. Для працівників, зайнятих виконанням робіт 5-ої категорії важкості, характерний високий рівень виробничо зумовлених і професійних захворювань, виробничого травматизму.

До шостої категорії важкості належать роботи, які виконуються в особливо несприятливих умовах, а ознаки патологічного стану організму виявляються уже в першій половині зміни або днів тижня. Роботи 5-ої і 6-ої категорій важкості призводять до непродуктивного використання робочої сили, а тому мають бути ліквідовані в першу чергу.

Для кількісної оцінки важкості праці використовується спеціальна „Карта умов праці на робочому місці”. В ній, крім характеристики галузі, кількості робітників, в тому числі жінок, зайнятих на аналогічних роботах, міститься перелік санітарно-гігієнічних виробничих умов і елементів трудового процесу (психофізіологічних).

Показники трудового процесу і виробничого середовища заносяться в „карту” і переводяться в бали. Кожному елементу присвоюється бал від 1 до 6 залежно від кількісного його значення, що відповідає кількості категорій важкості праці(табл.. 4.3.2).

Таблиця 4.3.2.

Карта умов праці на робочому місці

Категорія важкості праці	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VI
Інтегральна оцінка	до 18	від 19 до 33	від 34 до 45	від 46 до 53	від 54 до 58	від 59 до 60

Категорія важкості визначається виходячи з інтегральної оцінки