Тема 3: Основи руху соціальної економіки

1. Матеріальні основи СЕ. Роль НТП в розвитку СЕ.

2. Напрями соціалізації виробничих відносин.

3. Соціальна орієнтація економічного розвитку.

Література

1. Беккер Г. С. Человеческое проведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории. – М.: ГУ ВШЭ, 2003.

2. Економічна теорія: Підручник / За ред. В. М. Тарасевича. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

3. Єременко В. Основи соціальної економіки. – К.: МАУП, 1997.

4. Лагутин В. Д. Людина і економіка: Соціоекономіка. – К.: Просвіта, 1996.

5. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Від. ред. Г.Н.Климко. – К.: Знання-Пресс, 2002.

6. Соціальна економіка Навч. посіб. / Кол. авт. О.О. Бєляєв, М. І. Диба, В. І. Кириленко та ін. — К.: КНЕУ, 2005.

7. Эггертссон Т. Экономическое поведение и институты. – М.: Дело, 2001.

1. Матеріальні основи се. Роль нтп в розвитку се.

Рух економіки передбачає зміну її матеріальної основи (суспільних продуктивних сил), соціально-економічної основи (соціально-економічних відносин), регулюючих механізмів (ринок, держава, громадянське регулювання, тіньова сфера) та їх структурної взаємодії.

Розвиток матеріальної основи - продуктивних сил суспільства – безпосередньо пов’язаний з впровадженням нових способів виробництва на основі наукових досягнень, тобто ґрунтується на науково-технічному прогресі (НТП). Еволюція провідних чинників суспільного виробництва і НТП:

• природні чинники, людина – безособове знаряддя праці (традиційне суспільство);

• речово-матеріальні чинники, людина як функція виробництва (капіталістичне або індустріальне суспільство);

• людські здібності, особистість, наука як основний чинник виробництва (постіндустріальне суспільство).

Технологічний уклад - комплекс технологічних процесів, які представляють цілісність, відтворюються і охоплюють суміщені виробництва і галузі. С.Ю. Глазьєв виділяє п'ять укладів, сьогодні говорять про шість.

Технологічний уклад	Базисна інновація
1	Механізація текстильної промисловості
2	Паровий двигун
3	Електротехніка та електричні двигуни
4	Автомобілебудування, моторизований озброєння, хімічна промисловість, автоматизація виробництва
5	Інформаційні та комунікаційні технології, аерокосмічна техніка, наукоємні виробництва, нові джерела енергії
6	Біотехнологія, генна інженерія, штучний інтелект

Соціально-економічний уклад - історично-визначена форма привласнення процесу, умов і результатів виробництва продукту і людини. Види: патріархальний (натуральний), дрібнотоварний (просте товарне виробництво), капіталістичний (приватнопідприємницький із залученням найманої праці), колективний (соціальний, коли трудовий колектив власник засобів виробництва), державний.

Соціальний уклад (устрій) - історично визначена система відтворення людини як особистості. Ця система включає дві головні складові: а) активну — професійно-кваліфікаційний та інтелектуально-освітній потенціал суспільства (ПКІОПС); б) інерційну — сукупність національних, культурних та інших традицій, норм і принципів, що утворюють домінуючий менталітет суспільства.

Інтеграційний підхід передбачає єдність і взаємну відповідність всіх трьох видів укладів: соціального, соціально-економічного та технологічного.

Рис. Схема взаємозв’язку укладів економіки.

В 2000р. з'являється термін «креативна економіка» ( журнал «Бізнес-вік»), який пов’язується з ключової роллю в економіці інноваційних технологій і відкриттів. В 2005 році виходять в світ монографії «Креативний клас: «Люди, які міняють майбутнє»» Р. Флоріди та «Креативне місто» Ч. Лендрі.

Термін «креативність» починає відрізнятися від термінів «творчість» і «інтелект» саме практичною спрямованістю. Креативність як процес визначається виробництвом нових форм і моделей, які можуть широко використовуватися (продукція масового виробництва, продажу і споживання; теоретичні і практичні ідеї і стратегії універсального значення) та легко розповсюджуватися.

Р. Флоріда виявляє кардинальні зміни в соціальній структурі США. Так, на його думку, обслуговуючий клас становить 50 % (55 млн. чол.), креативний клас – 30 % (38 млн. чол.), робочий клас - 33 млн. чол.

Структура креативного класу (за Р. Флорідою):

1. Супер креативне ядро – творча інтелігенція: високий рівень освіти, самостійне мислення, оригінальне застосування і комбінування стандартних підходів, випробування і розробка нововведень;

2. Оболонка: фахівці секторів високих технологій, фінансів, має рацію, охорони здоров'я, управління бізнесом;

3. Периферія: лаборанти і технічний персонал, які проявляють самостійність мислення і творчо вирішують проблеми.

Незалежні професіонали – це нова порода людей, яку народжує постіндустріальна економіка. Вони не орієнтовані на корпоративну кар'єру, чутливі до робочого місця і мікроклімату (творча атмосфера, толерантність, залежать від щільності культурного середовища), об'єднуються в неформальні мережі. Проте в креативній економіці загострюються соціальні проблеми, що ґрунтуються на значному розриві в доходах «нових» класів - креативного і обслуговуючого.